НАСА запустила перший в історії космічний зонд до Сонця

14.08.2018

Ігор ВІТОВИЧ

НАСА запустила перший в історії космічний зонд до Сонця

Людство ще ніколи не було так близько до Сонця.

У неділю, 12 серпня, американська космічна агенція НАСА повідомила про успішний запуск ракети Delta IV Heavy iз сонячним зондом «Паркер» (Parker Solar Probe) на борту.

Цей зонд має вперше в історії пролетіти крізь сонячну корону, фактично доторкнувшись до нашої зірки.

Ідея подібної місії обговорювалася від самого початку космічної ери, але здійснити її було неможливо: на підльоті до Сонця будь-який апарат елементарно плавився і згорав, зазначає у своєму коментарі Бі-Бі-Сі.

Паркер попрощався з «Паркером»

Лише не так давно технології дозволили оснастити зонд достатнім теплозахистом, що дозволить йому кілька разів упритул підлетіти до розжареної атмосфери зірки, де температура сягає сотень тисяч градусів.

Зонд «Паркер» також стане найшвидшим космічним апаратом, який будь-коли розробляло людство, він здатен розвивати швидкість до 700 000 кілометрів за годину.

«Ми десятиліттями вивчали Сонце — і нарешті вирушаємо туди, де все відбувається», — сказав напередодні запуску один iз керівників проекту NASA Алекс Янг.

Попри відносну близькість — за космічними мірками, звичайно, — ми не так уже й багато знаємо про наше світило. Наприклад, одна з головних загадок Сонця — чому зовнішня частина атмосфери зірки у 300 разів гарячіша, ніж її поверхня. Для порівняння: нам же не стає спекотніше, коли ми віддаляємось від багаття.

Неозброєним оком iз Землі ми можемо спостерігати лише незначну частину сонячного випромінювання, тому Сонце видається нам дуже спокійним і незмінним диском.

Насправді ж його в прямому сенсі безперервно розривають на частини потужні вибухи, в результаті чого потоки заряджених частинок його електромагнітного випромінювання — так званий сонячний вітер — розлітаються на мільярди кілометрів навколо. Це відкриття зробив у середині XX століття американський астроном Юджин Паркер.

Саме на його честь названо апарат. 91-річний учений теж був на місці запуску і попрощався з «Паркером».

На Землі пориви сонячного вітру викликають північні сяйва, магнітні бурі та інші явища, відомі під загальною назвою «космічна погода».

Подібні спалахи не тільки впливають на наше самопочуття, а й створюють перешкоди для радіозв’язку, порушують роботу супутників, а іноді призводять до серйозних збоїв у електромережах.

У 1989 році, наприклад, буря була настільки потужною, що сонячний вітер на кілька годин повністю знеструмив канадську провінцію Квебек, а північні сяйва можна було спостерігати у Флориді й Техасі, де зазвичай їх не буває.

«Наш світ постійно омивається сонячною енергією, — пояснює один iз керівників проекту з Університету Джонса Хопкінса Нікі Фокс. — Але в нас немає чіткого розуміння, що за механізми несуть до нас сонячний вітер, і саме це ми збираємося з’ясувати».

Зануритись у корону

Учені сподіваються, що це дослідження допоможе краще зрозуміти природу сонячного вітру — і, можливо, навчитися передбачати космічну погоду.

Наприклад, найближчим часом планується відправити перших людей на Марс. Місія триватиме три з половиною роки, і якщо за час польоту на Сонце відбудеться досить інтенсивний спалах, то всі астронавти загинуть.

На Землі від космічного випромінювання нас захищає магнітосфера планети, у відкритому ж космосі сховатися від сонячного вітру неможливо — його раптовий порив може знищити електроніку корабля й викликати незворотні мутації у ДНК екіпажу.

«Паркер» повинен відповісти на кілька запитань — зокрема, чому прискорюється сонячний вітер, і як зарядженим частинкам вдається досягати близькосвітлових швидкостей. Для цього йому потрібно буде максимально наблизитися до Сонця, занурившись у верхні шари атмосфери зірки.

За словами однієї з керівниць місії Ніколін Віаллі, «у нас є можливість засунути термометр у саму корону (так називають зовнішні шари атмосфери Сонця. — Ред.) і подивитися, як піднімається температура».

Від пекучих променів зонд сховає термозахист: екран iз багатошарового вуглепластику товщиною близько 12 см, а також складна система iз семи датчиків, завдання якої — автономно, без сигналу з Землі, контролювати, щоб апарат завжди був повернутий до Сонця потрібною, тобто захищеною, стороною.

Варто «Паркеру» хоча б частково висунутися за захисний екран — і апарат, на створення і запуск якого витрачено 1,5 млрд. доларів, ризикує у кращому випадку вийти з ладу, а в гіршому — перетворитися на згусток плазми.

Вчені сподіваються, що «Паркер» зможе наблизитися до Сонця на рекордно близьку відстань — 6,2 млн. кілометрів, що становить 4% відстані від Сонця до Землі. Робота зонда розрахована на 8 років.

Друкована версія