Про що мовчить Зеленський. Кому після війни належатимуть ключі від українських надр?
Хоча нам цього прямо ніхто не каже, але ми розуміємо: нас ведуть негативними сценаріями. >>
Мільйони для Будапешта: Україна всупереч логіці підтримує угорські технології в освітній сфері
11.05.2018
Навчальні панелі для українських школярів, виготовлені в Угорщині, — це масштабна корупція на тлі шкідливого ідеологічного впливу.
Прогрес стрімко змінює наше життя. Діти з пелюшок знайомляться з гаджетами.
Стає іншою і школа. На зміну класичним дошкам для крейди, приходять інтерактивні панелі з цифровою навчальною програмою.
Міносвіти підтримує інновації і виділяє гроші на їх придбання. Але чомусь у фаворитах — угорські розробки.
Незважаючи навіть на те, що саме Угорщина влаштувала Україні проблеми через новий Закон «Про освіту».
Довга дорога до нових технологій
Далеко не всі українські батьки уявляють собі, що таке інтерактивні панелі для шкіл. У західноєвропейських країнах їх використовують майже в кожному навчальному закладі.
А в нас подібні технологічні новинки рідкість. Головним чином, через їх високу вартість. Інтерактивна панель, що представляє собою великий планшет із програмним забезпеченням, коштує близько 5 тис. доларів.
В останні роки шкільні тач-панелі використовують технічні можливості, які ще недавно здавалися фантастичними.
На великому екрані учні можуть спостерігати фізичні процеси, роботу органів тіла, «ходити» по вулицях середньовічного міста, за допомогою дотиків самостійно рухати тривимірні зображення.
Тач-панель — усього лише інструмент. А якою буде віддача від неї, залежить від програмного забезпечення та змісту навчального контенту, електронних підручників, завантажених у планшет.
Але не всі рішення настільки дорогі, хоч за функціоналом вони не поступаються інтерактивним тач-панелям.
Наприклад, інтерактивні дошки з мультимедійним проектором або магнітно-маркерні дошки з білим покриттям із інтерактивними проекторами.
Інтерактивні дошки можуть бути сенсорними, електромагнітними (де в якості передавача використовується електронний олівець), і навіть інфрачервоними.
Але вибір правильної інтерактивної дошки — це півсправи, адже велику роль відіграє саме навчальний контент, електронні підручники тощо.
Стандартні вимоги до комплектів мультимедійного обладнання для шкіл, у тому числі — до інтерактивної дошки, — встановлені наказом Міністерства освіти України №704 від 22.06.2016 «Про затвердження Типового переліку засобів навчання та обладнання навчального і загального призначення для кабінетів природничо-математичних предметів загальноосвітніх навчальних закладів» (зі змінами та доповненнями в наказі № 1036 від 14.07 2017).
Програмне забезпечення, у тому числі електронні підручники, повинно отримати гриф МОН України про можливість використання в навчальних закладах.
Іншими словами — офіційне визнання їх відповідності всім санітарним вимогам, держстандартам, нормам законодавства тощо.
На тендері – всі свої
Міносвіти майже кожного місяця видає нормативні документи, які мають вимоги до того чи іншого обладнання чи програмного забезпечення, якими будуть забезпечені українські заклади середньої освіти, аби кошти витрачалися «правильно».
Наприклад, 23 березня 2018 року Міносвіти видало наказ № 284 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо використання у 2018 році коштів освітньої субвенції для придбання засобів навчання та навчального обладнання для кабінетів української мови в закладах загальної середньої освіти з навчанням мовами національних меншин» і в тексті Додатку до наказу вже міститься вимога до програмного забезпечення, яка повторює буква в букву вимоги до нього в іншому наказі МОН України, згідно з яким воно готове витратити винятково на інтерактивні панелі майже 31 млн. грн.
Цифра міститься в новому окремому наказі №391 від 18 квітня 2018 року «Щодо обладнання інноваційних навчально-тренінгових класів», який регулює специфікацію із закупівлі.
Першою про відповідність своєї продукції вказаним параметрам повідомила на своєму сайті львівська фірма ТОВ «ЕДПРО Дистрибюшн».
Співвласниками цієї фірми і ще цілого ряду комерційних структур є сім’я Табачіних: Андрій Табачін, його дружина Наталя, брати Юрій та Сергій, а також батько Мирослав Богданович. Юрій, до речі, в 2012-2014 рр. був помічником нардепа Степана Кубіва (нинішнього першого віце-прем’єр-міністра).
