Спливає останній із трьох років, відведених на роздержавлення наших газет Законом України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації».
Багато редакцій «районок» ще навіть не починали щось змінювати, з острахом і недовірою ставлячись до своїх перспектив без опіки влади.
Однак вистачає і таких, хто вже встиг налагодити успішну самостійну діяльність. Серед них — і «Новини Шумщини», одна з перших районних газет Тернопільської області, яка реформувалася і тепер ефективно працює як товариство з обмеженою відповідальністю.
У порівнянні з початком процесу роздержавлення, її тираж збільшився на понад півтори тисячі, а обсяг реклами на сторінках зріс удвічі.
Заробітна плата працівників теж стала вищою. Та найголовніше, що її керівник (тепер — директор ТОВ «Інформаційний центр «Новини Шумщини») Алла Омельчук на ділі довела, що газетний бізнес можна розвивати навіть у маленькому віддаленому райцентрі.
За освітою вона філолог, але писати любила завжди, і про журналістику в школі мріяла не менше, як про вчителювання. І так склалося, що коли тільки-но отримала диплом, в місцевій редакції якраз була вакансія.
У курс справи увійшла швидко, тож уже через рік довірили бути відповідальним секретарем. На цій посаді пропрацювала майже 20 років.
Аж до призначення головним редактором у 2015-му, після чого майже відразу треба було братися за роздержавлення...
«Довелося пройти через дуже багато труднощів, але це неоціненний досвід»
— Як усе починалося, Алло Миколаївно?
— Рішення про те, що хочемо стати самостійними, ми прийняли на зборах трудового колективу у березні 2016-го. Звичайно, що і страшнувато було, і складно, і вагалися. Я сама вивчала законодавство і часто не знала, що робити, але розуміла, що несу відповідальність за людей і за долю газети. Дуже багато дала тоді підтримка колег з інших «районок» області. Ми постійно спілкувалися, радилися, підтримували і «підстьобували» одне одного.
Відтак наша редакція вирішила брати участь усе-таки в першому етапі роздержавлення, і сьогодні я про це аж ніяк не шкодую. Так, довелося пройти через дуже багато труднощів, нервувань і переживань. Особливо, коли звернулися до державного реєстратора, а у них на той час теж не було ніякого досвіду, вони просто не знали, як і що робити, бо ніхто не хотів починати першим... Але все це загартувало і дало неоціненний досвід.
— Від кого отримали найвідчутнішу допомогу в той складний перехідний період?
— Дуже допомогли тренінги, які організовував Тернопільский прес-клуб, запрошуючи кращих фахівців України. Це справді була безцінна допомога, за яку я дуже вдячна. Не пропустила жодного з них. І хоча спочатку, як і більшість колег, сприймала науку тренерів чисто як теоретичну, згодом почала вникати, розуміти, як це все можна застосовувати у власній практиці. І все частіше з’являлася думка: «Та це ж елементарно! Ми ж давно могли б робити це, але раніше ніхто не спрямував...».
Багато допоміг своїми консультаціями в конкретних проблемних ситуаціях і юрист нашої обласної організації НСЖУ Роман Руснак. Чимало взяла я і зі спілкування під час тих самих тренінгів із колегами з інших областей. Прислухалася, як вони роблять те чи інше, порівнювала, вибирала, що можна запозичити для своєї редакції. Ми всі люди творчі, а тут раптом треба було ставати підприємцями і починати вести бізнес, тому обмін досвідом мав і має особливе значення.
«Раджу не зволікати і не боятися!»
— А що б ви насамперед порадили тим редакторам, які зараз тільки починають реформування своїх газет?
— У першу чергу — не зволікати, бо часу залишається мало. До кінця року їм треба буде пройти багато різних процедур, і вони не прості. А ще раджу не боятися! Бо багато редакторів, особливо в яких завжди були великі дотації, лякаються: «Як же ми будемо виживати, якщо влада не дасть грошей?». Знаєте, два роки тому я й сама так думала. Навіть при тому, що наша газета ніколи не отримувала надто значних дотацій. Нам виділяли відсотків 30 від необхідного, а решту — 70 — ми заробляли самі, тому досвід заробляння коштів потім дуже знадобився. Тепер я переконана — якщо думати, шукати і постійно розвиватися, то гроші заробити можна. А от якщо редактор тільки сидітиме й думатиме: «Ой, що ж то буде без дотацій!?» — то газета під його керівництвом точно не матиме майбутнього.
У нас, до речі, окрім трудового колективу, було ще аж три співзасновники — райрада, райдержадміністрація і міська рада. І на початку ми теж думали, як організувати з усіма ними співпрацю за угодами. Що ж, довелося походити — і ситуацію пояснювати, і зорієнтовувати місцевих депутатів на закон про роздержавлення, і спільну думку шукати, але з часом все влаштувалося. Отримавши в червні минулого року документи про те, що ми вже ТОВ, поступово почали переходити на нові угоди, і з нового року працюємо за ними з усіма колишніми співзасновниками, жодних проблем із проплатами немає. Замість міськради, до слова, в нас тепер об’єднана територіальна громада, куди увійшло 18 колишніх сільрад.
У зв’язку з децентралізацією робиться багато, тож і висвітлювати є що, тому є спільна зацікавленість у співробітництві. Налагоджуємо потроху співпрацю і з іншою ОТГ району. Районна газета наразі залишається найбільш доступним джерелом місцевої інформації, і в цьому — наша перевага. Тим більше що інтернет у сільській місцевості у нас iще не дуже поширений. Хоча в найближчій перспективі плануємо і свій сайт створити, бо розуміємо, що без цього зараз ніяк.
