В інтерв’ю з головою правління НСТУ Зурабом Аласанією «Україна молода» розпитує про найцікавіші проекти «UA: Першого», недофінансування суспільного мовника і зміни у показах наступного «Євробачення». Борг сягнув 74 мільйонів гривень
— Пане Зурабе, як вирішується питання про аналогове мовлення телеканалу після недавнього призупинення аналогової трансляції «UA: Першого» вдень у дев’яти містах через борги Національної суспільної телерадіокомпанії України?
— Питання складне не тільки для нас, а й для всієї країни, бо ми не єдиний телеканал, який зачепила проблема мовлення на аналогових частотах. Аналогові частоти — це найбільш поширений доступ до виборців по всій країні. Почали з нас. Почав не уряд, а концерн РРТ, який є державною установою і власником усіх транспортних потоків аналогового мовлення. Ми їм боргуємо. Дуже дивна ситуація, тому що Мінфін у своєму бюджетному паспорті не прописав жодної копійки на перші квартали для плати РРТ від Національної суспільної телекомпанії. Просто не передбачив їх. Поза паспортною системою ми не можемо перерахувати гроші концерну РРТ.
Це не смішно для мене зовсім, тому що ми не можемо тепер укласти угоди на наступне півріччя. Казначейство не дозволяє оголошувати тендер на наступне півріччя, справедливо зауважуючи: «Спочатку віддайте борги, а вже тоді укладайте нові угоди». А у нас же не тільки аналог, у нас же ще супутник і «цифра». І отака дурна ситуація. Незрозуміло, коли держава відключить аналогове мовлення. Але навіть якщо вона повністю відключить у країні аналог, то нашу ситуацію це не рятує, бо ми все одно вже боргуємо. Борг сягнув 74 мільйонів гривень.
В ефірі ми попереджаємо глядачів рухомим рядком про те, що нас можна шукати там-то, там-то, там-то. Ми ж, звісно, підтримуємо контакти з директором РРТ, один з одним радимося. Він каже: «Я можу відключити, у мене найбільш важкі місця такі: тут, тут, тут і тут» — там, де в нього застаріле обладнання, а також мають спеціально чергувати інженери.
Ми розуміємо, що у великих містах не дуже дивляться саме аналог, здебільшого кабельне, супутник подекуди і «цифру», тому ми знали, де він відключає, ми знаємо наступні плани РРТ. Я не думаю, що концерн ризикне ще десь вимикати нас до загального відключення по країні, він про це не говорив. Він, я маю на увазі шановного Петра Семерея, який є головою РРТ.
Активно переходити на «цифру» ми не можемо, цього навіть комерційники не можуть. Свого часу, за Януковича ще, влада роздавала, так само з електоральною метою, приймачі цифрового сигналу. Близько двох мільйонів приймачів. Потім ця програма просто зупинилася, і більше ніхто такого не робив. Скільки родин має таке обладнання — ніхто точно не рахував. Але вважається, що десь приблизно 20% усіх домогосподарств обладнані такими цифровими приймачами. Можна було, якщо б в Україні медійники-мовники якось разом працювали, наприклад, запровадити програму закупівель таких пристроїв і організувати роздавання незаможним родинам. Такого не робиться. І ми не можемо цього зробити з нашим недофінансуванням.
— Чи не вбачають на каналі недофінансування НСТУ певним елементом тиску на мовника, в ефірі якого журналісти дозволяють критикувати можновладців і їхнє оточення?
— Політичного тиску відкрито, з диктовкою редакційної політики, точно немає, ми такого давно позбулися. Немає тих дзвінків. До побачення, уже забули про це. Влада цього не робить, бо немає сенсу. Але так, ваше питання має підґрунтя. Недофінансування дуже делікатно обставлене. Вони кажуть: «Це ж на півріччя, це тільки на половину першого року, якщо бюджет України зміниться, то ми вам щось змінимо». Я не дуже в це вірю.
