Сфальшована незалежність,

Напередодні Дня Незалежності України хотілося б висловити кілька думок стосовно цієї так званої незалежності. В одній із телепередач Семен Семенченко назвав Україну окупованою країною й обґрунтував цей свій висновок вражаючими цифрами залежності від Росії в енергетиці, важкій промисловості, інформаційно-пропагандистській сфері тощо, а відтак зробив логічний висновок, що режим Кравчука—Кучми—Януковича здійснював проект «Малоросія» для всієї України, вотчини російської імперії...

 

Фальсифікація незалежності почалася на межі юридичного відокремлення від СРСР. Тоді було здійснено перший крок фальсифікації. Річ у тім, що Українська Народна Республіка юридично не була ліквідована у 20-ті роки: Україна була окупована, а за кордоном існував уряд УНР в екзилі, який мав дипломатичні представництва в низці країн світу.

 

Ми не знаємо, про що домовлялися в закуліссі, але замість Акта деокупації було прийнято Акт незалежності іншої держави на українських теренах, що стало ліквідацією УНР в явочному порядку. (У 1992 р. останній президент УНР в екзилі Микола Плав’юк передав президенту держави Україна клейноди окупованої держави, але вони вже не були державними атрибутами, а лише музейними експонатами). 

 

Як мало би бути, якби думали про державність українського народу, ми бачили на прикладі країн Прибалтики, які ухвалили акти відновлення держав, окупованих СРСР у 1940 році. Але найкраще вчинив Ізраїль, який нам ставлять за приклад у розбудові сильної національної держави, втаємничуючи те, чому Україна не скористалася таким досвідом.

 

У Декларації незалежності Ізраїлю всього три розділи. У першому йдеться про тяглість державності єврейського народу, хоча попередня держава була ліквідована тисячоліття тому. У другому головний меседж: «Ми проголошуємо створення єврейської держави в Ерец-Ісраель». Похідними стали непорушність староєврейської мови іврит, державний прапор від Давида, інші відроджені національні цінності. У третьому розділі йдеться: держава Ізраїль буде відкрита для єврейської репатріації, тобто національна держава від початку була державою євреїв усього світу...

 

Натомість назва держави Україна не говорить ні про спадковість державності, ні про державний (корінний) народ, ні про державні символи, в тому числі непорушну державну мову й Державний прапор, який, за Конституцією України, є «...стяг із двох рівновеликих смуг синього і жовтого кольорів». Згодом у суспільство запустять школярське обґрунтування, що «синє небо вгорі, жовте пшеничне поле внизу».

 

Але кольори головного державного символу для українців мають сакральний характер. У слов’яно-українській вірі пращурів жовтий (жовтогарячий) є символом Сонця (Бога Ярила/Сварога) — енергетичного чоловічого начала життя, а синій (голубий, блакитний) — символ Богині Землі Леї, вологого жіночого начала життя. Психологічний вплив на живий організм активно використовують дизайнери, архітектори, психотерапевти. Цим досвідом скористалися політтехнологи Помаранчевої революції.

 

Вплив помаранчевого кольору був настільки великий, що тодішній прем’єр і кандидат у президенти Янукович не наважився для розгону Майдану задіяти Внутрішні війська, які стояли у передмісті. У СРСР переслідували не «синьо-жовтих», а «жовто-блакитних»! А що ж генерує синьо-жовтий стяг? Синій холодний колір згори пригнічує енергетичний колір внизу, немов злива, яка гасить багаття. 

 

Третім чинником фальсифікації незалежності стало призначення Прем’єр-міністром Леоніда Кучму, який своїми декретами створив міжнародні фінансово-промислові групи — структури, які зруйнували й вивезли за кордон у вигляді металобрухту потужну промисловість та розігнали колгоспи, не запропонувавши іншої моделі с/г виробництва й збереження селянського стану та сільської інфраструктури. 

 

Революція гідності не досягла революційних змін саме тому, що не було плану дій, що робити після Майдану. Ось де питання...