За даними німецького тижневика «Шпігель» (Der Spiegel), Греція має намір вимагати від Німеччини 280 мільярдів євро в рамках репарацій за Другу світову війну.
Інформація про вимоги Афін з’явилася за кілька днів до офіційного візиту президента Німеччини Вальтера Штайнмайєра до Греції, де він зустрінеться як з прем’єр-міністром, так і з президентом.
Прем’єр-міністр Греції Алексіс Ціпрас та президент країни Прокопіс Павлопулос вважають, що вимога відшкодування від Німеччини є обґрунтованою.
Німецьке видання переконане, що невипадково найважливіші грецькі політики за короткий проміжок часу почали так часто коментували питання репарацій.
«Шпігель» стверджує, що вже в листопаді поточного року уряд Греції розпочне міжнародну інформаційну кампанію з питань німецьких репарацій.
Звіт на цю тему був готовий ще в 2016 році, але його залишили в парламентській «морозилці», бо Греція критично потребувала німецької фінансової допомоги для виходу з кризи, наголошує тижневик і додає, що цього разу парламент всерйоз займеться цією темою.
Греція вимагає від Німеччини майже 270 мільярдів євро компенсації за війну і понад 10 мільярдів євро за примусове кредитування. Німеччина відмовляється виплачувати репарації, заявляючи, що питання репарацій юридично давно владнали.
Хвиля вимог репарацій від Німеччини почала здійматися з ініціативи Польщі, про це заговорила пару років тому правляча партія «Право і справедливість» і її лідер Лех Качинський.
Тема знайшла продовження наприкінці червня цього року, коли депутати з семи країн, в основному з Центрально-Східної Європи, почали вимагати від комісара з прав людини Ради Європи дослідити нерівне ставлення до жертв нацистської Німеччини в питанні компенсації за втрати, спричинені Другою світовою війною.
Ініціатором документа знову ж таки виступив депутат від партії «Право і справедливість» Аркадіуш Мулярчик. Документ стосується відсутності правового шляху вимагати компенсацію за збитки, завдані під час Другої світової війни.
Заяву, крім Польщі, підписали Україна, Литва, Словаччина, Чехія, Вірменія та Велика Британія. Йдеться про жертви військових операцій, а також примусових працівників, депортованих або ув’язнених у таборах. Заявники стверджують, що після Другої світової війни німці уклали багато двосторонніх угод із країнами Західної Європи щодо військових репарацій, і повністю проігнорували жертви з Центральної та Східної Європи.
