Із 2015 року офіційний світовий календар має нову дату — Міжнародний день боротьби з сексуальним насильством в умовах конфлікту, який відзначають 19 червня.
Це ганебне явище існувало на війні завжди. Проте дуже довго про нього мовчали: жертва залишилася живою — от і добре, а страшні і травмуючі спогади — то вже якось переживе.
Україна, на території якої триває збройний конфлікт, не залишилася винятком — сексуальне насильство як метод залякування і терору тут теж є. Та й хіба лише на війні?
Навіть у сім’ях, за зачиненими дверима, іноді відбувають не менш страшні речі. Щоб відверто поговорити на цю тему з громадськістю, роз’яснити людям їхні права, навчити протистояти насильству, 19 червня в Маріїнському парку відбулася соціальна акція «Я маю право на повагу», організаторами якої стали Міністерство юстиції України, Головне територіальне управління юстиції у місті Києві та громадські організації.
«Не знімайте санкції. Це треба зупинити»
...Ірина Довгань, косметолог iз Ясинуватої, провела в полоні бойовиків «ДНР» найстрашніші дні свого життя. Хтось доніс, що жінка збирає гроші, одяг і харчі для українських військових. І в серпні 2014-го по неї прийшли.
Бойовики повністю розграбували її будинок, а доказами її співпраці з українською армією стали два біноклі, подаровані колись чоловіку, драбина, пофарбована балончиками ще задовго до початку війни у камуфляж, український прапор iз кімнати доньки, вінок і смішні вушка в національних кольорах, які були куплені ще під час Євро-2012.
У полоні бойовиків Ірина пройшла через знущання і залякування, катування і зґвалтування, публічне лінчування на площі Донецька (коли її, прив’язану до стовпа, принижував і бив кожен, хто проходив повз).
«Був ще страшний момент, коли подзвонила жінка по міському телефону і сказала, що в неї є сусід, який заглядав у трусики її п’ятирічній дочці, — згадує Ірина. — Цю адресу записали й відповіли: «Ми виїжджаємо». Його привезли. Я бачила його зі спини. Його дуже сильно били, знявши штани. Називали п*даром, повторювали це багато разів. Почали ґвалтувати, він стогнав і кричав. Я не бачила, але чула. Потім сказали відвести в іншу камеру, він кричав, а його волокли. Знаєте, мені було не так страшно, коли били мене. Зараз я розумію, що найстрашніше, коли знущаються над іншою людиною, знущання над цим чоловіком були найсильнішими, це найстрашніші хвилини, які я пережила».
Шокуючу і вражаючу історію свого полону Ірина Довгань відверто розповіла «Радіо «Свобода» в рамках проекту «Заручники війни».
«Я вважаю, що це мій обов’язок — розказати все, нічого не приховуючи і не соромлячись, щоб у світі цього більше не повторилося, — наголошує Ірина. — Дуже прошу тих, хто в змозі на це впливати, — не знімайте санкції. Це треба зупинити».
Як свідчить дослідження, проведене Східноукраїнським центром громадських ініціатив, кожна третя жінка і кожен четвертий чоловік з опитаних осіб, які були в полоні в зоні конфлікту на Донбасі, постраждали або стали свідками сексуального насильства.
За словами Ганни Янової, дослідниці Центру, жінки найчастіше ставали жертвами зґвалтувань i залякувань сексуального характеру, чоловіки ж ставали жертвами катувань з елементами сексуального насильства.
Наразі матеріали цього дослідження разом із зібраними свідченнями жертв передано в Міжнародний кримінальний суд у Гаазі.
Анджеліна Джолі — проти насильства
Темою сексуального насильства у світі опікується спеціальний підрозділ ООН i британська урядова ініціатива The Preventing Sexual Violence in Conflict Initiative (PSVI).
Ця ініціатива була заснована у травні 2012 року Вільямом Хейгом, на той час — міністром закордонних справ Великобританії, спільно з актрисою Анджеліною Джолі, спеціальним посланником Верховного комісара ООН у справах біженців.
Уже в 2014 році Хейг і Джолі ініціювали в Лондоні саміт із попередження сексуального насильства під час збройних конфліктів. Це було найбільше зібрання з цієї проблеми, яке відвідали близько 1 тис. 700 експертів iз 123 країн світу, включаючи 79 міністрів.
Головною темою саміту було привернення уваги суспільства до сексуального насильства, як засобу ведення війни, а також табуйованості цієї теми і безкарності, що супроводжує злочини сексуального характеру.
