Як позбавити нерадивого чоловіка батьківських прав?

Олена Михайлок

 

Інститут позбавлення батьківських прав залишається винятковим, крайнім заходом впливу на батьків, які недобросовісно виконують свої обов’язки щодо виховання та утримання дітей.

Сімейний кодекс містить перелік підстав позбавлення батьківських прав, якщо батьки:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я і впродовж 6 місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов’язків із виховання дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Для позбавлення батьківських прав необхідно:

1) встановити, що особа свідомо порушує батьківські обов’язки, злісно не виконує вимоги та рекомендації органів опіки та піклування, служб у справах неповнолітніх, навмисно ухиляється від лікування;

2) звернутись до органу опіки та піклування, аби отримати висновок щодо умов життя і виховання дитини, поведінки батьків, їхніх взаємин із дітьми та ставлення до виконання своїх батьківських обов’язків;

3) звернутись до суду з заявою про позбавлення батьківських прав.

Суд розглядає справи про позбавлення батьківських прав за заявою:

1) одного з батьків, опікуна, піклувальника, особи, в сім’ї якої живе дитина;

2) закладу охорони здоров’я, навчального або іншого дитячого закладу, в якому вона перебуває;

3) органу опіки та піклування;

4) прокурора;

5) самої дитини, яка досягла чотирнадцяти років.

Справу про позбавлення батьківських прав розглядає суд за місцем реєстрації того з батьків, якого хочуть позбавити прав. При розгляді судом таких питань є обов’язковою участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо обставин справи.

1) особисті немайнові права щодо дитини (наприклад, право вирішувати питання виховання дитини та навіть вільно спілкуватися з нею, право давати дозвіл на зміну дитиною свого прізвища чи імені, забороняти її виїзд за кордон тощо);

2) перестають бути законним представником дитини (не можуть представляти без окремої довіреності її інтереси в судах чи інших органах);

3) втрачають права на будь-які пільги та державну допомогу для сімей з дітьми;

4) не можуть бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником (тобто не зможуть усиновити іншу дитину);

5) не можуть одержати в майбутньому тих майнових прав, пов’язаних із батьківством, які могли б мати у разі своєї непрацездатності; 

6) втрачають інші права, засновані на спорідненості з дитиною (наприклад, дитина може бути всиновлена без їхньої згоди);

7) втрачають право на спадкування після дитини (крім випадків, коли це передбачене заповітом дитини).

При цьому особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов’язку утримувати дитину. Позбавляючи батьківських прав, суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

При позбавленні батьківських прав одного з батьків дитина залишається жити з другим із батьків. Суд може ухвалити рішення про виселення того, хто позбавлений батьківських прав, з житла, де проживає дитина, якщо в нього є інше житло, або примусово поділити житло чи зобов’язати здійснити примусовий обмін.

 

При позбавленні батьківських прав обох батьків дитину передають під опіку органам опіки. Ці органи призначають опікуна (піклувальника) (наприклад, дитина може бути передана на виховання бабусі та дідусю, повнолітнім брату та сестрі, іншим родичам дитини, мачусі, вітчиму, які виявили таке бажання та звернулися з відповідною заявою) або обирають інші форми влаштування дітей, зокрема: всиновлення, передача дитини до прийомної сім’ї, до дитячого будинку сімейного типу, патронатному вихователю, інших спеціальних закладів для дітей.

Координаційний центр із надання правової допомоги:

м. Київ, вул. Січових Стрільців, 73, офіс 312.