Субвенція на соціально-економічний розвиток перетворилася на політичний підкуп за кошт платників податків. Як це відбувається і як це припинити.
Політики при владі фінансують із держбюджету саме ті регіони, в облрадах яких є їх однопартійці.
Таким регіонам протягом останніх десяти років діставалася в середньому майже вдвічі більша сума субвенції на соціально-економічний розвиток у розрахунку на одного жителя, ніж у регіонах, де при владі були інші партії.
За останні десять років через субвенцію на соціально-економічний розвиток «помаранчеві», «біло-блакитні» політики та політики «по-новому» спрямували на підтримку «своїх» областей майже 20 млрд. грн. або дві третини загального обсягу субвенції.
Оскільки зазвичай депутати ремонтують школи і підписують лавочки в парках своїм ім’ям саме за кошти субвенції, це схоже на прямий політичний підкуп виборців за кошт платників податків.
Щоб припинити економічно необґрунтований розподіл коштів, субвенцію необхідно скасувати. Альтернатива — Державний фонд регіонального розвитку, адже там гроші розподіляються за чітким правилом, а не на розсуд політиків.
Стаття базується на аналітичній записці Центру економічної стратегії та магістерській роботі автора у Київській школі економіки.
Що таке субвенція на соціально-економічний розвиток і як вона розподіляється
У 2005 році вперше була запроваджена субвенція на соціально-економічний розвиток. Загальний обсяг субвенції за 2007-2017 роки становив 28,4 млрд. грн.
Субвенція — це грошова допомога місцевим бюджетам з державного бюджету на конкретні цілі. Якщо місцеві бюджети не витрачають кошти, вони повертаються до бюджету держави. Чим субвенція відрізняється від дотації.
Пріоритетними були капітальні видатки: розбудова інфраструктури, будівництво та реконструкція об’єктів, роботи із запобігання аваріям.
2005 рік став єдиним, коли субвенція розподілялася пропорційно до чисельності населення регіону. Так була прописана процедура в законі про державний бюджет. З наступного року і досі субвенцію ділять політики на власний розсуд.
Субвенція на соціально-економічний розвиток. Такий спосіб розподілу коштів містить ризик, що більший обсяг субвенції отримуватимуть області, де місцева влада близька до правлячої коаліції — парламентської більшості.
Регіони, де при владі перебуває правляча партія, отримуватимуть більше грошей, а «опозиційні» регіони — менше. Така проблема актуальна для інших країн — Індії, Бразилії і навіть США.
Аналіз статей у засобах масової інформації демонструє: політичні впливи існують. Найвідоміший випадок — голосування за бюджет 2014 року народного депутата Олеся Донія в обмін на додаткові гроші, виділені на його округ.
Існують і свіжі кейси: украй нерівномірний розподіл субвенції між округами Львівської області залежно від лояльності обраного депутата до влади. Тому важливо ретельніше проаналізувати механізм надання субвенцій.
Автори аналітичної записки взяли дані щодо розподілу субвенції між областями за 2007-2017 роки. Аналіз стосувався саме областей, оскільки мажоритарну систему було запроваджено у 2012 році. До того ж, партійність обраних мажоритарників суттєво корелює з керівною партією в облраді.
Розподіл субвенцій на одну особу свідчить, що в областях, де партія при владі була однією з партій коаліції у парламенті, цей показник перевищував аналогічний в областях, де керівна партія не перебувала при владі в центрі, на 41,65 грн.
Середня субвенція на одну людину, 2007-2017 роки.
Модель розподілу трансфертів
Чи є залежність між розподілом субвенції на соціально-економічний розвиток і політичними факторами? Можливо, області, де керівна партія була в коаліції, потребували субвенції найбільше?
Автори зробили регресійний аналіз, у якому розрахували і політичні, і соціально-економічні впливи на розподіл субвенції. Розрахунки підтвердили, що політичний вплив існує і це не просто збіг з економічними чи демографічними факторами.
Якщо більшість депутатів облради належала до партії, що входить до коаліції у Верховній Раді, то це збільшувало розмір субвенції на цю область на 31,69 грн. на людину.
Крім того, проведення парламентських або місцевих виборів в Україні збільшує розмір субвенції на людину на 52,73 грн.
Автори помножили політичний ефект від виборів та від збігу правлячої партії на обласному рівні з центральними партіями коаліції на чисельність населення областей, де були присутні згадані ефекти.
Потім аналітики порахували суму отриманих ефектів. Загалом протягом 11 років 19,1 млрд. грн. субвенції на соціально-економічний розвиток або 67% від загального обсягу субвенції за ці роки було розподілено політично понад те, що було розподілено за соціально-економічними факторами.
Чи є альтернатива
Можна довго дискутувати про те, як зменшити політичні впливи при розподілі субвенції на соціально-економічний розвиток, але альтернатива існує. Це Державний фонд регіонального розвитку — ДФРР, який має майже таку ж мету.
Альтернатива не ідеальна: згідно з Бюджетним кодексом, кошти ДФРР, окрім іншого, повинні іти на індустріальні парки. Про шкоду від індустріальних парків уже говорила низка економічних експертів і науковців. Проте фонд має переваги.
По-перше, 80% коштів фонду розподіляються відповідно до кількості населення, інші 20% — для регіонів, де валовий регіональний продукт на душу населення менший 75% від середнього значення цього показника по Україні.
По-друге, проекти, на які витрачаються кошти фонду, повинні бути визначені на конкурсних засадах. Щодо другого пункту є застереження. Як зазначають експерти, мінімум половина членів комісії є народними депутатами, а вони можуть лобіювати вигідні для себе проекти.
Проте якщо порівнювати ДФРР із субвенцією на соціально-економічний розвиток, перший виглядає більш економічно ефективним, оскільки передбачає розподіл коштів між областями за певним правилом, а не на розсуд політиків.
Висновки та рекомендації
Отже, субвенція на соціально-економічний розвиток розподіляється під політичним впливом, що економічно неефективно. Державний фонд регіонального розвитку є доброю альтернативою субвенції, однак конкурсна система потребує вдосконалення: вплив народних депутатів на розподіл коштів фонду треба зменшити.
Пропозиції авторів щодо усунення політичних факторів такі: субвенцію на соціально-економічний розвиток варто скасувати як економічно неефективну, а кошти, що виділяються на неї, передавати в управління Державному фондові регіонального розвитку.
Олексій ГАМАНЮК, молодший економіст Центру економічної стратегії, студент Київської школи економіки
(Українська правда»)
