В Острозькій академії науковці обговорили новий «Український правопис»

В Острозькій академії під час «круглого столу» обговорили проект нового «Українського правопису».

 

 

Нагадаємо, ще наприкінці серпня Міносвіти і науки України запропонувало для громадського обговорення проект нової редакції «Українського правопису».

 

 

Кожний охочий може ще встигнути залишити свої пропозиції, заповнивши відповідну форму до 15 вересня.

 

 

Щодо пропонованих орфографічних нововведень науковці й активісти почали висловлювати неоднозначні думки.

 

Найбільше змін у новій редакції стосується написання слів іншомовного походження, зокрема вживання дефісу. Не оминули автори й питомих українських лексем, яким прагнуть надати дорадянської форми. Щоправда, ця норма варіативна.

 

За словами кандидата філологічних наук, старшого викладача кафедри української мови і літератури Острозької академії Віталія Максимчука, основні нововведення стосуються повернення деяких мовних норм «репресованого» правопису 1919 року, так званої «скрипниківки», а саме розширення вживання літери и, спрощення написання складних іншомовних слів, дозволу на паралельне вживання літер ф і т, г і ґ у словах грецького походження, написання окремо з іменниками пів у значенні «половина», написання назв нижчих державних посад (міністр, канцлер) з малої букви, написання по-різному назв торгових марок, сортів рослин в офіційному й неофіційному мовленні.

 

«Щодо вживання і/и на початку слова, то пропоную додати лексеми інший (инший), іноді (иноді), інакше (инакше), іржа (иржа), іржавіти (иржавіти), адже в проекті правопису подано здебільшого похідні від слова індик (индик)», — зауважив Віталій Максимчук.

 

Філологи Острозької академії пропонують не обмежувати вживання форм родового відмінка із закінченням -и лише в художньому стилі, про що йдеться в проекті нового правопису, а подавати їх як морфологічні синоніми, придатні до використання в усіх функційних стилях мови: гідності й гідности, Русі й Руси, соли й солі, так само, як батькові й батьку, синові й сину у давальному відмінку однини  іменників ІІ відміни.

 

Те ж саме стосується іменників IV відміни, у яких під час відмінювання з’являється суфікс -ен-: імені (імени, ім’я), племені (племени, плем’я), вимені (вимени, вим’я), сімені (сімени, сім’я), тімені (тімени, тім’я).

 

Віталій Максимчук також наголосив на присутності «мертвих топонімів» на сторінках українського правопису, серед них такі, які не вдалося відшукати на Google-карті, зокрема Повализька Бистриця, Перше Садове, Ниж­ньокилимськ, Сахо-сквер, Бонна-фіорд.

 

Також науковець навів приклади топонімів, які стали історією: с. Красне Друге (Україна) — перейменовано в с. Германівка; с. Дмитро-Варварівка (Україна) — зникло; с. Новосілки-на-Дніпрі (Україна) — затоплене під час заповнення Київського водосховища у 1960-х роках.

 

«Річку Яр-під-Зайчиком на карті також не вдалося знайти. Її згадано переважно в російських підручниках з ономастики й українському правописі. Уважаю, що потрібно вилучити з правопису «мертві» топоніми, додавши європейські власні назви», — прокоментував Віталій Максимчук.

 

Усі пропозиції щодо проекту нової редакції «Українського правопису» науковці Острозької академії планують надіслати Українській національній комісії з питань правопису.