— Ви знаєте, що таке Linux? Це розробка вільного та відкритого програмного забезпечення, — звертається до аудиторії свого форуму «Новий курс України» Юлія Тимошенко.
Вона вдягнена у світло-блакитний строгий костюм. Коса розплетена. Тимошенко випромінює впевненість і сипле цитатами з економічних бестселерів та праць великих політичних діячів минулого.
Юлія Володимирівна не боїться показувати обізнаність із сучасними реаліями, мовляв, слова «блокчейн» чи «синергія» її не лякають.
Чого не скажеш про аудиторію форуму. Звезені з провінції партійці «Батьківщини» уважно слухають виступ лідерки. Але майже після кожного нового прізвища сучасного економіста чи історії зі світу ІТ-новинок по залу прокочується ледь вловима хвиля шушукань — «Що?», «Хто?», «Як вона сказала?», «Linux?».
Ця очевидна невідповідність спікера й аудиторії одразу викликає питання: якщо Тимошенко говорить не до конкретних делегатів у залі, то до кого?
Для чого всі ці піднесені й масштабні ігри в «найкращу модель побудови суспільства у світі»?
Форум Тимошенко: Відкритий код
Більш як двогодинна вступна промова оновленої «Тимошенко 2.0» залишила змішані враження, але дещо вже можна точно констатувати.
Президентська кампанія стартувала. І на самому її початку одна з фавориток намагається змінити формат розмови.
Гра Юлії Тимошенко придумана для того, щоб переключити увагу з особистостей на проект, говорити не про Порошенка чи Тимошенко, а про написані ними програми. В умовах божевільного особистого антирейтингу Юлії Володимирівни — крок більш ніж логічний.
Власне тактика Юлії Володимирівни та її технологів зараз полягає в заміні конкретної Тимошенко на таку собі «Тимошенко колективну».
Не вона тепер має продукувати програми й гасла, а кожен громадянин, інтелектуал, експерт, політик тощо може і має долучитися до напрацювання проекту «великих змін».
Відповідно, і проект цей буде не проектом Тимошенко, і реалізації його добиватиметься не лише вона. Це буде колективна праця і спільна боротьба.
Сама ж Тимошенко відводить собі роль інструмента в руках долучених виборців.
Якщо сказати образно, то вона має стати політиком із відкритим кодом, до якого кожен матиме доступ і зможе вносити зміни в її роботу. Так, як це роблять тисячі програмістів із відкритим кодом операційної системи Linux.
Три фронти Тимошенко
Як би гарно не виглядала в задумі спроба перетворення Тимошенко на «політика з відкритим кодом», на шляху до цього є одна, але дуже велика проблема — партійці.
Обласні осередки, які по суті своїй є точним зрізом електорату Тимошенко — це не хіпстери-айтішники, які фрілансять для Apple чи Google.
Це — віддані й вірні соратники Тимошенко, більшість із яких — уже немолоді люди з туманним уявленням про Linux. З ними буде досить проблематично говорити про принципи Тапскотта.
Тому започаткований Тимошенко процес дискусій і форумів слід сприймати в іншому ключі.
Її ціль — не консолідація прихильників. Це спроба заручитися підтримкою своїх опонентів.
Це спроба здійснити інвазію на ворожі електоральні поля та захопити ключові соціальні групи, які критично ставляться до Тимошенко.
Перший напрямок — прогресивне громадське середовище.
Донедавна Юлія Володимирівна була для таких людей політиком старої школи, людиною, яку цікавить лише влада. Активісти та експерти, як ніхто інший, таврували Юлію Володимирівну за «небезпечний популізм».
Саме на «перевербовку» цього середовища була спрямована більша частина виступу Тимошенко на форумі. І вона була переконливою.
Тимошенко запропонувала проект «перезаснування України» шляхом зміни Конституції, де громадський сектор перетворюється ледь не на одну з гілок влади, поруч з урядом і парламентом.
Дуже промовистим у цьому плані був і «експромт» Тимошенко, адресований експертам і активістам, що ніхто не змушує їх вступати у «Батьківщину», хоча ніхто і не відмовлятиме. Як-то кажуть, у кожному жарті є лише частина жарту.
Другий напрямок — малий і середній бізнес. Зараз це середовище сприймає Тимошенко як продукт старої кланово-олігархічної системи. Малому бізнесу байдуже, Порошенко чи Тимошенко обслуговуватиме інтереси Ахметова, Коломойського і решти.
Водночас це дуже важливий прошарок, здатний до активізації і спільної роботи. Власне, обидва Майдани в Україні відбулися багато в чому саме стараннями малого й середнього бізнесу.
Тож не дивно, що оновлена Юлія Володимирівна на п’ятничному форумі всіляко намагалася переконати підприємців, що вона насправді на їхньому боці.
Саме до бізнесменів середньої руки були спрямовані меседжі про мікрокредитування, про створення рівних правил гри для всіх, про незалежність регуляторів, яких призначатиме громадськість.
Задля них Тимошенко пішла навіть на «радикальну» новацію і погодилася на продаж землі. Правда, за французьким варіантом: лише малим фермерам із правом спадкування тільки у випадку продовження особистого господарювання.
Третій напрям — політичні еліти та олігархи.
Останні кілька місяців в українській політиці відбувається цікавий процес. Умовно його можна назвати оглядинами. Основні політичні гравці придивляються до ймовірних кандидатів у президенти і зважують «за» і «проти».
В умовній парі Порошенко—Тимошенко в першого є одна перевага. Зрозуміло, що мало кому подобається манера управління країною Петра Олексійовича, але наступна каденція буде для нього останньою.
Що б не сталося в наступні роки, від Порошенка приблизно знають чого чекати. Прихід Юлії Володимирівни несе небезпеку переділу влади і власності.
Тому багато хто із сильних світу цього побоюється віддавати їй президентське крісло, щоб потім із боями його не забирати.
І тут Тимошенко припасла чи не найцікавішу ідею, на якій, проте, не особливо акцентують увагу. Під час більш як двогодинного виступу Юлія Володимирівна мимохідь, одним реченням, прохопилася про те, що може мати визначальне значення.
«Я не виключаю, що наступний Президент не добуде свою каденцію», — сказала Тимошенко і загадково посміхнулася.
Суть цього натяку досить проста. Тимошенко говорить політичній еліті, мовляв, ви боїтеся, що новий Президент почне новий переділ? То треба взагалі ліквідувати цю посаду. Власне, тільки для цього, начебто, вона і йде в президенти.
Навіщо терпіти Порошенка, хай і один термін, якщо можна не терпіти нікого. Все буде вирішуватися консенсусом у Раді.
ОВВА!
Фото з сайта pravda.com.ua.
