Цього тижня, а саме 11 жовтня, свій 18-й день народження святкує перша ракетка України серед юніорів, новий член збірної України та майбутнє українського тенісу, молодий спортсмен Павло Шумейко.
Народжений у сім’ї колишнього професійного тенісиста, він змалечку знав, що таке невтомна праця на корті, ніколи не здавався та став найбільш високорейтинговим гравцем серед українців у світі.
Про шлях становлення як спортсмена, перші перемоги та поразки, запрошення в збірну й не тільки говоримо в ексклюзивному інтерв’ю для «УМ».
Займатися тенісом почав у 5 років
— Павле, в якому віці ви почали займатися тенісом? Чи одразу виникла прив’язаність до цього виду спорту? Пам’ятаєте своє перше тренування?
— Займатися тенісом почав у 5 років. Мій батько, Євгеній Шумейко, був професійним гравцем за часів СРСР та досягнув хороших результатів. Тому вирішив і мене вчити, коли я більш-менш підріс.
Перше тренування, здається, було на відпочинку: ми відпочивали сім’єю в Туреччині, і там були корти, так тато й вирішив почати мене навчати.
Прив’язаність виникла не одразу. Навпаки — чим старшим я ставав, тим більше хотілось грати. Згадую, років до 14 теніс мені не дуже подобався, грав у нього, наче за звичкою. Зараз же бажання виходити на корт набагато більше.
— Хто був вашим тренером у процесі становлення як спортсмена?
— Першим тренером був тато. Він мене тренував до 12 років. Проте він вирішив віддати мене іншому фахівцю, Антону Корчевському, оскільки потрібно було тренуватися більше, а з роботою тата це було складніше. Крім того, потрібен був новий погляд.
З Антоном я тренувався 4 роки. Дуже гарний тренер: відповідальний, працелюбний, приємний у спілкуванні і навчає гри дуже професійно. Побачивши багато тренерів, можу правдиво сказати: таких потрібно ще пошукати. Багато хто недооцінює ці риси, а прагне знайти якусь родзинку.
Але нам довелося розійтися з Антоном через те, що потрібно було змінити місце тренувань. Наразі я тренуюсь у Словаччинi з тренером Мілославом Гролмусом. Тренер iз великим досвідом, виховав та натренував багато хороших гравців (збірників Словаччини), дуже ініціативний, і прогрес iз ним одразу помітний. Мені дуже пощастило.
— Ви зі спортивної сім’ї. Що можете розповісти про вплив цього факту на ваше життя?
— Мій батько грав професійно в теніс, саме тому і я почав. Він же розпочав грати у віці 9 років, був 4-м гравцем в Україні за своїм роком народження і в топ-15 у СРСР, неодноразово вигравав чемпіонат України. Після розпаду СРСР, на жаль, був вимушений закінчити кар’єру. Зараз же тато дуже багато мною опікується, їздить зі мною і вирішує всі питання. І я йому дуже вдячний!
Моя мама, хоча й не спортсменка, проте її внесок у моє життя такий же колосальний.
58-й у рейтингу юніорів ITF
— Розкажіть, будь ласка, про свої перші змагання.
— На перших змаганнях грав 9-річним на кортах «Олімп». Програв перший матч 6-0, 6-0. Думаю, це не дивно: багато хто невдало грає перші турніри. А надалі результати тільки покращувались і покращувались.
— Чи займаєтеся додатково якимось видом спорту для розвитку фізичної форми або ж просто як хобі? Які маєте захоплення?
— Спортом, окрім тенісу, ніяким більше не займаюся, але дуже люблю баскетбол, футбол — із задоволенням у них граю.
Серед моїх хобі — історія і куховарство. Дуже подобається читати історію, зокрема про битви і все, що з цим пов’язано. Адже це надихає. Також люблю готувати: отримую неймовірне задоволення від цього заняття.
— Життя спортсмена — це постійний рух, удосконалення навичок. Як відпочиваєте від тренувань та змагань між сезонами?
