На Волині урожай верболозу б’є всі рекорди

 

Вісім років тому довелося відвойовувати право вирощувати енергетичну вербу на волинських сільськогосподарських угіддях. Культуру цю за кордоном почали активно вирощувати останніх пару десятиліть завдяки великому виходу тепла при згорянні, що сьогодні дуже актуально й для нас.

 

Фермеру Олександру Веремчуку зі Старовижівського району тоді запропонували взяти участь в польсько-українському проекті. Промислове вирощування енергетичної верби в цій місцевості зацікавило познанських інвесторів, котрі планували вкласти гроші в завод із виготовлення деревних гранул. Але не вклали. А фермер-першопроходець замість вигідної співпраці отримав погрози непомірних штрафів і експропріації сільгоспугідь за нібито нецільове їх використання. 

 

Тоді від дрімучості місцевих чиновників його захистили фахівці Українського інституту сортів рослин. Пояснили, що насправді для легалізації нового сорту в Україні немає ніяких проблем, бо це — лише один з різновидів звичайнісінької верби, що росте по всій Україні.

 

Подати в Державну службу з охорони прав на сорти рослин заявку за стандартною формою та надати зразки на підтвердження ідентичності — єдина потрібна процедура. Тим часом у лютому цього року на Волині вже пройшли перші вербні жнива. Бо цікаву енергетичну культуру волинські господарства вже почали цілеспрямовано вирощувати без ніяких закордонних інвесторів — для власного вжитку. 

Левова частка отриманої з перших промислових урожаїв вербової щепи пішла на котельні, що належать ТОВ «Салікс Енерджі». Фірма має три котельні в селищі Іваничі, які забезпечують теплом здебільшого соціальний сектор. Вирощування енергетичної верби виникло тут як вертикально інтегрований бізнес.

 

Вертикальна інтеграція — необхідність для власників котелень на щепі. Адже донедавна на ринку деревної щепи та пелет частенько виникав дефіцит. Це виявилося серйозним випробуванням для перших в Україні власників котлів, розрахованих на такі види палива.

 

Але частину врожаю ТОВ «Салікс Енерджі» продає. Найбільший попит має щепа з вологістю 40 відсотків. Беруть іноді й мокрішу, бо вже існують котли, які можуть спалювати щепу вологістю до 60 відсотків. Але ККД спалювання вологішої щепи менший. А високоефективні моделі котлів із розумною електронікою вимагають щепи вологістю не більше 30 відсотків. Утім, щепу вологістю нижче 40 не завжди можна знайти в продажу. Тому покупці й беруть 40-відсоткову, яку досушують у процесі зберігання.

 

Такий товар самовивозом з господарства коштував при збиранні близько 200 гривень за кубометр.

Для отримання 1 гігакалорії тепла спалювання деревної щепи залежно від її вологості та температури на вулиці порівняно з газом дешевше приблизно на сорок відсотків. Минулого року три котельні господарства в Іваничах заощадили територіальній громаді 3 мільйони гривень витрат на опалення порівняно з газовим.

 

Для економії на газовому обігріві ТОВ «Салікс Енерджі» і взялася за вирощування енергетичних порід дерев. На початок ниніш­нього року мали вже 1 тисячу 700 гектарів плантацій у Локачинському, Іваничівському, Горохівському районах Волині і навіть у прилеглих районах Львівщини. Найбільший кластер — близько 900 гектарів — поблизу села Зубильного.

 

З такими площами фірма вийшла на перше місце серед виробників енергетичних культур по всій Східній Європі. Розрахунки показують, що економічно доцільний радіус доставки щепи може досягати 200 кілометрів, а для пресованих пелет — і більше.

Трирічні пагони, які не встигли сильно розростися в товщину, цьогоріч косив і подрібнював на щепу звичайний кормозбиральний комбайн із спеціальною жаткою, розповіла директор ТОВ «Салікс Енерджі» Ірина Гнап.

 

«Трактори з 20-25-кубовими причепами вивантажують біля поля готове біопаливо, яке навантажувач складає у бурти висотою до 4 метрів, кожен з яких містить одну-дві тисячі кубів щепи, — пояснює вона. — Навантажувач періодично перекладає бурти з подрібненим верболозом. Він сохне навіть просто неба, а в дощ промокає на глибину, не більшу 10-15 сантиметрів».

 

Нинішньої зими поблизу Зубильного перший товарний урожай дав по 80 кубів щепи з гектара. Вологість свіжозібраної щепи зазвичай коливається в межах 45-50 відсотків. До квітня її можна знизити до 30 відсотків, а до травня — й до 25. Улітку залишки біопалива можуть зберігатися у буртах до початку наступного опалювального сезону. 

 

Термін виходу на окупність проекту з вирощування енергетичної верби досить довгий, підкреслює Ірина Гнап: «Рік — на підготовку ділянки, потім три роки виростає перший урожай, потім зі скошеної при землі верби знову три роки виростає другий, і лише тоді енергетична верба входить у повне плодоношення.

 

Наприклад, середній урожай першого укосу — 70 кубометрів з гектара, і лише починаючи з другого — 150-200 кубометрів. Усього ж плантація дає 6-7 повноцінних укосів кожні три роки, після чого врожайність починає знижуватися, тож експлуатувати плантацію довше, ніж 25 років, економічно недоцільно».

 

Хороша новина — землі під енерговербу можна брати такі, які виробникам основних польових культур не потрібні: піщані, перезволожені, на неугіддях. Їх можна недорого орендувати на тривалий термін, необхідний для плантації енергетичної верби. Однак це не повинні бути горби або надто зарослі лісом чи чагарником ділянки, які дорого розкорчовувати. Верба любить вологу і не терпить сухих місць. Бажано не менше 650 міліметрів опадів на рік з глибиною залягання ґрунтових вод 0,5-1,5 метра. Але заболочені землі теж не підходять.

 

Але потенційний прибуток з гектара верби — в 3-5 разів вищий, ніж на таких територіях пшениці. Варто зробити хімічний аналіз ґрунту, можна внести трохи азотних добрив, стартове живлення. На невеличкій ділянці до кількох десятків гектарів висаджувати можна навіть вручну: просто повтикати в землю рядами гілочки верби, дотримуючись 35-40-сантиметрової дистанції. Забирати вербу можна і звичайною косаркою для трав, якщо вона не роторна. 

ДОВІДКА «УМ»