«ЕДПРО Дистрибюшн» завантажує у власні інтерактивні дошки, випуск яких вона налагодила в Китаї, угорські електронні підручники та програмне забезпечення MozaBook від угорської компанії «Mozaik».
У своєму інтерв’ю Андрій Табачін розповів, як від програмування ігор для недорогих телефонів перейшов у сферу інновацій для освіти.
Два роки тому львівські школи отримали від міста бюджет (державні кошти) на оновлення «предметних» класів фізики.
Пан Табачін узявся створити для них універсальний конструктор для вирішення фізичних завдань і проведення дослідів. Для цього поїхав у Китай.
Поки конструктор, вибачте за каламбур, конструювали, Львів оголосив про закупівлю великої партії інтерактивних панелей для шкіл.
І Андрій Мирославович, за його словами, в тому ж Китаї знайшов фабрику, де вирішив замовляти готовий продукт під брендом своєї фірми – EdPro Touch.
А «начинку» для панелей — інтерактивний програмний комплекс MozaBook — «ЕДПРО» Дистрибюшн» ексклюзивно закупила в Угорщині у компанії Mozaik.
У листопаді 2017 року Міносвіти видало на цю програму гриф. Після чого «ЕДПРО» Дистрибюшн» стала активно брати участь у держзакупівлях, і за короткий період пройшла 12 тендерів, перемігши в п’яти з них на суму 2,8 млн. грн.
Переважно перемоги були здобуті на «своїй» території. Дві закупівлі зробило управління освіти Львівської міськради; по одній дитяча школа мистецтв №10 Львова та відділ освіти Радехівської райдержадміністрації Львівської області. Одну панель купила Херсонська державна морська академія.
При цьому конкурентів на тендерах у «ЕДПРО» Дистрибюшн» було небагато. Три рази фірма перетиналася з ТОВ «Леокомп», ще тричі із ТОВ «Технології для бізнесу».
Львівська фірма «Технології для бізнесу» відома тим, що в квітні 2017 року її намагався оштрафувати Антимонопольний комітет — за змову на торгах з ТОВ «Квадрокомп».
Але фірми успішно відбили це рішення в суді, заявивши, що однакові адреси не є доказом змови (просто офіси опинилися в одному бізнес-центрі).
А те, що їхні документи були в одному приміщенні, теж можна пояснити: кімната була «переговорною» офісного центру.
Зміст — не головне, сенс у прибутку!
За твердженням сайта «Наші гроші», ціна деяких товарів, які влітку 2017 року «Львівобленерго» закупило в «Технології для бізнесу», виявилася значно вищою за ринкову. Так, наприклад, планшет «Sigma X-Style TABa102» продали за 5900 гривень, тоді як його середня ціна становить усього 3400 грн.
«ЕДПРО» Дистрибюшн», як стверджують розслідувальники, заходить у школи не тільки через змагання на державних тендерах із перерахованими вище фірмами, а й на звичайній комерційній основі.
Тендери в даному випадку лише додатковий аргумент, який повинен розвіяти сумніви в абсолютній адаптованості угорської MozaBook до наших шкільних програм.
І хоча Андрій Табачін говорить у своєму інтерв’ю, що перекладати і перевіряти контент матеріалів Mozaik допомагають десятки викладачів Львова і що відео або тексти з конкретних предметів перекладають тільки викладачі цих предметів (фізику — фізик, хімію — хімік, історію — історик), проблеми все одно виникають.
Скажімо, за словами директора «Креативної міжнародної дитячої школи» зі Львова Маріанни Дмитрів, яка пережила перше «вау!» — ефект від нових можливостей, педагоги зіткнулися з невідповідністю контенту українській програмі освіти.
«Ми вже аналізували змістовне наповнення програми і бачимо, що з хімії, наприклад, є багато матеріалу для використання в 9-11 класах, а теми, які вивчають у 7-8-му — не представлені зовсім або дуже вибірково», — зазначає Дмитрів.
Компанія «ЕДПРО «Дистрибюшн» запевняє, що відкрита для діалогу з учителями, батьками, структурами Міносвіти, місцевими владними структурами і всіма причетними до цього питання. І в цьому немає сумнівів. Бо не розповіси (в сучасних умовах — НЕ презентуєш красиво) — не продаси.