А в нас за місяць почнеться вимкнення не тільки аналогово мовлення. Так само у нас буде і з «цифрою», і з супутником. Ви праві, можна вважати недофінансування своєрідним політичним тиском. Маємо 97% покриття країни всіма нашими 31 каналом. І це ласий шматочок, незважаючи на те, що «у вас рейтинги падають, ви реформуєтесь і втратили рейтинги». Однак спраглі влади люди хочуть той ресурс.
Виглядає це таким чином: зараз ще відключать, ще відключать. І можновладці можуть сказати: «Не впоралась команда, женіть ту команду і давайте призначати нових. Звісно, ми підтримуємо Суспільне, але керувати ним будуть інші люди». Це можна розцінювати як тиск і з урахуванням того, що один з останніх тижнів проводили на нас активні інформаційні атаки.
Вони трохи смішні, бо влітку мало дієві. Але все відбувається дуже скоординовано. Тобто, атаки вже почалися, а восени ще посиляться. Шукають помилки у деклараціях — у команди або в мене, а можуть «знайти» й наркотики або ще щось. Хоча ми не робимо ні того, ані іншого. Все може бути, знаючи нашу країну, знаючи наших політиків і силовиків у тому числі...
«Схеми» на каналі будуть довго
— Чи довго ще глядачі телеканала матимуть змогу дивитися «Схеми»?
— Доти, допоки ми на Суспільному в напрямі політичного мовлення не зробимо свою програму, не запустимо свої розслідування. Але програма розслідувань — це дуже непростий і відповідальний жанр.
Узагалі-то, стратегічна політика каналу — інформаційне і суспільно-політичне мовлення має бути винятково нашим. Це і є основна місія Суспільного. Але поки через недофінансування, зокрема, ми не можемо цього зробити.
Думаю, що більше року займе, поки ми зробимо програму, яка зможе конкурувати з сильною програмою «Схеми», з бездоганною за стандартами програмою Дениса Бігуса «Наші гроші», було ще «Слідство.інфо» (Дмитро Гнап пішов у політику, думаю, що він не буде робити сам, але, може, команда продовжить). Тобто на каналі зосереджені всі найсильніші програми, які є. Вони будуть ще довго — допоки ми не зробимо свою.
— Які проекти є пріоритетними для НСТУ на нинішньому етапі?
— Інформаційні й... просвітницькі, хоч як дивно це виглядає. Інформаційний напрям — зрозуміло чому: вся країна дивиться саме новини. На розважальні — найбільш дорогі — у нас не вистачає коштів у достатньому об’ємі. Просвітницькі проекти у нас роблять декілька «крутих» ентузіастів, просто «на колінцях» — і випускають одна за одною програми.
На нові ідеї у нас проводяться пітчинги — конкурси програм. Пропозицій було декілька сотень, обрали з них понад сорок. Вони лежать напоготові — захищені ідеї і плани, як їх робити. Але тепер чекаємо грошей.
На інформаційне мовлення у нас великі плани, бо є співпраця з Радою Європи на три роки, по проекту newshouse — це абсолютно інша модель інформаційного мовлення, по всій країні. Але це довгий стратегічний проект. Зараз новини «UA: Першого» займають те місце в країні, яке вони отримали не за рейтингами, а за «чистотою» — відсутністю порушень журналістських стандартів.
У регіонах із кадрами складніше
— Наскільки завершеним є вибудовування взаємин з регіональними представництвами?
— З різних боків по-різному — є адміністративна ланка і креативна. Адміністративна існує для того, щоб працювати сервісом для креативної. З адміністративної точки зору, все узгоджено, я б сказав, на 95% процеси відлагоджені, бо там пройшли конкурси на посади продюсерів і менеджерів, вони обрані; скорочення позицій теж відбулося.
Наступний серйозний крок — ми розглядаємо зведення нинішніх регіональних представництв до хабів, щоб оптимізувати управлінську ланку: з нинішніх 24 філій буде 7 або 8. Ми зараз вирішуємо, що саме має стати критерієм створення хабу, за яким принципом: географічним, або адміністративно-територіальним, або політичним.
