«Батурине, дай сил мені на подвиг для Вітчизни», — ці слова Івана Мазепи обрали слоганом організатори благочинного дійства «Батурин. Ренесанс Незалежності», яке відбудеться 23 серпня у столиці Гетьманщини на площі перед палацом гетьмана Розумовського (для всіх охочих вхід вільний).
Виступатимуть співачка Руслана Лижичко, яка не вперше є ініціаторкою наповнення Батурина музичним мистецтвом, українсько-канадський віртуоз-скрипаль Василь Попадюк, гурти «Тартак» і Kozak System, Катя Chilly, Тоня Матвієнко, шоу-балет «Життя». Концерт українських зірок супроводжуватиме музика симфонічниого оркестру «Київська Камерата».
«День Незалежності — це те свято, яке всі українці святкують серцем, — каже співачка Руслана. — У нас є свій маленький слоган: «Україна — там, де ми». Цього року мені захотілося на День Незалежності бути саме тут! Просто відчути себе українкою, на своїй землі, серед близьких по пісні, близьких по духу».
Батурин місцем перебування у передсвятковий день і не лише варто обрати із багатьох причин. Саме в цьому місті за 21 рік Іван Мазепа створив економічно сильну гетьманську Україну з європейським рівнем культури та освіти.
«Від Богдана до Івана не було гетьмана...» — так ще за життя Івана Мазепи визначали історичний масштаб його постаті. 22 роки міцною рукою він тримав булаву і поклав край сумнозвісній Руїні. Ще коли Петро І рубав для Росії вікно до Європи, Україна часів Мазепи ходила до Європи через двері!
Російська імперія кілька сот років не шкодувала чорної фарби, аби спотворити образ українського гетьмана Мазепи.
Урешті-решт це не завадило, а навпаки, допомогло Івану Мазепі через роки стати справжнім символом українського спротиву Росії, прапором руху до незалежності — до тієї мети, яку гетьман Мазепа, йдучи попереду свого часу, усвідомив уже через 50 років після Переяслава.. Замість російської анафеми Іванові Мазепі сьогодні по праву належить справжня українська слава!
У Батурині Україна зустріла «золоту осінь» Гетьманщини з Кирилом Розумовським.
Багаторічна імперська політика сформувала поверхневе та викривлене бачення діяльності гетьмана Кирила Розумовського. Всебічне ж вивчення його біографії свідчить про те, що його гетьманування було направлене на відродження української державності.
У Батурині 15 років, долаючи шалений спротив, формував державу гетьман Іван Самойлович, який є однією з малодосліджених постатей вітчизняної історії.
А тому зберігається неоднозначне ставлення до діяльності гетьмана, що сформоване за імперських часів. Частина істориків, насамперед представники російської історіографії — від Сергія Соловйова та Василя Татіщева до Олександра Алмазова — розглядають його гетьманування винятково в рамках концепції «єдиної держави».
Українська ж історіографічна школа від Олександра Лазаревського і Михайла Грушевського до Тараса Чухліба, Юрія Мицика та інших, вивчає діяльність Івана Самойловича в контексті продовження боротьби за збереження та утвердження української державності.
Сучасник гетьмана Самійло Величко характеризував його як людину «в письмі козацько-руськім справну, розумну, гарної вроди, до людей чемну і прихильну».
Визначною була роль гетьмана Самойловича в організації збройних сил. З його іменем пов’язаний прискорений розвиток так званих охотницьких — компанійських та сердюцьких полків, українського аналога європейського найманства.
За часів гетьманування Івана Самойловича, в результаті його послідовних реформ, розширювалася внутрішня і зовнішня торгівля, розвивалися ремесла і промисли.
Іван Самойлович активно фінансував будівництво храмів, відкриття нових освітніх закладів (шкіл, духовних семінарій і ін.), за сприяння гетьмана у світ виходили твори образотворчого мистецтва, нові книжки. Це сприяло розвитку культури, духовності, збереження українських традицій.
До негативних наслідків гетьманування Івана Самойловича традиційно відносять втрату незалежності Української православної церкви — у 1686 році її було підпорядковано Московському патріархові. Однак такий підхід спрощує конкретно-історичну ситуацію. Бо про спротив цьому гетьмана дуже довго ніхто не згадував.
Свого часу в Батурині плекав надії на Незалежність України гетьман Дем’ян Ігнатович, більше відомий в результаті системної імперської діяльності як Многогрішний. Ця особистість української історії найбільше з-поміж усіх гетьманів незнана.
Натепер навіть у літературі він частіше фігурує не під прізвищем Ігнатович, яке використовував сам, а під прізвиськом Многогрішний, яке було закріплене за ним істориками XIX ст. з подачі особистого недруга гетьмана — автора Літопису Самовидця.
Правління його було надзвичайно коротким і через це Дем’ян Ігнатович мало що встиг. Але зі зробленого багато що заслуговує на схвальну оцінку з боку нас, сучасників.
Серед головних успіхів гетьмана безперечно є укладення договору з московським царем у 1669 році, так званих «Глухівських статей». На той час це був суттєвий здобуток у порівнянні з договорами часів його попередника Івана Брюховецького.
За Глухівськими статтями Гетьманщині поверталась повна свобода в митних та податкових справах, скорочувалась присутність московських воєвод в українських містах, заборонялося їх втручання в судові справи. Це був лиш тимчасовий відступ московської влади, але на той час це, безумовно, було видатним успіхом у боротьбі за незалежність України.
Батурин гетьманський — це гордість кожного українця та водночас біль у серці кожного. Бо столицю Гетьманства на самому піку розвитку знищили московські війська.
Каральні дії із захоплення і знищення столиці гетьмана Мазепи та її мешканців, що були здійснені в листопаді 1708 року, отримали назву Батуринська трагедія або «Різанина в Батурині».
За різними оцінками загинуло тоді від 11 до 15 тисяч батуринців. Усе населення. Місто і церкви були пограбовані, а потім, за наказом Олексія Меншикова, спалені і знищені.
Тогочасні європейські газети так описували події у Батурині: «Страшна різанина», «Вся Україна в крові», «Жінки і діти на вістрях шабель» — із такими назвами виходили газети Франції, ті страшні події описували, зокрема, в Gazette de France, Paris Gazette, Lettres Historique, Mercure historique, Clef du Cabinet. Одна з цитат: «Вся Україна купається в крові. Меншиков показує жахи московського варварства».
Незважаючи на багатолітні намагання Росії прибрати до рук Україну, сучасний Батурин є місцем духовного Відродження України. Був він і центром розквіту мистецтв Гетьманської доби.
Завдяки діяльності Дмитра Бортнянського, Артемія Веделя, Максима Березовського українська духовна музика переживала «золоту добу» й була відома в усій Європі.
Гетьманська столиця — північний форпост державності та культури України. Проект «Батурин. Ренесанс Незалежності» підсилить цю аксіому. Меценат заходу — Євген Сур.
До речі, концерт відбуватиметься 23 серпня — у День Прапора. У цей день один щасливчик отримає жовто-блакитний стяг з автографами всіх учасників зі сцени перед палацом гетьмана Розумовського з рук хедлайнера вечора — співачки Руслани.
