Цього разу Полтавське регіональне відділення Асоціації міст України в рамках проекту «ПУЛЬС», який реалізується за підтримки USAID, ініціювало прес-тур до Сергіївської об’єднаної територіальної громади, що в Гадяцькому районі. Їхати дорогою на Гадяч завжди «весело» — увесь час підстрибуєш на сидінні, бо автомобіль, вилетівши з однієї ями, одразу ж влітає до іншої. Колеги обурюються, що цієї багатостраждальної дороги ніхто так і не збирається ремонтувати. Що й казати, наші автошляхи стали притчею во язицех.
Згадана ОТГ створена наприкінці 2016 року через об’єднання Розбишівської, Качанівської та Сергіївської сільських рад — загалом до неї ввійшли 13 населених пунктів, у яких проживають майже 3 тисячі осіб. Тобто густота населення становить усього лиш 13 осіб на квадратний кілометр — менше хіба що в Чорнухинському районі. Найдрібніший населений пункт — Калинівщина: там живе одна людина, та й то тільки влітку. У Крамарщині зареєстровано три особи, а реально проживає також одна. У зв’язку з цим, за словами голови ОТГ Ігоря Лідового, виникають певні проблеми, бо, скажімо, при наданні медичної субвенції з державного бюджету густоти населення взагалі не враховують.
Ведуть господарську діяльність на периферії, а податки сплачують у центрі
Водночас є й свої переваги. До обов’язкових і найзатратніших платежів в Україні відносять податок на землю. А Сергіївській ОТГ належать 13 тисяч гектарів земель сільськогосподарського призначення: це не тільки рілля, а й різні дворища, токи тощо, які можна використовувати для розвитку.
— Основний наш дохід — від землі — повністю не реалізований, — акцентує Ігор Лідовий, — бо на сьогодні маємо 1,5 тисячі гектарів неінвентаризованих земель. Це ресурс, який можемо використати в майбутньому: коли їх інвентаризують, збираємося виставити на аукціон, знайти інвесторів. Окрім усього, ми підрахували, що в нас 300 гектарів необлікованого лісу, понад 50 ставків за межами населених пунктів — питання щодо їхньої передачі територіальній громаді поки що теж не визначене. Якби ж держава надала нам повноваження розпоряджатися ними, ми могли б використати і цей ресурс.
Сергіївська об’єднана територіальна громада асоціюється з видобутком нафти, природного газу та газоконденсату. І справді, у Качановому, приміром, розташовані п’ять юридичних організацій, які належать ПАТ «Укртранснафта» та НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта». За словами голови ОТГ, ці підприємства формують 10 відсотків бюджету громади. Хоч із деякими з них виникає чимало непорозумінь.
— Зокрема, НГВУ «Полтаванафтогаз» відмовляється платити податок на доходи з фізичних осіб через те, що зареєстроване в Полтаві, — скаржиться Ігор Лідовий. — Минулого року ми увесь час займалися цією проблемою: писали листи до податкових інспекцій різних рівнів, Офісу великих платників податків ДФС, прокуратури й навіть Президента. Усі погоджувалися, що нафтогазовидобувне управління, виробничі потужності якого розміщені на території громади, і справді повинне платити нам згаданий податок, а це великі суми — щомісяця втрачаємо приблизно мільйон гривень. От ПАТ «Укртранснафта» також зареєстроване не на нашій території, проте, як і інші підприємства, що ведуть свою діяльність на нашій землі, справно сплачує ПДФО до казни територіальної громади. Я неодноразово спілкувався з представниками НГВУ «Полтаванафтогаз», і ті в неофіційній розмові пояснили, що «поставити бухгалтера до кожної собачої будки», тобто платити до бюджетного кошика кожної територіальної громади, вони не мають змоги. Я цього не розумію. Ми подали депеші до прокуратури й податкової інспекції з проханням зробити перевірку підприємств, підпорядкованих ПАТ «Укрнафта». Проте ті відповіли, що підстав для перевірки немає. От така невтішна ситуація. Через це наша громада втрачає фактично 12 мільйонів гривень на рік. І це при тому, що згадані структури використовують наші дороги, які вимагають ремонту, а їхні працівники водять дітей у дитсадки, лікуються, одержують соціальні послуги у громаді. Усе це — навантаження на наш бюджет, і при цьому податки сплачуються в Полтаві або Києві.