З креативної точки зору — складніше, бо регіональники на нинішньому етапі тільки починають стикатися з тим, що центральна дирекція вирішувала ще рік тому. Ми тут швидше йдемо, ніж наші колеги по регіону. Людей скоротили — і позиції скоротили, але ж далеко не всі працівники нові чи мислять по-новому. Ми нових у центрі потроху набрали, тепер черга регіонів, вони вишуковують людей.
У регіонах з кадрами складніше, ніж тут. Якщо звідти сюди їдуть, то з Києва по регіонах не дуже хочуть журналісти їхати. Ще склад не оновлено тих керівників середньої ланки, які залишилися працювати і не підлягають скороченню, але вони теж мають і навчатися. А це довгий процес. Звичайно, добираємо нових.
У нас немає жодних неробочих проблем з регіонами, вони суто робочі: не вистачає того, не вистачає цього. Здебільшого ми позбулися токсичного контенту, який був пов’язаний з місцевою владою: з головами адміністрацій і міст. Регіони починають робити нові програми. І виходить. Але концентрація нових, скажемо так, людей, з новим мисленням там поки що недостатня.
Якщо тут я можу нарахувати десь 27-28% «драйверів», які горять ідеєю і тягнуть за собою решту, то в регіонах таких менше. Нові менеджери і продюсери там оновили відсотків 10 складу філій, подекуди навіть менше.
— Чи є особливою ситуація зі львівським представництвом?
— Якщо ми говоримо про філію, то вона прекрасна. Вона перша показує приклади — як найгірші, так і найкращі. Найкращі — це означає, що вони перебудували саме контент і вони перші зробили такий крутий «Звіт наживо», що тамтешній голова адміністрації, кого найбільше з усіх голів областей обціловували, тепер почувався в ефірі некомфортно, але не пішов розлючений. Ні, зрозумів, що так тепер треба робити, що це новий формат, навіть не програми, а новий формат спілкування з людьми: ти маєш отримати пряме питання і прямо на нього відповісти. Тобто політики наші теж мають змінитись. Львів’яни показали приклад мовлення для всіх. Прекрасно було.
З іншого боку, є колишні працівники, які є найактивнішими саме у Львові, вони проводять прес-конференції, мітинги тощо. Звісно, люди ображені на колишню материнську компанію. І залишатись без роботи важко. Але я думаю, що вони затребувані можуть бути, якщо вони такі профі. І нічого страшного я в цьому не вбачаю. Це життя.
— Що НСТУ не поділила з приватним каналом «ЗІК»?
— Із «ЗІКом» окрема історія. Вона тягнеться від тих часів, коли все було на «договорняках» у нашій країні. Так ось, з «ЗІКом» у львівської обласної телерадіокомпанії колись були страшенні взаємини. Мені зараз, судячи з паперів, здається, що власник «ЗІКу» («Міст», якщо бути точним) міг зайти, просто ногами відчинивши двері, і сказати будь-якому директору: «Так, мені подобається оце, і віддай мені саме зараз; мені подобається ще те, і я це теж забираю, а там ще огірки посаджу».
Це стосується, наприклад, найбільшої студії в 600 метрів. Вона перебуває в оренді «ЗІКу» і не використовується, пуста стоїть. Або апаратна, одна з двох. Одна належала обласній раді, а інша «ЗІКу». Прекрасно, правда? Іще це було зроблено так: «Міст» якимось дивним чином зобов’язав Львівську ОДТРК ретранслювати «ЗІК» у той час, коли львівська телерадіокомпанія не має виходити в ефір. Сама не йде в ефір, але за угодою з «ЗІКом» — має все таки вийти в ефір для того, щоб ретранслювати «ЗІК».
