Сестричці
Шановна редакціє! Мені 81 рік, працюю начальником відділу державного підприємства «Київський НДІ гідроприладів», є автором книжок «У вирі вогню та омани», вид. «Сучасний письменник», 2008, та «Мова чи «нарєчіє», вид. «Юніверс», 2016. Ваша газета також кілька разів друкувала мої вірші.
Солов’ї нагадали про тебе,
Про твої промайнулі літа...
Не журися, сестричко, не треба,
Бо і зрілість — пора золота.
Серце знову твоє защебече,
Як невтомний в саду соловей,
І дитятко твоє залепече,
Пригорнувшись до теплих грудей.
Не біда, коли грози із неба
Невгамовно цілують поля —
Урожаєм розродиться щедро
Працьовита вкраїнська земля.
Не біда, коли плачуть долини
Диво-росами тихо вночі,
А біда, що стріля по нас ворог,
Ще й кричить: «Нас там нєт,
Нє стрєляєм ми в вас!».
Вір, сестричко, у кращую долю,
Україна прийде до своєї мети,
Скільки б нас не вбивали й ганьбили
Учорашнії наші «брати».
...Солов’ї нагадали про тебе,
Про твої промайнулі літа.
Не журись, ти ще станеш щаслива,
Лиш душею лишайсь молода.