«Кухар Путіна» Пригожин може бути причетний до вбивств та випробовування хімічної зброї на людях

Російське видання «Новая газєта» опублікувало 22 жовтня розслідування «Кухар любить погостріше», в якому розповідає про діяльність російського бізнесмена Євгена Пригожина, відомого як «кухар Путіна». Поштовхом до публікації цього матеріалу стало безслідне зникнення одного з інформаторів газети, колишнього співробітника Пригожина, який розкрив журналістам газети «таємниці кухні» особи з найближчого оточення Володимира Путіна. Цей чоловік, який назвався Валерієм Амельченком, повідомляв про стеження за собою і після 2 жовтня не виходить на зв’язок. 

 

Стаття журналіста Дениса Короткова опублікована в «Новой газєтє» менш ніж через тиждень після того, як похоронний вінок із написом «зрадник своєї країни» з’явився перед будинком журналіста. Невідомі особи також залишили перед редакцією газети кошик із головою барана та парною кількістю квітів із запискою «Головному редактору — з привітаннями вам та Короткову». 

 

Попри це попередження, та те, що «Новая газєта» з 2000 року трагічно втратила п’ятьох своїх журналістів, зокрема й Анну Політковську, мужній колектив відважився подати друком викривальний матеріал про одного з найближчих друзів Путіна. 

 

До цього було відомо, що Пригожину висунуті звинувачення американських слідчих у справі про намагання втрутитися у вибори в 2016 році. Йому також належить ключова роль у підтримці Росією бойовиків на Донбасі. Журналісти додали інші подробиці до портрета Пригожина. Зокрема те, що він є організатором та куратором так званої «фабрики тролів», яка поширює кремлівську пропаганду та фейкові новини на увесь світ, передусім на країни Заходу та Україну. Про те, що Пригожин є організатором та координатором дій приватної воєнної кампанії — «ЧВК Вагнера» — банди найманців, яка відстоює інтереси Кремля та російських олігархів у Сирії та інших країнах Африки, багатих на природні ресурси. Члени «ЧВК Вагнера» також за домовленістю з російськими спецслужбами випробовували отрути та інші знаряддя вбивства на сирійських військовополонених. І припинили такі «досліди» лише після того, як випадково отруїли високого офіцера з керівництва сирійської урядової армії. 

 

Люди (радше, нелюди) Пригожина виконували й іншу «брудну роботу», зокрема брали участь у нападах та вбивствах опозиціонерів та блогерів, у спец­операціях у Росії та за кордоном. І все це — з прямого потурання чи на догоду кремлівському керівництву й особисто Путіну. 

 

Про характер російського президента, його принципи добору найближчих кадрів, моральні якості його оточення багато чого може свідчити історія сходження на вершини російської ієрархії самого Пригожина. Євген Пригожин розпочинав свою «кар’єру» у Санкт-Петербурзі з банального розбою, рекетирства та грабежів, за що був засуджений до восьми років ув’язнення. Після дострокового звільнення взявся за «бізнес» — продаж пиріжків та іншої вуличної їжі. А вже через років два-три Пригожин володів мережею елітних петербурзьких ресторанів, в яких відпочивав пітерський криміналітет і... Володимир Путін. Так вони й зійшлися. Після обрання президентом РФ Путін зробив Пригожина «головним кухарем» Кремля.

 

Згодом завдяки близькості до президента Пригожин перебирав у своє розпоря­дження за безцінь «хлібні» російські компанії та фінансові установи. І так став «рівним серед рівних» у середовищі російських олігархів. Усе це робилося під прямим патронатом Путіна. 

 

Викривальний матеріал «Новой газєти» навряд чи стане підставою для розслідування правоохоронними органами, але неодмінно стане причиною ще більшого терору проти самої газети.