Російський «Газпром» збільшує поставки на Захід: як це відобразиться на Україні

Утім наразі «Укртрансгаз» — компанія, яка займається транзитуванням російського природного газу до країн Західної Європи — навпаки, отримує зниження своїх надходжень. Так, за даними публічного акціонерного товариства, Україна у період з січня по червень 2018 року транспортувала 42,2 мільярда кубометрів газу, що на 7,2% менше показників першого півріччя 2017 року.

 

Невеличке зростання — на 2% — зафіксовано у червні. А минулий, 2017, рік показав зростання транзиту на 13,7%, якщо порівнювати його з 2016 р.

 

Тим часом на річних загальних зборах акціонерів голова правління «Газ­прому» Олексій Міллер повідомив: у першій половині 2018 року компанія експортувала до Європи 101,2 млрд. кубометрів газу. Протягом останніх трьох років експорт у другому півріччі перевищував показники першого на 1,5-6,5 млрд. кубів.

 

Таким чином, «Газ­пром» розраховує поставити у європейські країни, за підсумками 2018 року, близько 205 млрд. кубометрів «блакитного палива». «205,3 млрд. кубометрів — це максимальні річні контрактні кількості «Газпрому» абсолютно за всіма експортними контрактами в далеке зарубіжжя», — повідомив Міллер.

 

Починаючи з 2014 року, щорічний експорт російського газу вже виріс на 32,6%. Цілком логічно, що транспортуватимуть його територією нашої дер­жави, українською газо-транспортною системою. Тим паче що довготерміновий контракт на постачання російського газу до України, більше відомий, як «контракт Тимошенко», має діяти до кінця наступного року. 

Утім Стокгольмський арбітраж вніс суттєві зміни в і без того непрості українсько-російські стосунки у газовій сфері. Після рішення арбітражу на користь України очільник «Газпрому» заявив, що вони розривають контракт на транзит і постачання газу. На питання «А яким чином поставляти газ?» керівництво російського газового монополіста відповідає широкомасштабно, ведучи будівництво двох нових газопроводів — «Північного потоку-2» (по дну Балтійського моря) і «Турецького потоку» (по дну Чорного моря). Росіяни планують запустити транзит газу в Європу цими газопроводами до закінчення терміну дії контракту з «Нафтогазом».

 

Бажання співпрацювати з Україною топ-менеджери «Газпрому» публічно не демонструють, заявляючи про суттєве зниження обсягів тразитування: до 15 мільярдів кубів на рік або навіть узагалі припинення його. Росіян обурив ще і той факт, що Україна заявила про свій намір залучити європейського партнера до управління своєю ГТС уже в нинішньому році. Для продовження транзиту газу на умовах стандартного довгострокового контракту Україна повинна підписати контракт із російським «Газпромом» і знайти партнера, який буде в цьому зацікавлений.

 

Тому Москва старанно робить вигляд, що вона не допустить ні підписання нового контракту, ні дії попереднього. Минулими вихідними «Газпром» подав новий позов щодо розірвання чинних контрактів на поставку та транзит газу через Україну. Таким чином почалося формування трибуналу Стокгольмського арбітражу.

 

Голова правління російського «Газ­прому» Олексій Міллер при цьому заявив: основною умовою подальших переговорів є «відновлення балансу в інтересах сторін», у тому числі скасування рішення Стокгольмського арбітражу, та «конструктивні пропозиції» зі сторони України. За його словами, Україна повинна надати аргументи економічної доцільності транзиту через свою територію.

Тим часом експерти вагаються у своїх оцінках, чи зуміє Росія завершити спорудження «Північного потоку-2», чи його врешті-решт очікує доля іншого газогону, «Південного потоку», будівництво якого зупинив Володимир Путін через економічну недоцільність. За словами заступника міністра закордонних справ України Олени Зеркаль, спорудження «політичного» газопроводу залежить від позиції декількох країн.

 

На її думку, завадити будівництву «Північного потоку-2» можуть зміни до газової директиви ЄС, обговорення яких зараз ведеться у Євросоюзі. Відповідно до пропонованих змін усі газогони, в тому числі імпортні, які пролягають морським шляхом, будуть підлягати законодавству ЄС. «Якщо законодавство ЄС буде поширене на «Північний потік-2», він стане економічно невигідним для будівництва. Таке було, коли будували «Південний потік» і коли Єврокомісія разом з країнами-членами ухвалила рішення в 2014 році, що він підпадає під регулювання європейського законодавства, Путін сказав, що вони перестають його будувати», — провела відповідні паралелі представник українського МЗС.

 

За її словами, технічні консультації щодо зміни директиви зараз на фінальному етапі. Вони, як стверджує Зеркаль, були відкладені через перехід головування у Раді ЄС до Австрії, але відновляться у липні, й далі будівництво газогону залежатиме від позиції кількох держав ЄС. «Технічні консультації відклали до липня через зміну президентства. Питання залежить від декількох країн: Німеччина, Нідерланди, Бельгія та Австрія, з якими ми також працюємо», — сказала вона.

 

Свого остаточного слова наразі ще не сказала Данія. А прем’єр-міністр цієї держави Ларс Расмуссен нещодавно публічно визнав: російський «потік» має політичну складову. «Ми розуміємо занепокоєння України, і це одна з причин, чому ми вважаємо цей трубопровід не просто бізнес-проектом. Цей проект має також політичний вплив. І саме я роками кажу, що це не має бути лише питання Данії, це має вирішуватися на рівні Євросоюзу», — заявив він. 

 

Навіть більше, Расмуссен повідомив, що неодноразово обговорював це питання з канцлером Німеччини Ангелою Меркель і відчув зміну її позиції останнім часом. «Після останньої двосторонньої зу­стрічі з Меркель у мене вперше з’явилося враження, що Німеччина також розуміє, що це проект — не лише про енергетику, він має також інші складові», — заявив Расмуссен.

Інша небезпека для улюбленої газової іграшки російського президента — санкції Сполучених Штатів Америки, від яких уже кілька років страждає російська економіка. Залишається цілком імовірною ситуація, коли Дональд Трамп може внести у «чорний список» компанії, які беруть участь у проекті. 

 

Як зазначають ЗМІ, у міністерстві економіки і енергетики Німеччини раніше не підтвердили повідомлення, буцімто офіційний Берлін отримав попередні гарантії нерозповсюдження санкцій США щодо Росії на проект газо­проводу «Північний потік-2». І якщо це справді так, то під фінансовим тиском Америки може опинитися ціла низка європейських фірм, утому числі австрійський концерн OMV. Тим паче  що самим Штатам блокування «Північного потоку-2» вигідне: таким чином вони розчищають ринок для власного, американського, газу, який транспортують у скрапленому вигляді. 

 

Утім, керівництво Nord Stream 2 — компанії, заснованої на капіталі «Газпрому» та європейських грошах, — заявило: санкцій вони не бояться! А якщо треба, то профінансують проект самі. 

«Проект, безумовно, буде профінансований. Це важливо для «Газпрому», а Росія зараз має високий запас ліквідності в євро», — сказав фінансовий директор компанії Пол Коркоран. Найцікавіше, що Москва наразі не прокоментувала цю оптимістичну заяву. 

 

А ТИМ ЧАСОМ...