За бідного абонента замовте слово!

Шановна редакціє! Передплачую, читаю, підшиваю вашу газету. Наприкінці червня цього року одержав №69, у якому на 4-й сторінці під заголовком «У Конституцію будь-що намагалися протягнути двомовність» було надруковано інтерв’ю зі Степаном Хмарою, в якому він згадував про те, як ухвалювали Основний закон і чи потрібні до нього зміни. Наприкінці  значилося: «Продовження інтерв’ю читайте у наступному номері «УМ».

 

Але два наступні номери «України молодої»  мені не принесли: 29 червня я отримав №69, а 7 липня мені принесли №72. Запитую листоношу, де ж два попередні номери — №70 і 71? Вона відповідає: «Що мені дали — те я вам і принесла», — і не стала вияснювати, де «залягли» два примірники газети.

 

Мені дуже хотілося прочитати все інтерв’ю зі Степаном Хмарою, але що робити? Спересердя пішов порадитися з прокурором, а від прокурора — знову до листоноші й сказав, що подам у суд.

 

А вже суд вияснить, куди поділися мої примірники газети. Листоноша знову повторила: що прийшло — те й віддала. Зрозумів, що суд два номери газети не поверне.

 

При начальнику пошти листоноша знову повторила те саме, що й мені: віддала ті номери газети, які надійшли.

 

Передплачую вісім газет і книжки поштою, а поштова скринька — на моїх вхідних дверях, і до цього часу нічого з неї не зникало. Але останнім часом це вже третій випадок, коли кудись поділися три примірники різних газет.

 

Кожного разу ні начальник поштового відділення, ні листоноша не хотіли шукати, куди ж «залягли» оті номери. Я терпів, прощав...

 

Але цього разу мені вже надто хотілося прочитати повне інтерв’ю зі Степаном Хмарою...

 

Від редакції: останнім часом на нашу адресу надходить чимало скарг на роботу Укрпошти, зокрема щодо зникнення кореспонденції, нерегулярне її надходження. Хотілося б почути коментар від цього відомства.