А без питної питної води — ні туди, ні сюди
Більше того, у зв’язку з діяльністю нафтовиків в одному з населених пунктів Сергіївської ОТГ — Новоселівці — селянам докучає проблема відсутності питної води. Її привозять із сусіднього Качанового в бочках. Не годиться вода й у селі Вирішальне — якщо кидаєш у неї каву, остання не розчиняється, а згортається, до того ж зверху плавають масні плями.
— Коли повезли цю воду на дослідження, то отримали висновок фахівців, що вона взагалі небезпечна. Тож нам необхідно бурити свердловини, прокладати водогони — все це, знову ж таки, навантаження на бюджет громади, — бідкається голова ОТГ. — А підприємства, які призвели до такого стану речей, виходить, нібито ні при чому. Ми сподівалися хоча б на більші рентні платежі, а виявилося, що вони залежать від рентабельності свердловин. Ті ж в основному вичерпали свій ресурс, тому громаді дістається всього 200—220 тисяч гривень на місяць.
Хоч якщо загалом говорити про бюджет, то й до об’єднання три сільські ради, про які йдеться, були небідними — мали у своєму розпорядженні 9,5 мільйона гривень на рік. Об’єднавшись наприкінці 2016-го, на наступний рік запланували бюджет у 22 мільйони, проте до кінця 2017-го вийшли на число 33 мільйони. І за п’ять місяців нинішнього року наповнення бюджетного кошика становить 13 мільйонів гривень. Згідно з рейтингом, Сергіївська об’єднана територіальна громада посідає восьме місце на Полтавщині й 50-те в цілому в Україні (із 366 ОТГ).
— Ми об’єдналися не заради об’єднання. Зрозуміли, що зможемо отримувати більше коштів на розвиток території і, знаючи свої проблеми, ефективніше їх використовувати. Нам здається, що в такому форматі ми є повноцінною громадою. Тож усіма силами намагаємося довести, що наша спільнота є цілком спроможною. Більше того, робимо все, щоб стати успішною громадою,
— наголошує Ігор Лідовий. — У зв’язку з тим, що інвестори приходять саме в успішні громади, велику увагу приділяємо формуванню позитивного іміджу. У наш час люди мають знати, як розподіляються спільні кошти. Для цього використовуємо iнтернет — маємо свій сайт, а також сторінку у «Фейсбуці» та канал на «Ютубі». Для людей похилого віку, котрі не користуються iнтернетом, за рахунок агрохолдингів, фермерів видаємо інформаційний бюлетень.
За досить короткий час після створення в об’єднаній громаді реалізовано цікаві проекти та впроваджено корисні практики. Оскільки нині, зважаючи на реформу освіти, велика увага приділяється початковій школі, у громаді вирішили придбати в наймолодші класи мультимедійні дошки з програмним забезпеченням (загалом 12), витративши понад 500 тисяч гривень. Тож найменші школярі тепер мають змогу навчатися в ігровій формі.
— Я вперше побачив такі мультимедійні дошки в Київській області й переконав депутатів, що це найнеобхідніше, — зазначає Ігор Григорович, котрий до того, як очолив громаду, 20 років працював освітянином: і вчителем історії та географії, і директором школи, і завідувачем районного відділу освіти. — Оскільки діти зараз, як правило, мають слабке здоров’я, ми запровадили в початкових класах безкоштовний сніданок: чашку молока і якусь випічку. Якісне пастеризоване молоко купуємо в селі Токарі Лохвицького району у фермера, котрий встановив свою технологічну лінію. Та й вартість харчування для батьків у трьох школах громади становить суто символічну суму — 5 гривень.
