За результатами останніх місцевих виборів (до сільських, селищних і міських рад), які відбулись 29 квітня 2018 року, Аграрна партія України увійшла до трійки лідерів.
За результатами ж соцопитувань, присвячених парламентським перегонам, її результати скромніші — 2,5% серед тих, хто визначився із вибором (дані групи «Рейтинг», оприлюднені в серпні поточного року).
Втім внутрішня соціологія АПУ — як стверджують ті партійці, з котрими довелося поспілкуватися «Україні молодій», — засвідчує популярність «аграріїв» на рівні 7-8%.
Можливо, вони таки мають рацію, адже зовсім нікому не цікава політсила не змусила б журналістів провідних видань братися за перо.
Тим часом Аграрна партія виявилася здатною викликати довкола себе ажіотаж та увійти в число ньюзмейкерів останнього часу.
А інтрига закрутилася навколо того, кому може дістатися ця політична «наречена», адже як мінімум один претендент знайшовся. Втім його «залицяння» викликають рішучий опір у частини партійців.
Той, хто не вміє стріляти
Історія Аграрної партії іде корінням у 1996 рік. Але заглиблюватися у події 20-річної давнини ми не будемо. Новий відлік для АПУ почався у 2014-му, коли біля керма партії став Віталій Скоцик.
На Скоцика покладали чималі надії, його піарники навіть намагалися «продати» свого шефа як «українського Макрона», опоненти ж, обігруючи таку самовпевненість, говорили, що той радше подобає на «мікрона».
Але старт-2014 був непоганим. У партії панувала демократія, рішення ухвалювали консенсусом, бюджет формували внески партійців, при цьому одиничних бенефіціарів не було, та й загалом, олігархічних впливів партії вдавалося щасливо уникати. Все це разом узяте робило АПУ доволі привабливою в очах її членів та симпатиків.
Як результат такої збалансованої політики — партія була з тих небагатьох політичних сил, котрі мали справжні (а не віртуальні) структури нам місцях. Що, власне, й дозволило «аграріям» отримати третє місце на виборах до ОТГ.
І це — без державного фінансування, яким користалися парламентські політсили, і без застосування адмінресурсу, що був у розпорядженні президентського БПП. Квітневі вибори дали можливість Аграрній партії отримати 15,6% голосів, а загалом АПУ має у місцевих органах влади близько 5 тисяч депутатів.
На тлі цих успіхів доволі незбагненно виглядала постать лідера АПУ Віталія Скоцика. Його особистий рейтинг був і є значно нижчим, аніж рівень підтримки партії. У переважній більшості випадків соціологи не заміряють його рейтинг, але тоді, коли такі опитування проводяться, вони фіксують рівень популярності Скоцика у межах одного відсотка.
В кожному разі, мабуть, саме ця обставина — невідповідність постаті лідера його власним амбіціям — й мотивувала свого часу Романа Безсмертного рушити у самостійне плавання, сказавши наостанок в інтерв’ю телеканалу ZIK: «Я трохи стомився підносити патрони тим, хто не вміє стріляти». Проте той, хто не вміє стріляти, вирішив рішуче заперечити таке невміння. Віталій Скоцик сперся на постать Олександра Левіна, на якому варто зупинитися детальніше.
В один казан з «УКРОПом»
Олександр Левін є керівником єврейської громади Києва, а також — якщо говорити про його роль в Аграрній партії — одним з радників Скоцика і, як з’ясувалося нещодавно, одним із тіньових спонсорів АПУ.
Також, за нашими даними, Левін є партнером колишнього міністра енергетики Едуарда Ставицького, а на додачу — й медіатором між Скоциком та Ігорем Коломойським. Власне, ця остання іпостась Левіна є ключовою в даній розповіді.
Як зазначає видання «Главком», посилаючись на свої джерела, «Скоцик узяв кредит на свою фірму в 2015 році від кіпрської фірми «Леон» на $2,5 млн. і не розрахувався. А «Леон» — це фірма Левіна, от вам і залежність Скоцика від Коломойського. Вже готується запит до Нацбанку з цього приводу».
Проте не забуваймо, що Левін сам по собі — не самостійна фігура, за ним маячить постать відомого українського олігарха. Недарма в липні цього року почали активно мусуватися чутки про те, що Скоцик уже дав добро на тісну співпрацю своєї партії та «Укропу» Коломойського. В «Укропі» цю інформацію спростували.
Заперечив такі плани і Скоцик: «Офіційно заявляю, що це повна дурниця. Аграрна партія України є самодостатньою політичною силою, яка готова до великих виборів наступного року і до них готується». Одначе певний зв’язок Аграрної партії та «УКРОПу» підтверджує і той факт, що свого часу на з’їзді «аграріїв» виступав керівник департаменту організаційної роботи і партійного розвитку «УКРОПу» Тарас Кривенко.
Тепер вже не секрет, що перемовини про злиття з «УКРОПом» дійсно велись. Причому процес був утаємничений: голови регіональних осередків Аграрної партії з подивом дізнавались про «майбутнє злиття» від своїх «укропівських» колег. Скоцик же при цьому продовжував займати оборонну позицію, яку, втім, підірвали слова іншого його радника — Василя Даниліва.
