Україно моя!
Не хились, не журись,
як у лузі червона калина,
адже нас не журба —
боротьба до звитяги веде.
І про спокій не мрій,
а натомість невтомно,
невпинно
йди, Вкраїно, вперед!
Шлях здолає лиш той,
хто іде.
Шлях здолає лиш той,
Хто в майбутнє іде
щохвилини,
Хто душею збагнув,
що нема без надії життя.
Вірю в силу твою,
вірю в мудрість твою,
Україно,
і ніяка Москва
не указ мені і не суддя.
Україно моя!
З часом зміниться все,
та незмінно
будеш схожою ти
на яскраву зорю світову.
Через серце моє
пролягає до тебе
стежина.
Сум чи радість у нім —
Я для тебе на світі живу.