Підтримуючи народжуваність, у громаді виплачують 10 тисяч гривень кожній породіллі
Із самого початку дуже гостро, за словами очільника ОТГ, постала і проблема енергоефективності. Двоповерхові приміщення шкіл занадто просторі. Тож задля того, аби ефективно розпоряджатися їхніми площами, сюди підселили дитсадки, а в Розбишівській школі, де навчається всього 50 учнів, ще й розмістили фельдшерсько-акушерський пункт. Це дає змогу економити на опаленні.
— Хоча якби всі три приміщення ми опалювали природним газом, це обійшлося б громаді в понад 1,5 мільйона гривень. Оскільки ж перейшли на тверде паливо (тільки в Качанівській школі паралельно закуповуємо теплову енергію від котельні НГВУ «Полтаванафтогаз»), то опалюємо їх майже безкоштовно, — констатує Ігор Лідовий. — Переводимо на опалення дровами і п’ять Будинків культури. Я був у Німеччині й бачив, як там господарюють: дерева, що віджили своє, спилюють, а натомість насаджують нові. Уявіть собі, минулого року ми спиляли тільки ті гілки, що заважали лініям електропередач, і цього вистачило, щоб опалювати зазначені приміщення. Зараз спилюємо таке гілля вздовж траси, що веде на Розбишівку, тож уже маємо, мабуть, із десяток кузовів дров. Розчищали парк — теж усе пішло на дрова. Та й дерев, заражених омелою, стільки, що на десятки років на тверде паливо вистачить. Тобто ресурсів дуже багато.
Окрім усього, понад дорогами позаростали чагарі — із ними також потрібно щось робити. І ми вже виграли проект, згідно з яким Полтавська обласна рада виділяє громаді 500 тисяч гривень, та ще додаємо своїх 500 тисяч — і на цей мільйон купуємо трактор МТЗ, кущоріз і подрібнювач гілок. Таким чином, розбиватимемо гілки на фракції і спалюватимемо в наших котельнях. Як бачите, це ціла міні-економіка. Заготовляють дрова в нас дві бригади — загалом шість осіб — та ще два водії. І якщо підрахувати затрати на оплату праці цих працівників, то кубометр дров нам обходиться в сумі 270 гривень.
Тобто опалення в нас майже безкоштовне. Торік за виділені обласною радою кошти та наші замінили систему опалення в Сергіївському Будинку культури і приміщенні під ЦНАП, а також побудували котельню за понад 800 тисяч гривень.
Створений у Сергіївській ОТГ центр надання соціальних послуг також незвичайний — таких пілотних проектів в Україні одиниці. Це універсальний центр, що надає послуги й людям, котрі потрапили у складні життєві ситуації. Тобто сюди можна звернутися і в тому разі, якщо потрібно, скажімо, викосити сінокіс, побілити хату чи засклити шибку у вікні. Тільки з 1 березня по 1 червня центр надав понад 4 тисячі послуг людям похилого віку й майже 2 тисячі — різного характеру: від консультації до транспортного супроводу.
— Уявіть собі: торік Гадяцький районний територіальний центр соціального обслуговування за те, що він надавав нам послуги, виставив громаді рахунок на мільйон гривень. Утримання ж свого універсального центру, що надає послуги не тільки пенсіонерам, а й усім, хто їх потребує, обходиться в 600 тисяч гривень, — порівнює Ігор Лідовий. — Тобто наш місцевий «універсам послуг» вигідний ще й фінансово.
У громаді започаткували й програму підтримки народжуваності, згідно з якою кожній породіллі виплачують 10 тисяч гривень соціальної допомоги на дитину. Нинішнього року вже виплатили таку суму п’яти молодим мамам. Десь 100 тисяч гривень на рік витрачають і на підтримку волейбольної, футбольної, велосипедної команд. Показує приклад у досягненні спортивних результатів і керівництво.
Скажімо, виконувач обов’язків старости Розбишівського старостату Олексій Коркішко у 2016 році посів друге місце на чемпіонаті з волейболу серед сільських голів України. Років 20 чоловік тренував дітей у школі.
