Країна лебедя, рака і щуки: чому президентські вибори ще більше розділили Боснію і Герцеговину

Минулої неділі в Боснії і Герцеговині відбулися президентські, парламентські та місцеві вибори.

 

У 90-х роках з метою припинити громадянську війну в цій країні міжнародна спільнота (головним чином західноєвропейські та американські політики) розробила надскладну державну конструкцію, щоб утримати в одній країні три ворогуючі між собою етнічно-релігійні групи: католиків-хорватів, мусульманів-боснійців та православних сербів.

 

Тертя між першою та другою групою були незначними, тому їх об’єднали в одну хорватсько-боснійську конфедерацію. Третя ж група (серби) була ідеологічно й військово ворожою до перших двох груп, тому її виділили в окрему Республіку Сербську.

 

Якщо поглянути на політичну карту Боснії і Герцеговини, то вона нагадує чи бутерброд (всередині боснійсько-хорватська конфедерація, а з північного заходу і південного сходу — території Республіки Сербської), чи птаха, голова і тулуб якого — території боснійсько-хорватської конфедерації, а крила — Республіка Сербська.  

 

Так західні політичні архітектори нібито склеїли в одне ціле те, що зліпити неможливо. Боснійський досвід вартий ґрунтовного вивчення, бо є плани «склеїти» за таким же сценарієм Україну та сепаратистський Донбас. 

 

Тож у неділю 3,3 мільйона уповноважених до голосування мешканців Боснії і Герцеговини обирали на 5 тис. 794 виборчих дільницях країни трьох президентів (від хорватів, боснійців та сербів), які разом утворюють президію та керують країною, і так само три окремі національно-релігійні парламенти, 10 кантональних (регіональних) парламентів та інші «окремі» виборні посади. Вибори відбулися без якихось суттєвих інцидентів, явка ви­борців становила 53,26%.

 

Але оприлюднені в понеділок главою боснійського ЦВК результати виборів не вселяють оптимізму. Не варто переповідати, яка з партій у якій із трьох частин неймовірно строкатої боснійської політичної ковдри перемогла.

 

Світові ЗМІ зосере­джуються передусім на ви­борі трьох президентів, бо саме вони відіграватимуть вирішальну роль у найближчому майбутньому країни.

 

За Конституцією країни, президента Республіки Сербської мають право обирати лише етнічні серби, які мешкають у Республіці Сербській, а президентів від боснійсько-хорватської частини країни обирають спільним голосуванням боснійці і хорвати. 

 

Тож місце у тричленній президентурі від хорватів виборов Желько Комсич, висуванець Хорватського демократичного союзу, який подолав у неділю попереднього президента-хорвата Драгана Цовича.

 

Посаду президента-боснійця виборов Сефік Джаферович, висуванець головної боснійської політичної сили — Боснійської партії демократичної дії.

 

Головна увага була прикута до виборів у Республіці Сербській, де за президентську посаду змагалися поміркований кандидат Младен Іванич i сербський націонал-шовініст Мілорад Додік. Переміг останній.

 

Перемога Додіка не віщує нічого доброго Боснії і Герцеговині, може завадити планованому вступу країни до НАТО та ЄС, а може й узагалі спричинити нову громадянську війну та розпад країни.

 

Додік однозначно заявляє про бажання провести референдум щодо виходу Республіки Сербської зі складу Боснії і Герцеговини та приєднання її до Сербії. І Додік не самотній у таких намірах. За його спиною стоять Белград та Москва.

 

Додіка вважають не просто ще одним iз «друзів Путіна», а радше «служакою Путіна». Місцеві та європейські ЗМІ неодноразово писали про його зв’язки з російською розвідкою.

 

Незадовго до виборів, 30 вересня, Мілорад Додік відвідав Сочі, де узгоджував подальші кроки та дії з Володимиром Путіним. Тож недільні вибори не наблизили Боснію і Герцеговину до єдності, а підштовхнули ще на один крок до прірви.