11 квітня Кабінет Міністрів підтримав законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення виборчого законодавства».
Розробниками законопроекту є Громадянська мережа «ОПОРА», Міністерство внутрішніх справ, Національна поліція, Генеральна прокуратура, Міністерство юстиції та Центральна виборча комісія. Над документом із тривалими обговореннями та дискусіями автори працювали майже два роки.
13 квітня законопроект зареєстрували у Верховній Раді. Тепер автори очікують його успішного ухвалення народними депутатами.
Спецпроект «Вибори вибори» зустрівся з координаторкою Громадянської мережі «ОПОРА» Ольгою Айвазовською, щоб дізнатися, яке покарання загрожує недоброчесним виборцям та на скільки можуть «сісти» організатори підкупів.
Як створювався законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення виборчого законодавства»
Після 2014 року «ОПОРА» аналізувала судові рішення і результативність кримінальних проваджень, які було відкрито за фактами порушень, виявлених під час президентських і парламентських виборів. Ми побачили аж 13 обвинувачувальних вироків із дуже м’якими, на нашу думку, санкціями.
Після місцевих виборів 2015 року було вже 69 обвинувачувальних вироків. Водночас мали місце більш жорсткі санкції, зокрема й щодо підкупу виборців.
Коли ми аналізували процеси і тенденції, то побачили, що є політична воля або спроможність органів правопорядку, учасників виборчого процесу, спостерігачів, кандидатів належним чином фіксувати правопорушення і за процедурою доводити їх до суду або сприяти розслідуванням. Але є і вади в самому законодавстві.
Наприклад, кримінальні провадження відкриваються подекуди за фактом звернення. Але немає достатньої доказової бази, достатньої кількості свідків, заявники мають обмежені права.
Через це маємо 422 кримінальні провадження, відкриті у 2015 році, і лише 69 обвинувачувальних вироків.
Таким чином, ми пересвідчились, що законодавство про невідворотність покарання не працює. Тому розробили законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення виборчого законодавства».
Грошовий підкуп — до 6 років ув’язнення
Ми намагалися забезпечити адекватне трактування поняттям порушень і відповідні санкції. Жорстке покарання діє на два фронти: привенція, якщо всі потенційні учасники розуміють, що після злочину буде місце і для покарання, то вони меншою мірою вмотивовані брати в цьому участь; вагома санкція, як-то ув’язнення до 6 років організаторам підкупу, дає можливість правоохоронцям вести негласні слідчі дії, збирати належним чином доказову базу, а також затримувати порушників на місці подій.
Наприклад, зараз організатору грошового підкупу виборців загрожує 2-5 років ув’язнення, а це не та тяжкість злочину, яка б сприяла його розслідуванню.
Спостерігачі «ОПОРИ» неодноразово фіксували організаторів та виборців, які зустрічалися на квартирах або і відкрито у дворах житлових будинків, збирали паспортні дані, складали списки, видавали та отримували гроші за зобов’язання голосувати за когось.
Але, коли спостерігач викликав на місце події представника поліції, він не міг нікого затримати, вилучити документи, гроші. Працівнику поліції необхідно було звертатися до суду.
Поки суд ухвалював рішення, всі учасники подій мали право йти додому— ні фактажу, ні доказів, ні фігурантів.
Тобто після прийняття цієї зміни, умовно, кандидат, член виборчої комісії, спостерігач, журналіст звертається за інформацією до поліції.
Якщо є достатні підстави, відкривається кримінальне провадження і збирається належна доказова база, яка спрацює вже під час судового процесу.
У такий спосіб уся сітка підкупу буде розслідуватися, а не якась індивідуальна історія конкретної людини, яка передала 300-500 гривень виборцю.
Найважливіше — зупиняти мережеві схеми підкупу, а не карати окремо взятого студента чи пенсіонера.
Також є можливість інкорпорувати в систему працівника поліції під прикриттям, який прийде, все це зафіксує.
Виборцям — до 2 років за «гречку»
Підвищується відповідальність для самих виборців. Раніше максимальна санкція була 2 роки обмеження волі або громадські роботи, штрафні санкції. Сьогодні ми пропонуємо 2 роки ув’язнення.
Чому це максимальна санкція? Для того, щоб виборця можна було затримувати на місці події, без санкції суду і тоді вже вчиняти слідчі дії. Це важливо тому, що довести будь-що і належним чином підготувати документи до судового розгляду потрібно, маючи певні повноваження.
Технічним кандидатам — обмеження волі до 6 років
Раніше технічні кандидати як проблематика взагалі не були відображені в законодавстві.
Коли недобросовісна конкуренція призводить до того, що на окрузі є 5 кандидатів з одним іменем, прізвищем, по батькові, місцем роботи, то це проблема. Частина цих кандидатів в офіційному порядку змінюють персональні дані за місяць-два до старту виборчої кампанії.
І це однозначно є передумовою для того, щоб говорити, що це технічний кандидат. Переважно такі учасники кампанії не проводять жодних агітаційних заходів, зустрічей з виборцями, не відкривають власних виборчих фондів. Їхня роль — введення в оману громадян та хаос у бюлетені.
Або ж мета технічних партій — отримати квоту в складі виборчих комісій за результатами жеребкування та продати ці місця потужним гравцями.
Або ж кандидати-«технарі» працюють спойлерами і ведуть кампанію проти конкурентів основних суб’єктів та не мають жодних амбіцій перемагати.
Технічних кандидатів та партії не можна розпізнати за назвою, іменем та покарати за це, але вони нестимуть відповідальність до 6 років ув’язнення, якщо буде доведено факт отримання коштів та продаж свого пасивного виборчого права.