Ну, на здоров’я
Коли три сільські ради тільки-но об’єдналися, у Розбишівській амбулаторії сімейної медицини була вакантною посада лікаря. Тривалі пошуки спеціаліста не увінчалися успіхом. Тоді вирішили, що лікар матиме зарплату 10 тисяч гривень, службовий автомобіль та трикімнатну квартиру, — і... одразу знайшли підходящу кандидатуру (до речі, зараз шукають шерифа).
Новий лікар Віталій Кереченко, згідно з рейтингом, є найефективнішим сімейним лікарем у районі, тож йому доплачують іще 3,5 тисячі гривень — таким чином, у молодого чоловіка велика мотивація працювати в сільській медицині. Аби не скорочувати медичних пунктів у малих селах, громада вирішила утримувати ще й трьох медсестер. У медзакладах після об’єднання увесь час з’являється нове обладнання.
У нещодавно реконструйованому приміщенні Качанівського ФАПу, куди навідалися журналісти, сімейна медсестра Оксана Москаленко показала нещодавно придбаний на кошти інфраструктурної субвенції електрокардіограф вартістю 50 тисяч гривень. Його вже під’єднали до iнтернету, тож відтепер кардіограму пацієнта можна передавати прямісінько в Полтавський обласний клінічний кардіологічний центр.
Мабуть, багатьом уже відомо, що в Гадяцькому районі добре розвинена телемедицина. Сергіївська ОТГ — не виняток: у тутешніх ФАПах та амбулаторіях сімейної медицини на кожного пацієнта заведена електронна картка, а на прийом до спеціалістів районного медичного закладу записують через iнтернет. Так само передають і історії хвороб. Проблема ж у тому, що, оскільки на рівні України така практика іще не стала звичною, медичним працівникам доводиться паралельно вести й паперову роботу. Міністерство охорони здоров’я, бачте, відстає від новацій, що впроваджуються в Гадяцькому районі.
Ігор Лідовий хвалиться, що в Сергіївській громаді працюють і з інвесторами. Зокрема, пропонують підприємливим людям дві земельні ділянки під сонячні електростанції. На одну з них — площею 10 гектарів — інвестора вже знайшли. Той збирається побудувати сонячну електростанцію потужністю приблизно 5 мегават. Чим його зацікавила ця ділянка землі? Тим, що розташована неподалік трансформаторної підстанції, яка може прийняти ці потужності.
— Ми ж зацікавлені в тому, щоб підприємці реєструвалися на нашій території і, відповідно, сплачували податки до скарбнички громади, — пояснює Ігор Григорович. — Скажімо, минулоріч у нас зареєструвалися дві потужні фірми — агрохолдинг «Агротрейд» та підприємство «Агробуд СМ» — разом вони вносять до нашої казни близько мільйона гривень на місяць. У нас є і свій фонд підтримки підприємництва. До того ж ми підписали меморандум про співпрацю з Гадяцьким районним фондом підприємництва. Один із підприємців уже скористався коштами цих фондів, викупив у Сергіївці приміщення магазину і в одній його частині веде торгівлю, а в іншій — будує міні-пекарню, в якій обіцяє працевлаштувати шістьох осіб. Бо ми ставимо таку умову: за 50 тисяч гривень безвідсоткової позики підприємець має надати одне робоче місце.
Мрія — щоб більшість селян була самозайнятою
Хоч як дивно, але великої проблеми безробіття в Сергіївській об’єднаній громаді не існує. Заковика в іншому — у відсутності кваліфікованої робочої сили, а ще в нестачі підприємливих людей, яких, згідно зі статистикою, у суспільстві всього лише 10 відсотків. Іще одна проблема — зменшення кількості сільського населення. Але і стосовно цього в керівництва громади є своя стратегія.
