ПРИКОЛИ про суддів

— Хлопче, вчора, коли ви привели мою дочку додому, була четверта година ранку. Тепер як порядна людина ви повинні з нею одружитися.

— Годинник мав пробити одинадцяту вечора, просто я вирішив вас не турбувати і притримав маятник рукою.

— І чому ця думка не прийшла мені в голову двадцять років тому? — подумав батько.

 

* * *

 

Чи не міг я бачити ваше обличчя ранiше? — запитує суддя, уважно дивлячись на підсудного.

— Могли, ваша честь! — із надією відповідає той. — Минулої зими я давав вашому синові уроки гри на скрипці.

— П’ять рокiв позбавлення волi.

 

* * *

 

— Як вам працюється в офiсi?

— Дуже важко. По-перше — гамiрно, тому важко зосередитися. По-друге — весь час відволікають і просять не хропіти.

 

* * *

 

— Сарочко, здрастуйте! А я думала, що ви померли!

— З чого ви це взяли?

— Як з чого? Вранці зустріла Басю, вона стільки хорошого про вас наговорила.