Незвичайне фермерське господарство, яке на площі два гектари займається вирощуванням середземноморських і африканських равликів, започаткували три роки тому в селі Войнівка, що на Чутівщині, полтавці Віктор та Сергій Данилейки. Нині воно входить до сотні кращих українських брендів.
Із чого все почалося? Підприємець Сергій Данилейко давно займається постачанням усього необхідного для виробництва меблів. Але в наш час мати один бізнес — дуже ризикована річ. Сталося так, що якось Сергій разом із дружиною Іриною подорожували Західною Європою і в Парижі скуштували равликів, смак яких їм сподобався. Можливо, тоді й зародилася думка про новий різновид бізнесу. За словами Віктора Данилейка, його 41-річний син узагалі любить новації, ризик, без якого, як відомо, в підприємництві нічого не доб’єшся. І хоч сам Віктор Петрович за натурою, швидше, консервативний, обережний, він одразу ж підтримав пропозицію Сергія разом започаткувати нову справу — настільки вона видалася йому цікавою. Так, заснувавши фермерське господарство «Равлик-2016», батько й син Данилейки одними з перших в Україні почали вирощувати виноградних равликів.
Спочатку завезли з Польщі 600 кілограмів равликів
Звичайно, створити фермерське господарство з нуля не так просто. У пошуках підходящої ділянки землі батько та син об’їздили чимало сіл Полтавщини й урешті знайшли порозуміння з головою Войнівської сільської ради Анатолієм Бугаєм — чоловік був зацікавлений у тому, щоб його односельці мали бодай якісь робочі місця, з якими в селі нині вкрай сутужно. Нове фермерське господарство одержало в користування територію, де колись були розташовані корівники, про які тепер лишилися самі згадки.
— Першого року ми завезли з Польщі 600 кілограмів равликів, — розповідає про покрокове створення «равликового» бізнесу Віктор Данилейко. — На кордоні з українського боку мали, звичайно, проблеми: і в прикордонників, і в митників на обличчях великими літерами було написане здивування. Той перший рік для нашого фермерського господарства був не надто вдалим. Бо, як виявилося, племінне стадо нам продали не зовсім якісне. Окрім того, були й суто наші помилки — дався взнаки брак досвіду. Як наслідок ми мали велику смертність молюсків. Та нічого, набили ґуль на лобі й наступного року вже самі сформували репродуктивне стадо.
Неодмінно завважте, що завжди знаходимо розуміння й підтримку від голови Чутівської районної ради Володимира Фаленка. Побували в нашому господарстві й представники Полтавської облдержадміністрації, обіцяли посприяти в його розвитку, тож чекаємо, коли ті від обіцянок перейдуть до діла.
До слова, минулого року запроваджено механізм державної підтримки сільгоспвиробників. Виплата держдотацій поширюється й на компанії, які спеціалізуються на розведенні й вирощуванні їстівних молюсків. Отож чиновники мають усі можливості підтримати «равликовий» бізнес.
— А зараз розповім, як виростити дорослого равлика. Тут є свої тонкощі, — продовжує Віктор Петрович. — Молюски активні в теплу пору року, а з настанням холодів, як і всі холоднокровні, впадають в анабіоз (сплячку). У лютому племінне стадо ми «будимо». Тобто створюємо в розпліднику, під який сільрада виділила нам пусте приміщення колишнього дитсадка, такі умови, щоб равлики прокинулися. Якщо оптимальна температура для їхнього сну — +5 С, то для того, щоб вони вийшли зі стану сплячки, — +15-17 °С.
Отже, у міру того, як температура в розпліднику починає підвищуватися, молюски прокидаються, після чого починаємо їх посилено годувати. Минає 3-4 тижні — і вони готові до запліднення. До речі, оскільки молюски — гермафродити, то запліднюють одне одного, у підсумку наприкінці квітня всі особини починають відкладати ікру, що нагадує маленькі перли.