Злочини на сексуальному ґрунті учасники саміту поставили в перелік найважчих правопорушень — поряд із рабством та використанням наземних мін, і наголосили на необхідності спільних світових зусиль для припинення таких злочинів.
Статистики, яка б свідчила про масштаби цієї проблеми в Україні, на жаль, немає. Адже жертви воліють не говорити на цю тему.
«Сексуальне насильство — дуже велика проблема, як у будь-якому воєнному конфлікті, про нього не хочуть говорити ні жінки, ні чоловіки, — каже «Радіо «Свобода» засновниця правозахисної організації «Євромайдан SOS», голова Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук. — Вони готові розповісти про найстрашніші тортури, а про це вони мовчать».
«Світова статистика щодо сексуального насильства взагалі говорить про те, що 35% жінок стають в тій чи іншій мірі жертвами цього ганебного явища, — каже заступник міністра юстиції України Денис Чернишов. — Воно буває різним, це не тільки зґвалтування. І ця статистика свідчить, що проблема набула загрозливих масштабів. Причому стосується це не тільки жінок і дівчат, а й чоловіків, і навіть дітей».
В умовах збройного конфлікту, коли закони і правова база не працюють, вищезгадана цифра зростає ще більше.
«Святих на війні не буває»
«На цілодобову «гарячу» лінію нашої громадської організації, як правило вночі, звертаються жінки з Донецької та Луганської областей, які розповідають про те, що стали жертвами
зґвалтування або сексуальних домагань на окупованих територіях, — каже «УМ» експерт громадської організації «Ла Страда-Україна» Ольга Дунебабіна. — Зазвичай це відбувається або на пунктах перетину кордону, або ж просто на вулицях, або під час перебування в полоні. Є й окрема категорія постраждалих від зґвалтувань у шлюбі. Жінки скаржаться на те, що вони не можуть звернутися по допомогу. Бо якщо їх зґвалтували бойовики, місцева міліція просто не реагує на такі випадки, адже й ті, й інші є представниками однієї влади. Жертви таких злочинів не можуть отримати ні медичну допомогу (бо на окупованих територіях узагалі важко отримати якісь медичні послуги), ні психологічну. Та основна проблема — це безкарність кривдників».
Пані Ольга каже, що таких звернень тільки за минулий рік було близько півсотні. Але враховуючи той факт, що з окупованою територією — великі проблеми зі зв’язком і додзвонитися звідти, в принципі, дуже важко, а більшість просто не знає, куди дзвонити, — навіть ця цифра є досить великою.
Представниця «Ла Стради» додає, що скоєння злочинів на сексуальному ґрунті характерне не тільки для ворога. Трапляється таке й в українській армії.
Згадайте лишень сумнозвісний батальйон «Торнадо». Проте таких фактів зафіксовано значно менше хоча б тому, що на підконтрольних територіях усе-таки закон захищає людину.
«Святих на війні не буває, і сексуальне насильство завжди було методом залякування, пресингу і терору мирного населення, — каже експерт. — Зрештою, кров і смерть, які постійно бачать бійці, — це не минає безслідно для психіки».
І ось тут ховається ще одна проблема, про яку, знову ж таки, не прийнято говорити: людина з травмованою психікою повертається додому і починає вчиняти насильство вже стосовно своїх рідних. Тому психологічна реабілітація дуже необхідна для адаптації в мирному житті.
«Насильство — це ненормально, — наголошує заступник міністра юстиції Денис Чернишов. — Це має засвоїти кожна людина ще з дитинства. Вже зараз представники Національної поліції читають відповідні курси в школах з 1-го по 11-й клас. Адже насилля буває не тільки на війні, а й на мирних територіях, за зачиненими дверима власних помешкань. І ми маємо це зупинити».
МАЙТЕ НА УВАЗІ
Якщо ви стали жертвою сексуального або домашнього насильства, торгівлі людьми, гендерної дискримінації, телефонуйте цілодобово:
0 800 500 353 (безплатно зі стаціонарних телефонів);
116 123 (безплатно з мобільних телефонів).
Національна дитяча «гаряча» лінія:
0 800 500 225 (безплатно зі стаціонарних телефонів);
116 111 (безплатно з мобільних телефонів).
«Гаряча» лінія правової допомоги Міністерства юстиції:
0 800 213 103 (безплатно зі стаціонарних телефонів).
