Досить бавитися в демократію

20.06.2018
Україна — найдемократичніша держава у світі. Завдяки нашій наддемократичності ми без спротиву втратили Крим і частину Донбасу.
 
Незважаючи на п’ятий рік смертельної, кривавої війни з Росією, олігархічні ЗМІ вільно і нахабно, як і їхні поводирі у Москві, ведуть антиукраїнську пропаганду, зомбуючи українців, які не знають історії своєї держави, свого народу, перебуваючи в «братерській» окупації.
 
Доморощена п’ята колона, яку представляють усiлякі червоненки та непокарані «регіонали», все більше нахабніє і проявляє свою ненависть до України і всього українського.
 
Уже зареєстрували свою по­станову, щоб звільнити з посади директора Інституту національної пам’яті В’ятровича, тому що він стоїть на боці правдивої історії України та її народу, а їм потрібна історія, написана в Москві, в якій ніяких Голодоморів і знищення інтелігенції в Україні не було, не було заборони української мови, звичаїв, церкви.
 
Отже, вони, як співалося в одній радянській пісні, «...другой такой страны не знают, где так вольно дышит человек». Усе йде до того, що скоро, як і їхній вождь Янукович, вони звернуться до царя Путіна, щоб визволив їх від українців і повернув «Малоросію» в лоно вітчизни Росії, як і Крим.
 
СБУ і наша влада на таку вакханалію у ЗМІ — нуль уваги, їх нічому не навчила втрата Криму і Східного Донбасу. Вони прислухаються до західних порадників, які вважають, що в Україні ще мало демократії.
 
Як ті порадники повелися б, коли б на їхні міста і села в Німеччині, Франції чи Італії падали бомби, снаряди, гинули мирні люди, а серед них — їхні родичі, знайомі, яка була б у них тоді демократія? Нехай наша влада привозить цих демократів на Донбас, щоб вони побачили на власні очі всі здобутки путінського «братського інтернаціоналізму».
 
Богдан Хмельницький, не маючи держави, підняв козаків і здобув немало перемог над однією з найсильніших держав того часу — Річчю Посполитою, заснувавши таким чином Гетьманську державу. А наші керманичі вже п’ятий рік змушують наших бійців сидіти в окопах, як мішені для ворога, сподіваючись, що дипломатія приведе до звільнення загарбаних земель. 
 
Усі західні держави побудовані на національній основі, і на першому плані у них — національні інтереси, які не збігаються з українськими.
 
Так, Німеччина будує з Росією «Північний потік-2», тому що в пріоритеті у неї її економіка, а не Україна. І так роблять усі наші союзники. Тому ніякі Нормандські четвірки, Мінські домовленості, Волкери тощо не звільнять наші землі, бо, як сказав хтось мудрий, тільки така країна чого-небудь варта, яка вміє захищатися.
 
Нашому Головнокомандувачу, поки Путін проводить свій чемпіонат із футболу, пора вживати радикальних заходів, щоб визволити наші землі. Путін не наважиться задіяти свої збройні сили, бо постане перед усім світом як агресор, а Україна вистоїть і переможе. 
 
Іван ШІМАНЧУК
Рівне
  • Руйнівна спіраль геронтократії

    Українську безпеку не гарантуватиме досить суперечливий , непослідовний , примхливий і зациклений на дружбі з Путіним Трамп. Який прагне статусу США як особистої династичної монархії. >>

  • Відповідальність

    Кожен день повномасштабної російсько-української війни насичений тисячами подій. >>

  • Унікальне фото: полковник Болбочан і Василь Вишиваний на Запоріжжі у 1918 році

    Полковник Болбочан і Василь Вишиваний, він же Вільгельм Габсбург, переможна весна 1918 року. Запорізькі степи. Українська армія наступає і звільняє від московських більшовиків українські землі. Момент перемоги української зброї. >>

  • Знесення режиму аятол: що це означає для України

    Для нас це абсолютний джекпот. Іран - це ключова шестірня у машині російського терору. Вони клепають "Шахеди", які летять на наші міста, і передають Москві балістику та технології. Фізичне знищення іранського ВПК означає, що російська логістика одномоментно втрачає свого головного донора. >>

  • Атака на сенс війни: світ не засвоїв уроків ХХ століття

    19 лютого 2014— дата, яка мала б звучати значно гучніше. Саме цього дня, дванадцять років тому, розпочалася Війна за Незалежність України. Ця дата зафіксована в українському законодавстві. Але в публічних комунікаціях — навіть на найвищому рівні — її майже не чути. >>