Оскільки у квітні, а іноді й у травні надворі іще прохолодно, переносимо маленьких равликів, які вилупилися з ікри, із розплідника до теплиці, а коли температура повітря стабілізується — на плантацію.
Ми вирощуємо два види равликів: Helix Aspersa Maxima і Helix Aspersa Muller. Так от, Muller продукує від 80 до 120 яєць, а Maxima — може й до 200. Таким чином, одна особина дає близько кілограма равликів приплоду. Як бачите, Maxima більшого розміру (важить 20, а то й 40 грамів), але Muller, вага дорослої особини якого становить 8-12 грамів, вважається більшим делікатесом, його м’ясо ніжне, оксамитове, має вишуканий смак (і європейці, особливо французи, поїдають равликів цього різновиду у великій кількості).
На ділянці площею півгектара можна зібрати 5 тонн їстівних молюсків і більше.
Щоб вирости з молодняку дорослу особину, равликам потрібно 5-6 місяців. І ось тут потрібно спіймати момент, коли вони вже готові до спарювання, але іще не почали розмножуватися.
У цей час їх треба зібрати й відправити у сплячку. Бо якщо вони зараз, під осінь, почнуть відкладати ікру, для нас це небажано. Тому одну партію «готових» молюсків ми вже зібрали й невдовзі відправимо в холодильники, де створено відповідний температурний режим, за якого вони впадуть в анабіоз. Як бачите, це не такий легкий бізнес: потрібні земля, полив (бо молюски люблять вологу), електроенергія, холодильні камери, транспорт…
Звертаю увагу на те, що всі ділянки на площі у два гектари вкриті дерев’яними щитами. Віктор Петрович пояснює, що молюски ведуть нічний спосіб життя. Тож увечері вони виповзають на щити, де їм насипають корм, і починають ним ласувати. А вдень ховаються в тіні під щитами. Аби продемонструвати мені цю картину, Віктор Данилейко і технолог із вирощування равликів Юлія Корецька піднімають один зі щитів.
— А от бачите, один необачно задрімав на щиті. Перегрівшись на пекучому сонці, так може й кінці віддати, — показує Віктор Петрович і відправляє нерозторопного молюска в тінь. — Годуємо равликів комбікормом, що створюється на замовлення на Полтавщині. Задля міцності їхнього панцира додаємо крейду. А ще сіємо спеціальну рослину, на якій виростають маленькі молюски, — згодом поступово переводимо їх на комбікорм. Якщо черепашка в равлика закотилася — це свідчить про те, що він дозрів і більше не ростиме, а отже, його можна забирати з плантації. На репродуктивне стадо нам вистачить двох тонн молюсків. Решту спрямуємо як на український ринок, так і на експорт.
Є амбіційна мрія — завоювати ринок Західної Європи
Вирощування їстівних равликів — бізнес із прицілом на майбутнє. Поки що він потребує значних капіталовкладень — функціонування фермерського господарства обходиться в 300 тисяч гривень на рік.
Рентабельності ж, за підрахунками батька й сина, можна досягти за «урожаю» 50-60 тонн равликів. Цього року підприємці якраз і планують відправити на експорт 50 тонн живих їстівних молюсків (до речі, отримати їх можна з тонни особин племінного стада).
За кордоном цінова політика щодо равликів, за словами Віктора Данилейка, залежить від пори року й насиченості ринку. У вересні минулого року в Західній Європі їх купували за ціною від 2 до 4 євро за кілограм, а після Нового року вона «стрибала» й до 6 євро, оскільки відчувався дефіцит цього продукту.
