Минулого тижня у Львові проходив німецько-український форум з відновлюваної енергетики та конференція «Відновлювана енергетика — енергія для миру та демократії».
Окрім українських представників-екологів, участь у ній взяли президент Energy Watch Group, екс-депутат бундестагу, автор пакета законів з відновлюваної енергетики в Німеччині Ханс-Йозеф Фелл та голова Німецько-українського форуму, президент Schaeffler у країнах Центральної та Східної Європи, Близького Сходу та Африки, професор Райнер Лінднер.
За словами заступника міністра екології та природних ресурсів з питань європейської інтеграції Миколи Кузьо, Україна має низку міжнародних зобов’язань щодо декарбонізації національної економіки. Така модель розвитку автоматично передбачає збільшення частки відновлюваної енергетики в загальному обсязі виробництва електроенергії та дозволить на загальнонаціональному рівні запровадити інноваційні технології.
«Насправді це не тільки одне з наших міжнародних зобов’язань, а й крок до розвитку інноваційних технологій. Адже успішне майбутнє України — за інноваційними технологіями, такими, як сонячні чи вітрові станції, котрі дозволять збільшити частку відновлюваних джерел енергії у загальному обсязі виробництва енергії. Приватний сектор має бути партнером держави у цих процесах», — вважає Кузьо.
Останніми роками у всьому світі фіксується різке падіння вартості технологій із відновлюваної енергетики. За розрахунками експертів, у 2017 році ціна 1 МВт виробленої із сонця енергії подешевшала на чверть порівняно з 2015 роком. Обсяг інвестицій в альтернативні джерела енергії тим часом перевищив ті, що вкладають у викопні джерела.
Тільки за минулий рік загальна сума світових інвестицій у проекти «чистої» енергетики склала 333,5 мільярда доларів. Великі міжнародні інституції, такі як Світовий банк та ЄБРР, у найближчій перспективі зменшуватимуть або взагалі припинять кредитування проектів, які стосуються викопних джерел енергії.
Зараз ЄС визначає нові цілі та впроваджує відповідні фінансові інструменти, щоб забезпечити декарбонізацію економіки.
Такі цілі пропонуються і країнам Європейського енергетичного співтовариства, членом якого є Україна. Ми маємо думати про створення нових систем, справжнього децентралізованого та демонополізованого ринку.
Як повідомляє прес-служба Мінекології, у розробленій фахівцями-екологами Стратегії низьковуглецевого розвитку до 2050 року визначені основні сценарії та завдання для переходу України до низьковуглецевого розвитку, застосування інноваційних технологій і міжнародних фінансових ресурсів.
«Якщо далі залишити все як є, продовжити звичний розвиток економіки та енергетики зокрема, то до 2050 року викиди СО2 зростуть на понад третину і становитимуть 70 відсотків від рівня 1990 року. Натомість розрахунки показують, що навіть при деяких існуючих інституційних параметрах досягти скорочення викидів СО2 до рівня 31-34 амбітно і реально», — вважає Микола Кузьо.
Великі надії в реалізації такої мети покладають саме на мобільний приватний сектор, який останніми роками активно цікавиться і підключається до реалізації енерговідновних проектів як в особистих господарствах, так і на підприємницьких об’єктах.
ДО РЕЧІ
Готуємо правила Паризької кліматичної угоди
Україна однією з перших у Європі ратифікувала Паризьку угоду. Це дозволило нашій країні стати активним учасником міжнародного переговорного процесу із напрацювання «Книги правил» та долучитися до формування нових ринкових та неринкових механізмів глобальної угоди.
Участь у реалізації Паризької угоди стане гарним ліфтом для перебудови національної економіки та запровадження нових стандартів життя. Раніше Україна подала свій національно визначений внесок зі скорочення викидів парникових газів, який має не перевищувати 60 відсотків у 2030 році від рівня викидів парникових газів у 1990 році.
«Наразі ми переглядаємо ці показники і до 2020 року подамо оновлений національно визначений внесок спільно з усіма країнами-учасниками Паризької угоди», — повідомив міністр екології Остап Семерак. Наступним кроком в імплементації Україною положень цієї угоди є схвалення Стратегії низьковуглецевого розвитку до 2050 року. Вона стане підставою для переходу України до застосування інноваційних технологій і міжнародних фінансових ресурсів.
Паризька угода — це угода в межах Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC) щодо регулювання заходів зі зменшення викидів діоксиду вуглецю з 2020 року.
Вона має прийти на зміну Кіотському протоколу. Текст угоди було погоджено на 21-й Конференції учасників UNFCCC у Парижі та прийнято консенсусом 12 грудня 2015 року.
Голова конференції Лоран Фабіус, міністр іноземних справ Франції, зазначив, що цей амбітний та збалансований план був історичною поворотною точкою для зменшення темпів глобального потепління. Угода набула чинності 4 листопада 2016 року.
На відміну від Кіотського протоколу, Паризька кліматична угода передбачає, що зобов’язання зі скорочення шкідливих викидів в атмосферу та неперевищення потепління на 2 градуси беруть на себе всі держави, незалежно від ступеня їхнього економічного розвитку. Україна ратифікувала Паризьку угоду в 2016 році.
