Нещодавно стало відоме ім’я найкращого вчителя за версією національної премії Global Teacher Prize Ukrai—e. Олександр Жук — педагог-новатор із Запоріжжя — цього року довів, наскільки важливим є фах учителя у сфері інклюзивної освіти. Викладач інформатики, який вивчив жестову мову, разом із дітьми створює роботів і майструє сонячні панелі, а також три роки поспіль перемагає в математичному конкурсі з усного рахунку, отримав поїздку в Дубай на Global Educatio— a—d Skills Forum 2019, рік безкоштовного навчання від «Освіторії» та 250 тис. грн. Про себе і сучасну освіту Олександр розповідає для читачів «України молодої».
Коли 42 дитини на уроці...
— Олександре, хто був вашим улюбленим учителем, наставником та чому?
— Щодо школи важко сказати, скоріше, це пов’язано з університетом. На 1-2 курсі в нас викладала інформатику Ірина Соловйова. Я навчався на економічному факультеті, а вона надихнула мене на інформаційні технології. Я пішов до неї на курс просто «для себе». Основні принципи розкривалися під час цього базового курсу, що дало мені зрозуміти — я маю далі вивчати цю науку.
Крім того, на 4-му курсі я, закінчивши економічний факультет, вступив на психологічний Запорізького національного університету, на якому вже здобував психологічну освіту. Довелося в той час же закінчувати й економічну, розуміючи, що потрібно йти в школу працювати з дітками. Це було те, що мені дійсно почало приносити задоволення, а не просто сидіння за комп’ютером в офісі і написання цифр. Під час здобування психологічної освіти я почав працювати соціальним педагогом в одному закладі, працювати з дітьми, допомагати їм розуміти себе і у становленні себе як особистості.
— Який епізод зі шкільних років запам’ятався вам найбільше?
— Коли я дивлюся на шкільну фотографію з 1-го класу, я запитую себе: як таке можливо? На фотографії стоїть 42 дитини і лише одна вчителька. У мене завжди була до неї повага, тому що це велика праця. У тебе сидить 42 дитини на уроці і ти повинен кожному приділити увагу, а потім ще перевірити їхні зошити. Це мене завжди вражало.
— Як сталося, що ви обрали фах учителя?
— Це було неочікувано для мене. Направлення допомогло мені усвідомити, що робота з дітьми є важливою, особливо з дітьми з особливими потребами, адже це дає можливість розвинути їх і розвинути себе: себе — у професійному становленні, а їх — як особистості, громадянина для нашої держави.
— Щодо роботи: вам її запропонували чи ви самі обрали?
— Узагалі, це було самостійне рішення надалі працювати в такому закладі. Директор мене прийняв на роботу, і потім уже йшло становлення. Зрозумів, що інформатик має бути сурдопедагогом, оскільки потрібно спілкуватися з дітьми, знати жестову мову. Тому я почав вивчати такий засіб спілкування. Потім вступив до Київського педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова на психологічний факультет, що дало мені змогу більше зрозуміти саме дітей, працювати, допомагати здобувати інформативну освіту. Це допомогло мені, загалом, розвинутися. У цих професіях неможливо сказати: я відмінний у тому, тому і тому. Ти завжди розвиваєшся.
Особистість завжди стоїть попереду
— Як ставитеся до спадщини таких педагогів, як Василь Сухомлинський та Антон Макаренко?
— Якщо звертатися до освіти, яку вони впроваджували, то варто помітити, що ці педагоги звертали увагу саме на дитину. Їхні методики і нині все ще є актуальними, оскільки особистість завжди стоїть попереду.
— Вас відразу привітали ваші учні?
— Так, я бачив, що багато листів надійшло у «Фейсбук». Вітали мої однокласники зі школи, люди, з якими разом навчалися на різних тренінгах, курсах, також діти, яких я випустив і котрі зараз навчаються, та шанувальники. Арени «Фейсбуку» ширше повідомляють про все, ніж телевізор, тому дуже багато повідомлень. Я просто не в змозі їх усі одразу прочитати, але буде час — прочитаю.
— Як ви продовжуєте навчатися, щоб бути цікавим дітям?
— Постійно підхоплюю той інтерес до навчання, особливо до тем з екології, ІТ-технологій. Саме під час різних проектів, які реалізуються по всій Україні, беручи в них участь, відбувається ця самоосвіта і становлення.
— Яким має бути вчитель, щоб його поважали діти, їхні батьки та колеги?
— Учитель повинен бути сучасним, іти в ногу з часом, завжди бути в тренді, бути позитивною людиною, яка не буде перекладати особисті проблеми на свій клас і на інших людей; мати нейтральне ставлення до кар’єри, щоб розмежовувати своє особисте життя зі школою. Треба вміти розділяти всі аспекти свого життя і розуміти: якщо ти будеш показувати дітям тил (задню, зворотну частину. — Авт.), вони не будуть іти на урок із радістю, вони будуть відштовхувати.
— Чому ви навчилися від колег за час зустрічей, організованих «Освіторією» з метою аналізу методів кожного з педагогів?
— Я ще більше навчився працювати в команді. Були неочікувані ситуації, коли в тебе вимикається техніка, інтернет, коли ти готуєшся, але потім усе спонтанно доводиться робити. Потрібно зорієнтуватися і допомогти своїм колегам, а вони, у свою чергу, допомагають тобі.