— Ринок Західної Європи готовий спожити 300 тисяч тонн равликів на рік, а минулоріч поглинув, за одними даними, 60 тисяч, за іншими — 120 тисяч. Тобто він не насичений, що відкриває перед нами заманливі перспективи, — констатує Віктор Петрович. — Дехто з українців, котрі також зайнялися «равликовим» бізнесом, воліє купувати в нас маленьких равликів, не заморочуючись з інкубацією. Так, увесь торішній приплід продали в Україні, тож не мали навіть потреби виходити на закордон. Та ми не тільки продаємо маточні стада. Сергій, окрім усього, навчає охочих, як створити фермерське господарство з вирощування равликів із нуля. У підсумку вже маємо в Україні 27 таких господарств, як наше.
— І який вам резон породжувати конкурентів? — дивуюся.
— Багато хто дивується із цього приводу. Та ми мислимо не так, як деякі категорії людей. Бо насправді не конкурентів породжуємо, а компаньйонів, — пояснює підприємець. — Розумієте, якщо відправимо за кордон 50 тонн равликів, матимемо одну ціну, якщо ж одержимо замовлення на 200 тонн — зовсім іншу. Тому нам потрібні консорціум і компаньйони. Якщо, скажімо, у Франції, де страви з равликів особливо популярні, запропонуєш 2 тонни їстівних молюсків, із тобою ніхто й розмовляти не стане. В Іспанії, куди їздив Сергій, є фабрика, яка приймає по 16 тонн равликів щоденно!
Окрім фермерського господарства з вирощування равликів, батько та син Данилейки створили цех із їх переробки в селі Щербані Полтавського району. Тут м’ясо равликів готують зі спеціями, потім поміщають назад до панцирів, поливають французьким соусом, рецепт якого тримають у секреті, після чого на екзотичний напівфабрикат чекає глибока заморозка. Потім лишається лише поставити його в духовку на 5—10 хвилин для розігріву — і все, можна споживати цей ідеально збалансований за своїм складом та екологічно чистий продукт. До речі, на упаковці напівфабрикату вказане місце, де виростили равликів: село Войнівка Чутівського району.
— На сьогодні наша продукція представлена в усіх великих супермаркетах України. Можете замовити її і в ресторанах. Хоч, мушу сказати, Полтава щодо цього дещо консервативна, а от ресторани Дніпра, Харкова, Києва, Одеси, Хмельницького беруть її із задоволенням, — запевняє Віктор Петрович.
— А самі споживаєте страву з равликів? — цікавлюся.
— Звичайно! На всі свята, дні народження сина, невістки, онука й онучки у нас на столі равлики, приготовлені у власному цеху. Онучка, до речі, завжди з’їдає порцію і просить добавки — настільки їх любить, — посміхається чоловік. — А загалом приготування равликів — трудомісткий і надто затратний процес, тож практично не дає доходу. Та ми займаємося цим заради позитивного іміджу компанії, заради того, аби про наше фермерське господарство знали. Більше того, збираємося засолювати ікру равликів, яка використовується в фармакології. А ще плануємо збирати їхній слиз, що володіє здатністю поліпшувати регенеруючі властивості шкіри. Хоч, в основному, орієнтуємося на вирощування великої кількості равликів на експорт.
— Згідно з повідомленнями засобів масової інформації, експорт українських равликів більш ніж учетверо перевищив експорт сала. Але вийти на нього, мабуть, не така проста річ, — зауважую.
— Задля цього Сергій уже відвідав багато країн Євросоюзу й зав’язав контакти з чеськими, польськими, балтійськими, іспанськими бізнесовими колами, задіяними на «равликовому» бізнесі. Як правило, українських равликів закуповують Румунія, Польща, країни Балтії, а потім продають тій же Іспанії, Франції тощо — за вже зовсім іншою ціною. Тож маємо амбіційну мрію — завоювати ринок Західної Європи, постачати равликів до тієї ж Франції, Іспанії напряму. Але для цього потрібно вийти на великі обсяги поставок. Тому, як уже говорив, ми й створили консорціум і зацікавлені в тому, щоб і фермерські господарства наших компаньйонів набирали обертів, — підсумовує Віктор Данилейко.
