Виступ екс-міністра економічного розвитку на вересневій конференції Large Farm Management Conference 2018 у Великій Олександрівці — лаконічна і влучна ілюстрація нинішнього стану вітчизняного агробізнесу.
Абромавичус, який 500 днів відпрацював в українському уряді, вже понад десять років розвиває власну компанію «Агрорегіон».
Тому має реальне уявлення про спільне між великим фермером і чиновником.
«Насправді його набагато більше, ніж ви собі можете уявити, — запевняє він. — Усі тебе ненавидять, мало платять, працювати нормально не дають, працювати складно, багато безсонних ночей, переживань... Проте — скільки драйву, бажання і можливостей змінити країну на краще!»
Кредити для заможних
«Був період, коли велика кількість романтично налаштованих фінансистів кинула фонди прямих інвестицій і прийшла працювати в агросектор, — нагадав Айварас Абромавичус. — Агросектор виглядає дуже сексі, проте — лише зовні, насправді ж тут зашкалює міфотворчість. Згадаймо хоча б агрохолдинг «Мрія», який дефолтнув на понад 1,1 мільярда доларів. Тільки подумайте: середня європейська ферма має 16-20 гектарів.
Якби подібним українським господарствам позичили під невеликі відсотки по 500 доларів на гектар, можна було б, замість кредитувати розпіарену «Мрію», допомогти 110 тисячам тамтешніх фермерів! А куди пішли кошти? На дороге майно у Франції та Німеччині для колишніх власників цього агрохолдингу. І хоч збанкрутілий агрохолдинг викупили інші іноземні інвестори, шкода, що за чиїсь маєтки і розкішне життя заплатили ми з вами — збільшеною відсотковою ставкою по кредитах, великим портфелем неповернутих кредитів у секторі, відсутністю нових інвестицій та інвесторів... Однак укладаються угоди, відкриваються фабрики та заводи, з’являються нові технології, інвестиції, робочі місця. Ми повинні рухатись уперед, незважаючи на всі перепони».
Парадокси держпідтримки
На думку екс-міністра, котрий свого часу намагався налаштувати прозорість підтримки державою драйверів вітчизняної економіки, ліпше було б такої підтримки не мати.
«Держпідтримка, звичайно, потрібна. Проте у випадку з Україною доцільніше, аби держава просто не заважала розвиватись бізнесу. Введення нових експортних мит, введення сертифікації, монополізація ринку добрив… просто не заважайте, якщо маєте таку можливість. Ми багато можемо повчитись у Європи. Я безумовний адвокат твердження, що потрібно копіювати найкращі практики Швеції, Литви, Польщі, а не винаходити свій «велосипед». Немає ніякого українського економічного шляху. Якби був, його теж копіювали б. Але поки що я не бачив жодної країни, яка б хотіла брати з нас приклад.
Давайте визнаємо правду: державна підтримка у нас відсутня! За статистикою, ЄС має близько 74 мільйонів гектарів угідь, і субсидії на агросектор там складають 59 мільярдів євро. Скажімо, моя рідна Литва має всього 3 мільйони орних земель й отримує 575 мільйонів євро дотацій з бюджету ЄС. Деякі господарства близько чверті чистого доходу отримують саме від прямих субсидій, у деяких випадках операційні збитки повністю покриваються державною підтримкою. Держпідтримка ж агросектору в Україні цьогоріч загалом склала 6 мільярдів гривень, 4 з яких пішло на тваринництво.
Таким чином, усім відомі великі підприємства забрали її практично всю. Тим часом у ЄС в одні руки можна отримати 20, максимум 50 тисяч євро підтримки, а великі субсидії становлять 2 відсотки від загального обсягу дотацій. І Україні саме на підтримку дрібних і середніх господарств треба витрачати не 6, а щонайменше 10 мільярдів євро щорічно, враховуючи наявну кількість орних земель. Якщо держава не здатна допомогати у тих самих обсягах, що й у США, ЄС та навіть у Росії, то, будь ласка, краще просто не заважайте...»
Довга пауза поганих акторів
«Мали б почати конструктивне обговорення земельної реформи, — нагадує Абромавичус. — На жаль, діалог із владою у цьому питанні фактично відсутній. Я переконаний, що є багато думок щодо майбутнього реформи. Потрібно, аби ми одноголосно та більш переконливо доносили їх до влади. Неупорядкованості вистачає: у кабінетах на Грушевського сидять спеціалісти, які не завжди розуміють, як розвивається агросектор. Але саме вони створюють закони, за якими потім вимушені жити фермери. І це неправильно, адже земельна реформа надважлива для нас.
Вона дала б можливість убезпечити бізнес, адже ми працюємо на пташиних правах: орендуємо паї — а сусіди перекуповують пайовиків, фальсифікуються кадастрові дані... Могли б викупити орендовну землю і позбавити себе ризиків недобросовісної конкуренції. Зважаючи на зростання вартості землі у сусідніх країнах, стає очевидним, що стартуватимемо з відносно низької ціни, яка з часом ростиме.
І це буде найкраще капіталовкладення. Із тих пайовиків, які чекають, коли їм дозволять купувати та продавати землю, користуючись своїм конституційним правом, майже два мільйони вже померли, а ще два мільйони старші за 71 рік. І це неправильно — не давати їм вибору. Тому ринок потрібно відкрити цивілізовано, абсолютно без іноземців на початковому етапі, але дозволити українським юридичним та фізичним особам взяти участь у цьому процесі».
