Вистава «Примари» Поліни Медведєвої і київського театру «Сузір’я» взяла участь у престижному міжнародному Единбурзькому театральному фестивалі у Шотландії (The Edinburgh International Festival. 3-27 серпня).
Акторський склад — Ірина Мельник, Олександр Бегма, Гелена Сергутіна та Дмитро Завадський.
Постановку за п’єсою Генріка Ібсена режисера та автора інсценізації, художника-постановника і художника по костюмах Поліни Медведєвої показували впродовж трьох днів у PASS Theatre у розділі Drama.
Як правило, після театрального серпня в Единбурзі для учасників фесту настає дуже інтенсивний вересень із дзвінками, листами, перемовинами, за підсумками яких трупа може сказати, вдало вона виступила на міжнародному майданчику чи ні. Виступити в Единбурзі — це на практиці довести, що ти є в індустрії.
Вистава «Примари» Поліни Медведєвої зроблена у кращих традиціях психологічної театральної школи. Единбурзька версія стала експериментом мінус-прийому — витончену психологічну структуру позбавили декораційних підпірок, залишаючи місце чистій психофізиці взаємодії.
Розпад буржуазної родини, спадковість, привабливість і одночасно відторгнення материнських територій — всі ці улюблені сюжети драматургії ще кінця ХІХ століття і початку ХХ звучать по-новому.
Взагалі, у виставі Поліни Медведєвої майже немає декорацій і на київській сцені. Але матеріал п’єси ідеально вписаний в існуючі інтер’єри «материнського» «Сузір’я»: химерні вигини рослинних орнаментів і розписів стель відрізняють будинок театру від традиційних уявлень про традиційний театр.
У Києві виставу «Примари» грають в інтер’єрах особняка Леоніда Родзянка — одного з добре збережених у місті шедеврів art deco. Починаючи з 1988-го сцену, яка була домашнім театром сім’ї Родзянків, займає «Сузір’я».
Це перший ангажементний театр в Україні, що продовжує ще дореволюційні традиції показу салонних спектаклів і об’єднує зірок української сцени.
«Сузір’я» — постійний учасник міжнародних фестивалів. Тут показували «Сад божественних пісень» барочного поета і філософа Григорія Сковороди з легендарним Богданом Ступкою.
Другом театру був, зокрема, чеський письменник і дисидент Вацлав Гавел, який приїжджав у Київ дивитись постановку своєї п’єси «Аудієнція», вже будучи президентом незалежної Чехії.
На сцені «Сузір’я» грала і грає зірка театру і кіно Ада Роговцева та багато інших.
Нещодавно тут знімали одну зі сцен фільму «Смерть Сталіна» Армандо Іанучі.
Фамільний герб сім’ї Родзянків у вітражі, портрет господаря будинку верхом на гнідому коні з ім’ям Ракета, що отримав гран-прі на лондонських скачках, домашній салонний театр — відповідають духу сьогодення.
До речі, двоюрідний брат Леоніда Родзянка Михайло згаданий у романі Михайла Булгакова «Біла гвардія», а племінник — єпископ Василь Родзянко з 1955 року вів православні проповіді й просвітницькі передачі на Бі-Бі-Сі і був священиком лондонської православної церкви Сави Сербського.
Але повернемося до «Примар». Режисер і автор інсценізації Поліна Медведєва була однією з улюблених учениць Олега Єфремова і грала в багатьох його пізніх виставах («Валентин і Валентина», «Московський хор», «Три сестри», «Сірано де Бержерак» тощо).
У Москві Поліна Медведєва працювала з найбільшими сучасними режисерами психологічної школи — Львом Додіним, Петром Фоменком, Міндаугасом Карбаускісом, Юрієм Бутусовим.
Іконні ролі Ірини в історичній виставі «Три сестри» Немировича-Данченка (вистава 1943 р., введення 1985 р.) та Ірини в «Трьох сестрах» (1997 р. — одна з останніх вистав Єфремова) назавжди вписали Поліну Медведєву в історію МХТ.
Для режисерського дебюту Поліна Медведєва свого часу обрала п’єсу «Самотні» Г. Гауптмана.
Рецензенти часто згадують про її хореографічну культуру і професійну балетну освіту, наприклад у зв’язку з нещодавньою київською виставою «Серце Ніжинського».
Роль Освальда в «Примарах» режисерка в інтерв’ю рифмує з долею танцівника «Ковент-Гарден», українця Сергія Полуніна.
У виставі звучить музика Олександра Бегми та ембієнтні шуми (премія «Київська пектораль-2017» у номінації «За найкращу музичну концепцію вистави»).
Художник по світлу — Володимир Прудкін. Виробництво вистави: театр «Сузір’я» під керівництвом Олексія Кужельного — душі театру, екстравагантного засновника і дбайливого зберігача його традицій.
Зробивши театр важливою точкою на карті Києва, Олексій Кужельний зберігає в особняку аристократичну атмосферу салонної сцени, особисто відкриваючи кожну виставу в незмінному жовтому фраку, що вже став візиткою театрального простору міста.