— Відпочивати, звичайно, багато не доводиться. Але час на це, звісно, знаходиться. На початку осені два роки поспiль на тиждень їду на море. В ідеалі, від тенісу ти маєш отримувати цілковите задоволення, що й відпочивати не буде хотітися.
— Де навчаєтеся після закінчення школи?
— Навчаюся в НУХТі на факультеті «Фінанси та банківська справа». Наразі на другому курсі. Люблю вчитися, завжди навчався з власного бажання. Ніколи не потрібно мене змушувати. Умію знаходити на це час.
— На початку цього року ви були 58-м у рейтингу юніорів ITF. Це неймовірне досягнення! Для вас це показник росту? Слідкуєте за рейтингами чи просто працюєте на власний результат?
— 58-й у світі серед юніорiв — це величезне досягнення. Це дійсно показник росту для мене. Звичайно, головне — це твоя гра, а результати прийдуть. Проте не думати про рейтинг також складно. Хоча краще за все — не дуже на цьому фокусуватися. Усе має бути в міру.
Найбільше запам’ятався Уїмблдон
— Де наразі тренуєтесь?
— Тренуюсь у Словаччині в місті Трнава вже рік. Там усе влаштовує: і мова, і люди, і база, тренери та загалом життя. Це місто стало другим домом.
— Розкажіть про улюблене покриття кортів. Які удари вважаєте найвдалiшими?
— Більше полюбляю хард, оскільки намагаюся грати в активний теніс. Щоб на ньому виграти, у першу чергу потрібна потужна подача й удар з форхенда. Працюю над цим.
— За свою кар’єру ви зіграли не одну сотню турнірів. Котрий запам’ятався найбільше?
— Напевне, з усіх зіграних турнірів найбільше запам’ятався Уїмблдон — особливий турнір, усі грають у білому. Це мрія будь-кого — потрапити туди.
Також чемпіонат України до 10 років у Саках: я тоді посів 3-тє місце і з цього моменту почав добре виступати.
— Які свої титули вважаєте найбільшими досягненнями в кар’єрі?
— Поки що в мене 5 титулів категорії ITF до 18, один титул TE до 12 років, а ще — перемоги в Україні до 10 років. Кращими вважаю 2 свої титули в цьому році ITF другої категорії (Черкаси і Сенець у Словаччині) — задля них дуже багато працював цієї зими.
— Участь в Уїмблдоні — вперше? Розкажіть про свої враження від легендарних кортів.
— Уїмблдон цього року був моїм першим «Шоломом». На жаль, я туди приїхав iз травмою руки, не змігши нормально грати, тому не показав себе повністю: програв у фіналі кваліфікації.
Враження чудові. Упродовж першої години думав, що потрапив у казку. База велика, трава з білим кольором додає шарму. І, звичайно, усе зелене й у королівському стилі.
— У пропорційному відношенні кількість більш вдалих одиночних матчів переважає над парними. На вашу думку, чому так відбувається? З ким iз гравців склалися гарні відносини в парі?
— Пара — це інший спорт: тактика інша, сама гра. Важливо, як ти відчуваєш напарника. Від тебе багато що залежить, як і від партнера. Також одиночним більше уваги приділяється на тренуваннях.
Непогані відносини склалися з німецьким гравцем мого року народження Генрі Сквайром. Ми виграли в травні турнір першої категорії ITF перед Ролан Гарросом. Чудові спогади!
— Яка була ваша реакція, коли запросили до збірної?
— Трохи і хвилювався, як мене приймуть і тому подібне, але, думаю, це нормально. Позитивних очікувань було більше.
— На даний момент ви єдиний у збірній, у кого робоча рука — ліва. Чи вважаєте це своїм «козирем», який можна вдало використовувати під час гри?
— Так, звичайно. З шульгами завжди важче грати. Навіть мені, адже звикаєш, що більшість гравців правші. Тому це дуже незручно, при грі в парі також виникають складнощі.
— Уже відчуваєте, що повністю готові до гри за збірну?