А будь-який бізнес, у тому числі і на навчанні, перш за все, націлений на прибуток. Тому до фірми питань немає.
Як українські чиновники вболівають за угорські громади
Питання є до Міністерства освіти. Виразно пояснити свою любов до не зовсім адаптованого до української освітньої програми, як ми бачимо, угорського навчального контенту вони не можуть.
Заступник міністра освіти Павло Хобзей прокоментував нам ситуацію так: «Продукт хороший. Працює нормально.
Люди вибирають, ми гроші скидаємо вниз. Він відрізняється на порядок за якістю, на мою думку. Це продукт не український, але адаптований для України. Він використовується у Львові.
Мер Садовий закупив ці панелі, комп’ютери для міських шкіл досить успішно. Єдина проблема, що продукт дорогий. Коли ти дивишся ціна-якість, то ти починаєш замислюватися. Люди будуть думати, брати їхні продукт або брати інший».
А продукт дійсно дорогий. Наприклад, компанія «ЕДПРО Дистрибюшн», відчувши кров і солодкість українських грошей за угорський продукт, уже дала свою пропозицію для закупівлі їх програмних рішень в усі школи України, а не для шкіл, де навчаються національні меншини (угорці), як говорила Лілія Гриневич.
Адже, подейкують, на виставці «Новий освітній простір» на початку квітня Лілія Гриневич сказала Прем’єр-міністру України Володимиру Гройсману, що рішення на основі MozaBook — це рішення… для нацменшин.
Але повернемося до вартості. Виходячи з листа-відповіді компанії «ЕДПРО» Дистрибюшн» № T27 / 04 / 2018-01 від 27.04.2018 року, випливає, що воно є відповіддю на запит МОН України 1 / 11-4285 від 20.04.2018 про надання цінових пропозицій електронних підручників.
І дивним чином запит до виробників та авторів підручників електронного освітнього контенту із проханням надати цінові пропозиції для вивчення ринку мав перелік програмного забезпечення, яке вже розроблене Mozabook та його єдиним українським партнером «ЕДПРО» Дистрибюшн.
Відразу питання — а хто ще отримав подібний запит? Були в іменах одержувачів компанії, які розробляють український контент? Або «трава зеленіша у сусіда на лузі»? Так ось про вартість, наведемо голі цифри:
- Забезпечення експерименту на перший рік — 5 849 600 грн.
- Цінова пропозиція щодо користування MozaBook Education для 34000 класів при 80% знижці — 122 400 000 грн.
- Ці цифри наведені з урахуванням того, що вартість одного євро до гривні не зміниться і становитиме 32 грн.
Непогана цифра винятково на програмне забезпечення, яке не повною мірою відповідає українській освітній програмі, чи не так?
Міносвіти: «А давайте підставимо ще й ліву щоку!»
Фактично міністерство виявилося в двозначній ситуації. З одного боку, міністр Лілія Гриневич невпинно повторює, що Угорщина політизує ситуацію навколо мовної статті закону «Про освіту» та перекручує її зміст.
З іншого — легко і невимушено дається гриф на всю лінійку угорської продукції MozaBook, яка вже розроблена або буде розроблена в період дії документа.
І це незважаючи на те, що високопоставлені державні діячі Угорщини регулярно накидаються на Україну з грубими нападками, звинуваченнями, вимогами автономії для своєї нацменшини і введення постійної місії ОБСЄ на Закарпатті.
Крім того, Будапешт пообіцяв заважати будь-якому зближенню України з ЄС і НАТО. І свою обіцянку виконує: 27 квітня засідання Комісії Україна—НАТО не відбулося, тому що Угорщина заблокувала його втретє.
...Ніхто не сперечається, що MozaBook — відмінний продукт, за яким уже кілька років учаться угорські школярі з 1 по 13 (!) клас.
Але важко уявити, щоб після роздмухування скандалу навколо претензій до мовної статті нашого нового закону «Про освіту» Угорщина раптом почала закуповувати для своїх шкіл за державні гроші українські освітні продукти.
Тоді чому Міносвіти, скаржачись на поведінку угорської сторони щодо нашої країни, практично «дарує» їм український ринок цифрового навчального контенту? Питання і справді «на мільйон». І не на один...
