У козацькому середовищі обрали єдиного гетьмана України — екс-депутата Юрія Кармазіна.
Проте далеко не всі козацькі організації підтримують новопроголошеного гетьмана.
«УМ» звернулася до знаного громадського й політичного діяча Валентина Соколовського, який очолює ГС «Об’єднане козацтво України», аби він поділився своїм баченням проблем, місця й ролі козацтва в сучасній Україні.
Зауважимо, що Валентин Іванович — президент Федерації козацького двобою та Федерації контактного карате.
Він — автор сотень монографій, брошур, статей, розвідок iз найактуальніших питань сьогодення, соціально-економічної тематики та військової сфери.
«Колись були «козаками», але зараз — нічого не робимо»
— Валентине Івановичу, яка, на вашу думку, роль козацтва сьогодні?
— У 2012 році Янукович ліквідував укази, видані свого часу Президентом Кучмою, які стосувалися програм розвитку козацтва в Україні. Відверто кажучи, тоді чимало козацьких організацій створювали для того, аби працевлаштувати військових-відставників. Хоча, безумовно, в цих організаціях було й багато людей, які хотіли наводити порядок у країні, допомагати суспільству. І, за великим рахунком, усі попередні укази президентів для розвитку козацтва нічого путнього не дали.
Сьогодні починають питати: «А що ж таке сучасне козацтво?» Мами 16-17-річних хлопців часто просять узяти їхніх синів у козацтво, хочуть, аби їхні діти були причетні до ідеології, яка має давню історію, щоб мали духовний і фізичний розвиток. Але щоб тренувати хлопців, треба перш за все мати зали. А де їх узяти? У містах усе викуплено, а в селах... До слова: ми об’їхали 51 село Переяслав-Хмельницького району — школи закривають, клуби напівзруйновані, стадіони занедбані. Безумовно, що ми набираємо зараз молодь у наші лави й викручуємося як можемо: орендуємо зали за власні кошти, іноді хтось надає їх безкоштовно. Усіляко зараз добиваємося, щоб держава повернулася до нас обличчям.
— Нагадайте, будь ласка, що це за «славнозвісна» азаровська постанова щодо козацтва?
— У серпні 2011 року тодішній прем’єр-міністр Микола Азаров підписав урядову постанову № 885 «Про утворення координаційної ради з питань розвитку козацтва в Україні», і ця координаційна рада таки була створена при Кабміні. Її керівником призначили тодішнього міністра оборони, який згодом чкурнув у Росію й зараз там мешкає, секретарем ради поставили проросійськи налаштованого Олексія Селіванова (нині майор армії «ДНР» і потужний ідеолог окупантів), а його заступником був Лука — піп від УПЦ МП. Тобто цілий «букет» налаштованих «проукраїнськи» людей...
Думаєте, щось змінилося після втечі Януковича? Ні! Поміняли лише склад цієї ради. Під час грудневої наради 2016 року було засідання вже нової координаційної ради з питань козацтва. У раду ввійшли 22 особи (включно з міністром оборони Степаном Полтораком, заступниками міністрів культури, соціальної політики, внутрішніх справ, ДСНС), потрапив туди і я. На жаль, відтоді більше засідань ради не проводили...
Тож, якщо ми говоримо про об’єднання козацтва в Україні, про обрання керівництва, то, безумовно, цим має займатися саме ця координаційна рада, яка має бути зацікавлена в консолідації козацьких організацій.
— А скільки козацьких організацій є в Україні реальних і «паперових»?
— На свій запит із цього питання в Держстат отримав детальну відповідь: виявилося, що в кожній області зареєстровано по 100-150 організацій козаків. Тобто на папері в Україні — 1311 козацьких організацій. Я доручив своєму начальнику штабу всіх їх обдзвонити. І вже під час «ревізії» лише першої їх сотні виявилося, що тільки чотири — «живі» й дали хоч якусь відповідь, та й ті зiзнавалися: «Колись були «козаками», але зараз — нічого не робимо».