— Що можете сказати про такі важливі показники тиражу та реклами — як змінилися вони після роздержавлення?
— Тираж від початку процесу роздержавлення, тобто за два роки, збільшили десь на півтори тисячі, і зараз він становить майже 4 тисячі. Для нашого району, де населення трохи більше 30 тисяч людей, це навіть дуже добре. А почали з того, що ще до роздержавлення сіли, все проаналізували, і вирішили зменшити кількість офіціозу в газеті, натомість — збільшити кількість читабельних матеріалів, для чого навіть кількість сторінок додали, ризикнувши підняти витрати на папір та поліграфічні послуги.
Як результат — зросла передплата, тираж, а, відтак, і кількість реклами в газеті. Якщо брати, приміром, одні з останніх номерів, то з 12 сторінок чотири, а то й п’ять — це лише реклама й вітання. У цілому, за останні два роки, її обсяг у газеті збільшився, приблизно, вдвічі. Уже навіть подумували перейти на 16 сторінок, але через чергове підвищення розцінок на друк і папір поки що пригальмували.
У штаті редакції зараз сім працівників (від початку реформування, до речі, їхні зарплати теж зросли). Але двоє з них — у декретній відпустці, тож творчих, разом зі мною, фактично є лише троє. Але для випуску 12-сторінкової газети нас вистачає, бо кожний віддається роботі сповна. Колись мені здавалося, що чим більше сторінок, тим більше потрібно журналістів. Але ось наприкінці 2016-го разом із делегацією об’єднаної територіальної громади побувала в Польщі. Їздили переймати досвід децентралізації, і коли спитали, де б ще цікаво було побувати, то я попросилася в редакцію їхньої повітової газети. Вона виходить аж на 32 сторінках, а журналістів у штаті лише шестеро, і виявилось, що цього достатньо. Правда, в них значно більше рекламних сторінок, але ж це якраз те, що потрібно і нам.
«Копійка до копійки — молочні ріки»
— Алло Миколаївно, більшість ваших колег переконані, що в районному містечку, де фактично нема ні промисловості, ні великого бізнесу, заробляти на рекламі неможливо...
— Не згідна! Так, у нас немає ні аж такого бізнесу, ні промисловості — окрім хіба невеличких хлібозаводів та швейної фабрики. Але в газеті маємо, наприклад, великий відсоток чужої реклами. Такий досвід запозичили саме з почутого на згадуваних уже тренінгах. Тепер, якщо хтось з редакційних працівників йде по дорозі і бачить рекламний банер, то записує номер телефону, відтак, телефонуємо рекламодавцеві з пропозицією, пояснюючи користь для нього розміщення реклами ще й у місцевій газеті. Так само діємо, побачивши підходящу рекламу в обласній газеті, у «Фейсбуку» чи на якомусь сайті. Чотири-п’ять із десяти, до кого звертаємось, приймають наші пропозиції, тож зараз уже напрацювали солідну базу рекламодавців і з інших районів Тернопільщини, і з інших областей. До того ж чимало з них уже два роки дає рекламу постійно, бо переконалися у її ефективності. Та й місцевих оголошень побільшало відтоді, як зріс тираж.
Ще одне джерело доходу — це платні статті та політична реклама. Раніше нам приносили статті з усіх структур, і ми ставити їх безкоштовно, бо газеті виділяли дотацію. Тепер люди вже почали звикати, що ми — приватна структура і заробляємо на себе самі, тож і вони повинні заплатити за площу для своєї інформації. А для передплати використовуємо і метод соціального партнерства. Тобто, школам чи лікарням, приміром, в яких із коштами не дуже, у більшості випадків надаємо газетну площу безплатно, але в обмін просимо посильної допомоги під час передплатної кампанії.
— Під час телемосту між регіонами в серпні минулого року ви говорили, що, окрім випуску газети, ТОВ «Новини Шумщини» займатиметься ще й іншими видами діяльності. Чи є вже якісь результати?
— Ми обговорили в колективі цілу низку можливостей — зокрема, надання видавничих та інформаційних послуг (уже навіть пробували випускати календарі), відео- та фотозйомку, деякі інші варіанти. Але на сьогодні жоден із цих процесів ще не запущено. Адже тут важливо все добре прорахувати, скласти грамотний бізнес-план, придбати сучасну техніку. Тому хочу спочатку закріпити ситуацію з газетою і закрити деякі ще невирішені питання. А потім — на повну силу взятися за розвиток додаткових напрямів діяльності товариства. Нехай вони навіть не даватимуть якогось дуже великого прибутку, але, як казав один знайомий: «Копійка до копійки — молочні ріки». Та й розвиватися у будь-якому випадку треба постійно. Я належу до людей, які ніколи не сидять на місці, завжди хочу придумувати і пробувати щось нове, тож не даю засиджуватися і своїм працівникам.
ДОВІДКА «УМ»
За даними Держкомтелерадіо, станом на 1 травня цього року з 731 комунального та державного друкованого засобу масової інформації реформовано 197, із них 13 — державних і 184 — комунальних ЗМІ. Лідерами реформування є Миколаївська, Сумська, Тернопільська та Чернігівська області, де роздержавлено вже понад 50 відсотків газет. Тим часом, наприклад, у Київській області з 39 видань реформовано лише два, схожа ситуація і на Львівщині, а на Закарпатті ще не реформовано жодну з 17 газет. Тим часом Держкомтелерадіо вкотре нагадує, що ЗМІ, які не встигнуть до 1 січня 2019 року перереєструватися в Міністерстві юстиції, автоматично припинять своє існування, тому що їхні свідоцтва про державну реєстрацію втратять чинність.