Як засвідчують джерела «УМ» в АПУ, Данилів викрив нещирість Скоцика прямо в обличчя останньому, зазначивши, що саме за його дорученням літав до Женеви — на зустріч із Коломойським.
Власне, саме після цього інциденту члени партії наполягали на терміновому скликанні політради, котра відбулася 15 серпня. Головним пунктом її порядку денного була заборона проводити будь-які перемовини на тему злиття чи єднання з іншими політсилами.
Другий пункт — проведення з’їзду, призначеного на 22 вересня. Також голові партії було рекомендовано — до з’ясування всіх обставин скандалу з «УКРОПом» — призначити Аліма Мішука, Сергія Гайдая та Михайла Поживанова на посади заступників голови (а Поживанова, крім того, й на посаду керівника Центрального апарату партії).
Скоцик, котрий особисто вів засідання політради, виступив проти більшості озвучених пропозицій, однак легітимність зібрання, на якому були присутні 99 членів політради, під сумнів не поставив.
Відтак почалося дещо незрозуміле: лідер АПУ відбув у відпустку, не підписавши жодних документів, зокрема й про проведення з’їзду. За його відсутності рада голів обласних організацій засудила останні рухи на зближення зі структурами Коломойського. Однак це — ще не кінець історії.
Хто кому Медведчук
Поки Віталій Скоцик догулював свої літні вакації, ЗМІ пережовували запущену не без його участі інформацію про те, що «розкольники», котрі виступили проти злиття АПУ з «УКРОПом», насправді є емісарами інших політиків.
Так, «Главком» зазначає, що певна «ініціативна група» звернулася до Скоцика із закликом виключити з партії групу «агентів Медведчука».
При цьому до останніх були зараховані заступники голови Олег Корбан та Едуард Зейналов, члени політради та президії політради Володимир Шандра та Михайло Поживанов і радник голови партії Василь Данилів.
Саме в цих особах, додає видання, Скоцик угледів «російську агентуру». Втім в іншій частині публікації йдеться вже про те, що у всіх вищеназваних персонах в АПУ схильні бачити «засланих козачків» від Юлії Тимошенко, котрій останні буцімто мали «злити» партію.
«Ці зрадники на виборах Президента України агітуватимуть людей, які довіряють Аграрній партії, голосувати за Тимошенко, що значно збільшить її шанси на успіх», — цитує «Главком» відозву, котру «пильні» члени АПУ спрямували до свого лідера.
Тим часом обвинувачені у «зраді» партійці не перестають дивуватися підкилимним іграм свого керівника і його впертому небажанню відкрито розібратися з усім на з’їзді. Адже це — єдина можливість вийти з конфлікту гідно та чесно обговорити наявні протиріччя.
Власне, ще до з’їзду люди Скоцика зірвали своїм внутрішньопартійним опонентам проведення Стратегічної ради, куди, за словами очевидців, у гірших традиціях рейдерських захоплень увірвалися люди спортивної статури в темних окулярах — словом, ті, кого останні кілька років прийнято називати «тітушками».
Все це відбувалося 27 серпня просто в кабінеті голови Аграрної партії на вулиці Василівській. В партійному офісі, який перебуває під охороною й куди просто так — без відповідної «візи» керівника служби безпеки Скоцика пана Булаха — зайти сторонні люди не можуть.
Власне, відео про цей інцидент є на сайті Аграрної партії, і відеоролик, розміщений там, демонструє, як «тітушки» конвоюють «бабусь», а ті — також у традиціях проплачених мітингів — вигукують нісенітниці про захоплення АПУ «медведчуківською клікою».
Після свого показового виступу непрохані гості почали виганяти геть Стратегічну раду, і, як кажуть її учасники, було бажання вчинити спротив «рейдерам Скоцика», але все ж здоровий глузд і бажання поводитися цивілізовано взяли гору.
Щоправда, і це прикметний момент, на відео зафіксовано, як, покидаючи кабінет голови, Михайло Поживанов запитує у Скоцика: «Віталію Євстахійовичу, чи вам не соромно?», а сам Віталій Євстахійович при цьому, відводячи очі, сором’язливо мовчить…
Що буде з «аграріями» далі? Відповісти на це питання непросто. Та частина партії, яка не схильна до злиття з Коломойським або з будь-ким іще, очікує на партійний з’їзд 22 вересня. Сам же Скоцик скликає політраду на 13-те. Очевидно, що без гучного скандалу та, ймовірно, без розколу в АПУ не обійдеться, й найближчі кілька тижнів будуть для цієї партії вельми гарячими.
Тим паче, що — судячи з повідомлень у «Фейсбуці» Аліма Міщука, — група опонентів Скоцика вимагатиме оголосити «недовіру діючому голові партії як офіційній особі, що в першу чергу відповідає за взаємовідносини в керівництві партії та за дотримання вимог Статуту».
Тож боротьба вестиметься гостра, а варіантів її завершення є лише два. Або останнє слово залишиться за Віталієм Скоциком та його людьми, або ж переможуть ті, хто зараз з усіх сил утримує партію від продажу власного бренду відомому олігарху.
В цьому випадку Аграрна партія набуде, очевидно, нового — десятого за рахунком — голову. Хто ним буде — покаже час.
