Кандидатів багато — Україна одна

Добрий день, шановна редакціє! Я — пенсіонер, ровесник нашого першого Президента незалежної України. Прочитав статтю про те, що «УМ» мало уваги приділяє футболу. Це трохи прикро, хоч цьому є, чи може бути, причина. Статтю підтримую обома руками, але і за це спасибі.

 

Хочу від себе подякувати вашій газеті за те, що вона включила в програму передач канали «Футбол-1» і «Футбол-2». Це я телефонував у спортивний відділ, і мені дуже приємно, що й мій голос почули. Щиро вдячний.

 

А тепер про головне. Наближаються вибори Президента України. Якщо можна, я б звернувся до моїх співвітчизників через вашу газету.

 

Шановні мої українці, я з діда-прадіда українець. Російські більшовики принесли в Україну багато горя. У тому числі і моєму великому (численному) роду. Вирубали, як кажуть, під корінь. У мене душа болить, коли в новинах чую про втрати наших воїнів. На днях зустрів землячку, пенсіонерку, яка свого часу виїхала до Києва, а до цього часу жила в нашому селі (тут і досі мешкає її сестра). Знаючи, що вона дуже віруюча людина, я запитав, як вона ставиться до можливості отримання Української незалежної православної церкви.

 

«Росія, Україна, Білорусь — єдиний кулак!» — сказала вона, ще й показала, який кулак. Ну що тут можна сказати? Я їй нагадав, як Росія зі своєї території вдарила «Градами» по наших солдатах, нагадав їй Іловайськ, як наші «брати»-росіяни погубили 360 осіб тощо. Бог із нею. Але біда у тім, що таких, як вона, у нас ой як багато.

 

А тепер про те, що мене більш за все непокоїть. Багато говорять і пишуть, що в соцопитуваннях лідирує Ю. В. Тимошенко. Пророкують, що вона буде Президентом України, а головне для мене те, що я все частіше це чую серед простих людей. Люди добрі, невже в нас така коротка пам’ять? Згадайте Помаранчеву революцію! Жадоба до влади привела її до протистояння з Президентом Віктором Ющенком. Згадайте газовий контракт, який вона підписала з В. Путіним. Чи це не кабала? На спільній прес-конференції Путін перед пресою обізвав Президента України «мазуриком», а Прем’єр-міністр України (тобто Тимошенко) стояла і хихотіла. Завдяки Тимошенко Президентом став Янукович.

 

Після Революції гідності я від Тимошенко не чув жодного доброго слова про владу за всі ці роки (хоч якою б вона не була, та влада). Чому? Бо вона рветься до президентства. Невже це великий секрет? Нехай би було, але мене особисто лякає її ставлення до Росії, до Путіна. Чи не опинимося ми знову там, де були більш ніж 350 років? Тож давайте думати своєю головою, а не вірити чужим обіцянкам. Я за те, щоб Президентом стала людина чесна і патріот України. Час зараз дуже і дуже нелегкий, тому, як ніколи, нам потрібно обрати достойну людину. Хоч я уявляю, скільки буде колотнечі, наклепів, порожніх обіцянок тощо.

 

І ще раз щодо п. Тимошенко. Конфлікт на кордоні, коли Саакашвілі проривався в Україну, — Тимошенко тут як тут, а коли відбувся суд над ним, то пані Юля — у залі суду. Якщо хтось вважає, що вона хотіла привести до влади Саакашвілі, той — наївна людина. Їй потрібно було ще більше дестабілізувати політичну обстановку в Україні, щоб потім ловити свою рибку в каламутній водичці.

Днями чув виступ депутата Бойка. Він закликає всі опозиційні сили об’єднатися на майбутніх виборах. Тоді, мовляв, ми і війну закінчимо, і порядок наведемо. Колись ми це все вже проходили (згадаймо Миколу Азарова). Що мені не подобається в Опозиційному блоці, п’ятій колоні Кремля, як говорить Ляшко, так це те, що вони обіцяють скоро закінчити війну, дехто з них навіть говорив, що за два дні. В. Путін — це людина без душі і серця. Піти на поступки він може тільки за однієї умови: Донбас, а точніше те, що він нього залишилося, з тисячами мін, розбитими будинками, із закритими та затопленими шахтами тощо — буде українським, ми його будемо відбудовувати, а влада буде — путінська. А як же тоді Небесна сотня, тисячі загиблих і десятки тисяч поранених та покалічених? Граючи на болючій темі війни, Опозиційний блок може набрати немало голосів. А «Батьківщина» з Юлею можуть приєднатися до них. Як говорив свого часу нардеп В’ячеслав Кириленко, угода, підписана з Тимошенко, не варта паперу, на якому вона підписана. А він це добре знає...