— Так, я навіть мав би грати 5-й матч у Кубку Девіса (проводився всередині вересня в Бучі), але португальці вибули.
ЗАХОПЛЕННЯ
Про улюблені страви і країни
— Чи є для вас рольові моделі серед тенісистів?
— Мій кумир Роджер Федерер, хоча гра Рафаеля Надаля мені теж подобається. Для мене вони — як люди з іншої планети.
— Ви зараз перебуваєте в Азії. Це навчально-тренувальний збір чи серія турнірів?
— Зараз я в Таїланді, місто Хуа-Хін. Це серія турнірів. Потім будуть Японія і Гонконг. Вищеназвані турніри ITF останні в цьому році. Таїланд — як підготовка: зіграти турнір і звикнути до задухи й спеки.
— Які у вас склалися враження про азійську країну? Які особливості харчування можете відзначити?
— Враження неоднорідні, але позитивні. Великий контраст: на вулицях можуть бути смітники, а потім 5-зірковий готель, і так постійно. Але люди дуже-дуже добрі. Їжа тут просто інша. Дешева в порівнянні з Європою.
— Дотримуєтесь якоїсь дієти чемпіонів?
— Ніякої секретної дієти немає. Це все казки. Головне — це підтримувати калорійність, їсти продукти, де є багато корисних речовин, білка, а також пити багато води. Це всі знають, але мало хто притримується.
— У Світоліної улюблена страва — млинці, приготовлені її бабусею. Яка ваша улюблена страва?
— Я люблю різні страви, нічого конкретного назвати не можу. Подобається і європейська, й азійська їжа, і страви, приготовлені мамою.
— У зв’язку з турнірами ви маєте багато подорожувати. Якими мовами володієте?
— Окрім української і російської, на базовому рівні володію англійською, вчу словацьку. Нею також непогано розмовляю.
— Як найбільш високорейтинговий представник України в ITFі, що можете сказати щодо маленьких тенісистів, котрі роблять перші кроки на корті?
— Мені здається, що потрібен подвійний підхід до маленьких дітей. З одного боку, їх потрібно надихати і мотивувати, тільки ні в якому разі не тиснути. Але також їм потрібно прищепити працьовитість і характер, щоб вони і хотіли грати, і не лінувалися, ішли до кінця.
— Якими порадами можете поділитися?
— Хоч поради легше давати, ніж їх виконувати, але все ж скажу: потрібно займатися тенісом крок за кроком, кожен день, не чекати результату за тиждень, місяць або навіть більший час. Просто кожен день іти на тренування, незважаючи на втому, настрій і погоду. Повторювати і тренуватися кожного дня, адже постійність — це головне. Також зберігати віру і ту ж таки постійність навіть після поразок. І коли важко, не жалітися і припиняти тренування, а просто продовжувати. По-третє, думати головою і розуміти, над чим і як працювати. Навіть якщо рік стояти на корті по 10 годин на день і робити не те, що треба, то ефект буде дуже малий. І знаходити маленькі успіхи в кожному тренуванні — це важливо для процесу.
— І наостанок про свято. Як зазвичай святкуєте день народження?
— Зазвичай святкую з сім’єю, можу кудись запросити друзів. Але не організовую якісь глобальні свята, вечірки або щось у такому роді.
— Яке святкування найбільше запам’яталося? Було чимось особливим?
— Якщо чесно, особливого дня народження не пам’ятаю. Це не означає, що вони були погані: завжди мене вітали, святкував з сім’єю і друзями — завжди чудові враження. Думаю, це важливіше — збиратися так з року в рік, ніж раз «по-великому» відсвяткувати, але потім не збиратися разом.
— Які очікування від майбутнього року? Що зміниться, коли переступите позначку в 18 років?
— Зміниться точно те, що гратиму в категорії «чоловіки» (дорослі). Це виклик, і в мене більше позитивних очікувань, ніж боязні й страху. І почнеться доросле життя: треба бути повністю відповідальним за себе.