«Були» навіть міжнародні козацькі організації, у яких представлено по одній особі від 17 країн. Але це — люди, які ще при моєму попереднику Анатолію Поповичу стали членами організацій і раз на п’ять років хтось із них приїздив, пускав тужливу сльозу за Україною та їхав назад. Одного з них (небідного француза) я запитав, чи може він допомогти матеріально бідним українським багатодітним сім’ям чи іншим нужденним, а у відповідь почув: «Матеріально — ні, але морально — я за вас!..»
— Козацькі організації передусім можуть гартувати не лише дух, а й тіло молодих людей. Загалом зараз у державі «спортивна справа» не на висоті...
— Так, і це сумно. Якось на одному із заходів запитав у міністра молоді та спорту України Ігоря Жданова: «Для чого ви таку політику ведете в царині фізичного виховання? Ви ж знищили фізкультуру! У нас же було Всеукраїнське фізкультурно-спортивне товариство «Колос», куди входили чимало ДЮСШ та різних спортивних колективів. Нині від цієї величезної спортивної організації фактично нічого не залишилося!
Навіщо також знищили Федерацію козацького двобою, яку знали в усьому світі?!» Але що можна вимагати від чиновника, який у спорті нічого не розуміє, а потрапив на посаду за якоюсь там квотою? Адже щоб підняти й розрухати «спортивну справу», наприклад у фактично вимерлих селах, треба відновлювати зруйновану інфраструктуру. Згадаймо, що саме українське село давало Піддубних та інших всесвітньо відомих спортсменів.
— Хто входить до «Об’єднаного козацтва України» й чим воно займається?
— У нашу громадську спілку входять історики, військові генерали, освітяни, аграрники, спортсмени й багато інших. Ми почали закликати, щоб хоч у діючій армії було перейменовано частини й навчальні заклади, які носять назви, імена наших ворогів чи воєначальників, на чиїх рукав чимало української крові (наприклад, Національний університет оборони України імені Івана Черняховського), й написали з цього приводу брошуру, котру передали начальнику Генштабу. Буквально за рік-другий Президент України видав укази по перейменування (принаймні деяких) військових частин ЗСУ з урахуванням наших пропозицій.
У середовищі козацтва ми рік обговорювали на конференціях, «круглих столах»: що ж робити в Україні, коли в армії не змінилося ні управління, ні доктрина, ні розташування військових частин. Ще в одній із брошур iдеться про необхідність створення нового виду збройних сил і називати їх територіальними, козацькими формуваннями.
«Необхідно створити територіальні козацькі військові формування»
— Знаю, що ви проводите різноманітні спортивні змагання.
— Доводиться витягати гроші з власних кишень, щоб проводити різноманітні чемпіонати в Україні, їздимо також у Європу й здобуваємо там призові місця. Козацькі організації добиватимуться, щоб у школах були вчителі фізкультури, спорту та військової справи, а в підручниках історії розлогіше подавалася наша героїчна минувшина. Адже ми хочемо по закінченні школи отримувати патріотичну й фізично здорову молодь.
— Які новації в армії ви пропонуєте?
— Пропонуємо створити територіальні козацькі військові формування (чисельністю до 200 тисяч) як резерв Збройних сил у воєнний час. Якби вони були створені завчасно, то не було б здачі територій Донеччини, Луганщини і Криму за «п’ять хвилин». Так, не заперечуватиму, що у козацтві є як патріотичне й проукраїнське, так і проросійське та відверто вороже ставлення до України. Наразі толком ніхто не сказав, «хто є хто». Але ще до 2013 року було видно, хто з козаків як налаштований і які священики й кого висвячували. А деякі «казаки» познімали форму, вдягнули камуфляж і пішли воювати. Тільки за кого?
Ми ж поетапно направляли до Президента ті чи інші інноваційні пропозиції, про які вже згадував вище. Також свого часу я звертався до нинішнього глави держави щодо скасування указу президента Януковича про створення козацької ради при Кабміні як ворожої для України. Але ж все спускається на гальмах!
