Обидві волейбольні збірні України не зможуть захистити титул переможця Євроліги

Після приходу до керма Федерації волейболу України уродженця Івано-Франківщини Михайла Мельника ставлення цієї організації до національних збірних змінилося кардинальним чином.

 

Якщо раніше, скажімо, для чоловічої збірної України проблемою була спортивна форма, то сьогодні перша волейбольна команда країни сконцентрована на своїх безпосередніх завданнях, намагаючись досягти якомога кращого результату на міжнародних спортивних змаганнях.

 

Донедавна про участь «синьо-жовтих» у Євролізі — комерційному турнірі під егідою Європейської конфедерації волейболу — взагалі не йшлося.

 

Проте вже другий рік поспіль національні збірні України беруть участь у цих престижних змаганнях.

 

Минулого літа обидві наші команда — й чоловіча, й жіноча — сенсаційно виграли дебютний для себе розіграш Євроліги.

 

Турнір, звісно, не найсильніших збірних континенту, проте сам факт перемоги говорив про серйозні амбіції «синьо-жовтих».

 

Не секрет, що у волейбольному світі неабиякою популярністю користується Світова ліга, проте стати її учасником можуть лише вісім перших за рейтингом збірних Старого світу.

 

І чоловіча, й жіноча збірні України в рейтингу Європейської конфедерації волейболу посідають місця в другому десятку.

 

За таких умов заявитися можна лише до другого за рейтингом турніру збірних — Євроліги.

 

Із нинішнього сезону ці змагання зазнали ребрендингу, й європейських ліг стало дві — золота та срібна.

 

Змінили організатори турніру й регламент баталій основного розіграшу, запропонувавши учасникам Золотої євроліги вирішувати переможців у «фіналі чотирьох».

 

Аби пробитися до вирішального раунду, де одне з чотирьох місць, незалежно від результату в групі, діставалося його господарю, кожній із наших збірних потрібно було претендувати на перемогу в своєму квартеті.

 

У підсумку ж ні чоловічій команді під керівництвом латвійського спеціаліста Угіса Крастіньша, ні нашому жіночому колективу, котрий очолює Гарій Єгіазаров, пробитися до «фіналу чотирьох» не вдалося. Обидві збірні, провівши за останні три тижні по шість матчів, у своїх групах синхронно посіли треті місця. 

 

Виглядає так, що за рік гра «синьо-жовтих» серйозно регресувала, проте причина їхнього непереконливого виступу у виграній торік Євролізі полягає не тільки в неоптимальному складі команд, а  й, що головне, нинішній розіграш «позолоченої» Євроліги значно додав у своєму р­епрезентативному складі.

 

Приміром, нашій жіночій збірній за перемогу в групі довелося суперничати з потужною командою Болгарії, котра в єврорейтингу посідає високе дев’яте місце, та амбіційною збірною Азербайджану — тріумфатором Євроліги-2016.

 

Проте відібрати у фаворитів квартету, котрі дісталися фінішу з рівним очковим доробком, бодай один бал підопічні Гарія Єгіазарова не змогли, обмежившись гостьовою та домашньою (усіх своїх суперників наші національні збірні приймали у Івано-Франківську) перемогами над аутсайдером «пульки» — Португалією.

 

Нинішній розіграш оновленої Євроліги подарував можливість зіграти з іменитим суперником і нашим чоловікам.

 

У не зовсім далекому минулому збірна Голландії — чемпіони Олімпіади в Атланті-1996 та переможці Світової ліги того ж року. Тоді як в активі турецьких волейболістів є «срібло» ЧС-2010.

 

Кожного з цих опонентів, між якими й точилася боротьба за єдину путівку до «фіналу чотирьох», команда Крастіньша по разу обіграла (3:2), продемонструвавши при цьому неабияку жагу до перемоги.

 

Вочевидь саме таких поєдинків і не вистачало раніше нашим національним збірним для їхнього успішного виступу на міжнародній арені. 

 

ТАБЛО