Розголошення таємниці — від 2 до 5 років в’язниці
Вибори не є демократичними, якщо таємницю голосування не захищено, — це один з базових міжнародних стандартів. Проблема в українському контексті має дві складові. Це розголошення змісту волевиявлення в приміщенні для голосування, що може трактуватися як агітація або тиск, якщо виборець, припустимо, — ректор вишу, або головлікар, або сільський голова.
Або ж це ознака контрольованого голосування, коли студент, ув’язнений чи пацієнт змушений показати свій бюлетень представникові адміністрації, що може бути ознакою попереднього тиску, залякування, погроз або і підкупу.
Якщо законопроект ухвалять, то розголошення змісту волевиявлення в приміщеннях для голосування членом виборчої комісії, кандидатом або спостерігачем каратиметься не до 3 років ув’язнення, як зараз, а до 5. Якщо ж розголосить сам виборець — то покарання може бути до двох років ув’язнення.
Виборча «благодійність»— покарання від 2 до 6 років
Можемо говорити про агітацію шляхом надання неправомірної вигоди. Зараз вона взагалі не має санкцій для фізичних осіб. Тобто, якщо кандидат подарував якісь технічні засоби, комп’ютери школі чи обладнання медичному закладу — це карається законом станом на зараз, а от фізичним особам — ні.
Коли писали зміни до Кримінального кодексу у 2014 році, то пропустили фізичних осіб, хоча припускаю, що не випадково. З іншого боку, товари, послуги, цінні папери, тобто не гроші — також передбачені законом, і ця «дірка» в законі дає можливості для виборчої благодійності, яку би нам хотілося усунути як маніпулятивний фактор.
Звісно, між виборами це не може каратись, адже нема юридичних та правових підстав для такої діяльності. Тож кандидатам потрібно зменшити свій запал меценатів на пару місяців, що збільшить рівність різних учасників виборів.
А що з негрошовим підкупом?
Буде досить деталізоване поняття підкупу, в тому числі негрошового. Наприклад, стаття 160 Кримінального кодексу була введена у 2014 році, але запрацювала за три дні до парламентських виборів. Що було проблемою, адже тривалий час ці зміни не підписував Президент.
Зараз ми пропонуємо не лише ввести поняття товари і послуги, а й поняття продукти харчування, тютюнові й алкогольні вироби для того, щоб ні ЦВК, ні правоохоронці ніяк це неправильно не трактували. Якщо є факт передачі продуктів харчування з агітаційною метою — це повинно підпадати під відповідальність.
У 2014 році, коли збільшувалася санкція за підкуп, створено умову для замкнутого кола «організатор підкупу — виборець, що продав свій голос».
Підвищилася відповідальність для організаторів, замовників підкупу і було введено відповідальність для виборців. Водночас не передбачили жодних винятків.
Сьогодні ми пропонуємо, якщо виборець чи учасник схеми підкупу першим повідомляє про вчинення злочину і готовий свідчити, тоді він звільняється від відповідальності.
Втім, таке пом’якшення не буде вживатися до тих осіб, яким було вручено підозру під час досудового слідства.
У такий спосіб ми спонукаємо виборців повідомляти про злочин навіть якщо на якомусь етапі вони погодилися взяти участь у цій схемі, а потім розкаялися і були готові співпрацювати з правоохоронцями.
Фальсифікаціям — ні!
Щодо інновацій, які стосуються фальшування виборчої документації і складання протоколу про підсумки голосування з порушенням процедури.
Станом на сьогодні це є порушеннями одного типу і категорії. У територіальних виборчих комісіях та окружних виборчих комісіях так зване «уточнення протоколу» відбувається в масовому порядку на всіх виборах. Переважно у 99% випадків це не фальшування.
Тобто є певна технічна інформація в протоколі, яка не стосується результатів волевиявлення, але стосується балансу бюлетенів у тих чи інших категоріях.
І якщо члени комісій знайшли помилку, то, відповідно до процедури, всі члени ДВК повинні повернутися у приміщення для голосування і в повному складі скласти уточнений протокол.
Отже, тому що це додаткова логістика, час та зусилля, члени комісій не повертаються, а «виправляють усе» технічно в коридорі. Це порушення, але станом на сьогодні воно кримінальне.
На нього ніхто не звертає увагу, бо органам правопорядку, спостерігачам досить складно працювати з цією тематикою.
Як це працюватиме?
До прикладу, відкрилася би кримінальна справа, де офіційний спостерігач був би заявником або свідком. Після закінчення офіційної виборчої кампанії він уже втрачає цей статус, є просто фізичною особою. А кримінальна справа розслідується місяцями, подекуди роками.
Тому ми зійшлися на тому, що варто декриміналізувати цю норму вже і сьогодні-завтра притягувати до відповідальності. Але в межах адміністративного процесу.
Наприклад, зафіксовано факт «уточнення протоколу». Спостерігач, член виборчої комісії, кандидат, довірена особа мають право скласти адмінпротокол, звернутися до поліції і в той же день передати справу до суду.
І в той же день, або на наступний, буде винесено рішення по процедурі, і члени комісії, які здійснювали порушення, отримають санкцію у вигляді істотного штрафу.
Але ми залишаємо кримінальним порушенням факт фальшування протоколу, коли вносяться недостовірні відомості у зміст протоколу і змінюється кінцевий результат.
Це не є якісь «драконівські» норми. Навпаки, частково вони переводять санкції з кримінального процесу до адміністративного.
Дарина РОГАЧУК
(«Українська правда»)