Додам, що посаду гетьмана ГС ОКУ, яка передбачає керівництво козацькими організаціями, яких зараз уже 40, прийняв після смерті Поповича. Іноді доводиться чути репліки на кшталт: «Справжня мета гетьманів — бюджетні гроші!» Особисто мені важливо, щоб суспільство впливало на владу, яка є над нами. І хоч Майдан показав, що народ таки впливає на владу, але хто приходить до «керма»!?
«Має бути закон про козацтво»
— Дехто з ваших опонентів подейкує про мафіозну структуру козацтва...
— Вважаю, що нині проводять не реформи, а псевдореформи! Відбувається бутафорія та обман. І, як на мене, категорично не погоджуюся з твердженням деяких «доброзичливців», що, мовляв, козацтво перетворилося на мафіозну структуру. Виходить, що і я — людина, яка чимало козаків передала до територіальної оборони, виховала сотні майстрів фізкультури й спорту, президент Федерації бойового самбо — мафіозі?!
Мені часто-густо доводиться з власної пенсії віддавати чималу частину грошей для підтримки хлопців, які тренуються. Також за власні кошти давно проводжу змагання — чемпіонати та кубки України. Хоча останнім часом так закрутили гайки податківці, що не знаєш, як надалі допомагати розвивати спорт в Україні.
Стосунки держави і козацтва треба будувати у формі указу Президента, де йшлося б: про ставлення державних структур до козацького руху; про діалог між козацькими організаціями та сільськими, районними, обласними радами; про створення територіальних військових формувань щодо ролі, місця козацтва.
— Ваші дії щодо обрання Кармазіна гетьманом і загалом на перспективу?
— Перш за все зібрати представників реально існуючих козацьких організацій, щоб порадитися: підтримувати його чи ні. Наступний крок — зібрати козацький з’їзд і від його імені написати листа до влади, зокрема зазначивши, що нині козацький рух і є, і... немає. Адже один із колишніх президентів видавав укази щодо козаків, але вони носили суто бутафорний характер. Зараз козацький рух повинен не прислужувати вам, пане Президенте, а служити державі, суспільству.
Роль козацтва ми бачимо в мілітарній, освітянській царинах, у відродженні села. Наприклад, аби відродити село, треба мотивувати молодих людей туди повертатися (після армії чи навчання у виші) — влада на місцях повинна побудувати житло й взяти хоча б 50% витрат на себе, а решту нехай поступово виплачує молодий господар оселі. Так, як це є в світі. Якби давали землю, козаки поїхали б у село й створювали б там артілі — своєрідний козацький кооператив.
А нам кажуть: «Землі немає». Виникає зустрічне питання: «А де ж вона поділася? Її ж не продавали!» Те ж стосується й коштів: «верхи» кажуть, що повіддавали все на громаду, а коли я запитав у «низів» (керівників районних і сільських громад), то виявилося, що їм «перепало» від проанонсованих грошей, виділених на розвиток сільської території, лише... 30-40%.
Для того, щоб усе задумане реалізувати, має бути закон про козацтво! Та для початку хоча б створити при Президенті України координаційну раду українського козацтва. Ця рада почала б наводити порядок у козацькому середовищі, починаючи від приведення до ладу форми й медалей...
Узагалі, щоб дійти до закону, треба провести десятки слухань про роль і місце козацтва в державі на рівні район-область. А вже потім — парламентські слухання й ухвала закону. Щоб будувати державу, треба брати краще з козацької доби! Нічого кращого за всю нашу історію не було. Наприклад, варто повернути сотенно-полковий устрій, який історично склався й десятиліттями показував свою ефективність і життєздатність. То чому ж не підключити вчених, військових до обговорення та детального вивчення, а згодом втілення в життя цього устрою з поправками на сьогодення. Чим сьогодні можна об’єднати суспільство? Своїм глибоким історичним корінням. Багатими ми зможемо стати, лише змінивши психологію мислення. Зміниться свідомість — будуть і результати!