Обладнання «ЗІК» там поставив і вважає приміщення своєю апаратною. Вони мають, звичайно, платити оренду за приміщення, яке вони займають. Але не платять, заборгованість уже більше півмільйона. От бачите, апаратну заберуть (першу апаратну вже, до речі, обласна рада забрала), другу апаратну забирає «ЗІК». Нам немає чим мовити в ефір. З цим ми впорались: з центру перекинули обладнання туди і мовимо. Але за «ЗІКом» залишилась велика студія, «ЗІК», наскільки я розумію, претендує на всеукраїнське мовлення, вони переїхали, і офіс у них в Києві, і мовлення в них уже в Києві. Які в них плани у Львові, я не можу зрозуміти.
Ми говоримо з їхнім керівництвом, зідзвонюємося, ми хочемо узгодити плани з директором або з його колегами, але вони залежать від власника, який зараз в екзилі, скажемо так, і не може швидко відповідати директору, що йому робити. Ми готові на переговори, але директор не є самостійною фігурою і має вирішувати все з власником. Усе б нічого, але той не дуже на нього зважає, мені здається.
Декілька місяців іде таке спілкування, а ми ніяк не отримаємо їхньої позиції. «Що ми робимо далі, Ігоре, скажи?» — Він не має відповіді, бо вони у власника. І тоді ми продовжуємо судові справи щодо студії, щодо заборгованості і щодо апаратної. Подивимось, що з цього вийде. Ми нічого не ділили, вони просто прийшли і забрали, а тепер ми повертаємо те, що належить Суспільному.
—Як партнер Мовної спілки, що НСТУ планує робити з наступним «Євробаченням»? Хто може стати партнером показу в Україні?
— Тут теж дуже складне питання. Усе постійно спирається на фінансування. Раніше це можна було вибивати з уряду окремою програмою. Великі витрати і видатки стосуються Олімпіади, чемпіонату світу з футболу, інших видів спорту або «Євробачення». Це дорого. Раніше держава окремою програмою надавала це УТ1, потім Першому Національному. Навіть «ЮА: Першому» одного разу надали, але таким чином: те, що ми зекономили на «Євробаченні», пішло на Олімпіаду у Пхенчхані. І ми змогли заплатити 92 мільйони за одну Олімпіаду. Але держава окремо не виділяла на це гроші.
Яка політика уряду в цьому питанні, ми просто не знаємо. Ми не можемо від них добитися, а політики наші живуть здебільшого на один короткий крок наперед. Вони не дивляться на завтра-післязавтра: коли буде проблема, тоді будемо вирішувати. Прийде вже скоро 2020 рік, Олімпіада в Токіо, а ніхто навіть не замислюється про це і що з цим робити. Трансляція доволі дорога, знову-таки.
Вона більше потребує коштів, ніж зимова, бо літня і популярніша, і дорожча. Але ніхто про це не думає. Знову буде в останній день якимось чином через кіпіш. Уряд: «Як? Країна не побачить Олімпіаду?! Такого ніколи не було!». Так слухайте, та це ж питання грошей. Як хочете, будь ласка, ми зробимо. Але зверніть увагу, ніхто в країні цього не покаже, бо це не є дохідним — це витрати, збитково все. Комерційні канали навіть не думають про це.
Із «Євробаченням» подивимось, як буде. Ми не плануємо виходити з нього. Та й раніше не було просто — в останні 3-4 роки. Тому ми його ділили, було спільне виробництво з СТБ. Вони знаються дуже добре на виробництві розважальних програм. У нас є всі права. І наша участь там була не тільки правами, не тільки грошима, а й своїми відносинами, так само зі Спілкою, про яку ви кажете.
Ми плануємо продовжувати, але ми не впевнені щодо цих планів. Наприклад, з дитячим «Євробаченням», яке буде цього року, ми можемо не впоратися. Самі по собі не впораємося і ми не можемо ним займатися з точки зору грошової в тому числі. Це ж не жарт. Усі думають: «Та, як завжди, не вистачає грошей», — але за місяць може статись щось дійсно схоже на банкрутство компанії.