— Принагідно просимо в журналістів поширювати інформацію про те, що ми готові прийняти сім’ї, надати їм житлові будинки, — розкриває її суть Ігор Лідовий, — але за умови, що люди не житимуть на допомогу, а одразу ж підуть працювати, — у протилежному випадку на них працюватиме громада. Скажімо, хоч сьогодні готові надати 30 гектарів під малинник, 8 гектарів під садівництво, 2 гектари під овочівництво. До речі, до нас уже звернулися з десяток сімей, однак усі вони починають розмову з того, чи буде безкоштовно наданий будинок і взагалі, скільки їм чого дадуть... Дуже хочеться, щоб приїхали підприємливі люди. Я вважаю, що наше завдання в ході реформи децентралізації — створити місцеву економіку, як це нам показували в Німеччині. Там податки збирають з усіх жителів, бо кожен із них щось та робить. І німці з малого й середнього бізнесу забезпечують мільйонні надходження до місцевих бюджетів. От і моя мрія в тому, щоб більшість селян була самозайнятою.
За словами виконувачки обов’язків старости Качанівського старостату Тетяни Хоптинської, зміни відчули й малі села. Скажімо, у селі Вирішальне, де 76 дворів, торік зробили ремонт дороги, вклавши 200 тисяч гривень, цьогоріч збираються проводити вуличне освітлення — на ці роботи виділено 130 тисяч гривень. До речі, вулиці всіх так званих хуторів освітлюють у першу чергу.
Збираються висипати щебенем і дорогу в селі Дачне, де проживає лише 29 осіб. А загалом дороги — це, мабуть, найболючіша проблема в ОТГ.
— Вкладаємо в їхній ремонт, вкладаємо — і все, як у пісок, — нарікає Ігор Григорович. — Бо на території громади 120 кілометрів доріг! Ми порахували: для того, щоб їх відремонтувати, необхідно 200 мільйонів гривень. Є думка створити свою дорожню бригаду. Власне, вона вже починає працювати. Придбали віброплиту, вітродувку, хочемо купити дорожню фрезу. У 2017 році вклали в ремонт доріг понад 2 мільйони гривень, і цьогоріч буде не менше.
Керівництво переймається й долею річки Хорол, що протікає територією Сергіївської громади, — за останні 15 років водойма зміліла далі нікуди. Тож уже замовили науково-технічне обґрунтування, як розчистити річку, планують обговорити це питання на громадських слуханнях. Звісно, такий масштабний проект — на десятиріччя.
А от роздільне збирання сміття впроваджують уже зараз. Розпочали, за словами очільника ОТГ, із бюджетників. Тож майданчики з баками для різних видів твердих побутових відходів з’явилися біля шкіл, а також навпроти сільської ради та старостатів — загалом їх сім. У наступному році такі майданчики планують встановити й біля багатоквартирних житлових будинків. А поки що в решти селян непотріб збирає сміттєвоз попід дворами. Попри те, що вартість цієї послуги становить усього 4 гривні на місяць, люди укладають договори не надто охоче.
— Закликаємо й населення сортувати сміття. Та поки що справа йде туго, — змушений визнати Ігор Григорович, — хоч серед селян уже є свідомі люди, котрі займаються роздільним збором відходів.
Замість післямови
Ми якраз навідалися до Розбишівської загальноосвітньої школи, коли відбулася неочікувана зустріч. Як виявилося, чутка про те, що в Сергіївську об’єднану громаду прибув десант журналістів, докотилася до села Погарщини, що на Лохвиччині. Тож його жителі Віктор Васильченко, Григорій Скопець та Василь Скопець наздогнали нас у Розбишівці, аби привернути увагу до своєї проблеми.
— Спостерігаємо, що в об’єднаних громадах відбуваються разючі зміни, а в нашому селі нічого не робиться, — ремствував Віктор Васильченко. — Усе розвалене, заросло бур’янами, дороги «убиті», при цьому навіть бюджету на нинішній рік не прийнято, а наш сільський голова прямо заявляє, що об’єднуватися ні з ким не збирається, — мовляв, його й так усе влаштовує. Та й люди в селі розділилися на два табори, бо весь час відбувається залякування: в ОТГ відберуть субсидії, земельні паї тощо. Отак і живемо в постійній колотнечі...
