І знову фальстарт: багатостраждальна «велика» приватизація переноситься на 2019 рік

Продаж державного майна в Україні в рамках великої приватизації переноситься на наступний рік. Про це заявив сам виконувач обов’язків голови Фонду держмайна Віталій Трубаров, який констатував, що продаж більшості об’єктів великої приватизації відбудеться вже в 2019 році. Він також зазначив, що до кінця нинішнього року можлива приватизація тільки «Центр­енерго».

Найбільший топовий об’єкт, який мав стати новою «Криворіжсталлю», уряд вирішив виставити на продаж — 78,3% держпакета акцій компанії — зі стартовою ціною в 5,984 млрд. гривень. Конкурс з продажу «Центренерго» відбудеться наприкінці листопада. Передбачається, що бюджет зможе отримати кошти від продажу ще в грудні 2018 року. Радником при підготовці компанії до продажу була призначена компанія «Ернст енд Янг». 

 

Утім, порівняння із криворізьким аукціоном, коли за один завод вдалося виручити 4,8 млрд. доларів, продажна ціна зросла у порівнянні зі стартовою у 2,4 раза, а повторна реалізація об’єкта принесла до бюджету у шість разів більше, ніж перша спроба, м’яко кажучи, кульгає. І це попри те, що влада країни активно організовує зустрічі з інвесторами, у тому числі й за кордоном. Але далі розмов справа не йде. 

 

«Інвестори цікавляться приватизацією лише енергокомплексу, решта сфер — поки непривабливі, — зазначає президент УСПП Анатолій Кінах. — Велика і мала приватизація в політиці нинішнього уряду — це лише спроба наповнити бюджет та, за  можливості, збалансувати його. Котрий рік закладаються очікувані прибутки в мільярди гривень (на 2018р. — 22 млрд. грн., на 2019 рік — 17 млрд. грн.), проте вони вже з очевидною регулярністю не виконуються». 

Причина, на думку експертів, — несприятливий інвестиційний клімат та відсутність необхідного рівня прозорості й системності у підготовці великих об’єктів до продажу. Жодні передприватизаційні підготовки, жодні плани підвищення ефективності підприємств, фахові домовленості з потенційними капіталовкладниками щодо збереження робочих місць, виробничого профілю підприємства не забезпечують ефективну приватизацію. За кордоном говорять про український секонд-хенд, саме так характеризуючи так звану «велику стратегічну приватизацію» в часи, коли в країні війна та тривала політична нестабільність. Усім зрозуміло, що вартість активів за таких умов різко падає, отже, цей процес перетворюється на своєрідний фарс. 

 

«Турбіни атомної енергетики, енергетичне машинобудування — ця продукція продається в десятки країн світу та працює і може працювати з величезними прибутками. Це ще раз доводить: справа не у формі власності підприємства, а в ефективному менеджменті. Наразі все, що ще цікавить інвесторів, — енергетичний комплекс України. І Україна згодна «ділитися» навіть такою стратегічно важливою сферою», — сказав Анатолій Кінах. 

 

На думку низки експертів, приватизацію потрібно проводити на основі чітких планів, провівши попередню роботу з оцінки, можливо, частково модернізації підприємств. Щодо стратегічних підприємств, для початку варто ввести державний антикризовий менеджмент, зробити розрахунки, чи є можливість тому чи іншому заводові залишитися «на плаву». Визначивши перелік об’єктів до приватизації, потрібно чітко озвучити її умови: розвиток соціальної та екологічної сфери в регіоні, нові робочі місця, технологізацію виробництва, збільшення наукоємності товарів, що випускаються, тощо. 

 

«І якщо ми вже запрошуємо інвесторів, то варто домовитися, які функції, обсяги виробництва підприємство збереже після продажу. Бо для економіки невигідно, якщо новий власник виснажить його за 3-5 років і піде з національного ринку», — переконаний Кінах.