Хоч бідність, як переконує приказка, й не є вадою, але пересічному українцю хочеться кращого життя.
А на сьогодні «незаможників» по Україні, згідно з офіційними даними Держстату, більше 60%.
Опитування показали, що грошей на те, щоб бодай раз на рік поїхати всією сім’єю відпочивати, немає у половини опитаних.
Майже третині українців не вистачає гривень на оплату необхідних товарів та послуг охорони здоров’я, 29% — на автомобіль, 14% — на комп’ютер.
Чверть опитаних через фінансові труднощі не можуть повністю та своєчасно сплатити рахунки ЖКП.
Крім цього, кожен четвертий опитаний не має достатньо коштів для того, аби через день їсти страви з м’ясом, рибою або їх вегетаріанським аналогом.
Найбільша частка таких респондентів у Закарпатській, Івано-Франківській, Черкаській, Сумській, Херсонській та Вінницькій областях, а найменша — у Києві, Рівненській, Полтавській та Київській областях.
Не мають грошей для щоденного споживання недорогих продуктів харчування — 9%, через брак коштів не могли собі дозволити раз на п’ять років оновити одяг і взуття 26% дорослих українців.
«Загалом є дев’ять ознак матеріальної депривації, тобто стану, спричиненого недоотриманням необхідного, — пояснює Людмила Черенько, завідуюча відділом досліджень рівня життя населення Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України. — Зокрема, йдеться про брак коштів для своєчасної та в повному обсязі сплати орендних/іпотечних платежів, платежів за споживчими кредитами або оплати житлово-комунальних послуг; для підтримування достатньо теплої температури у помешканні; для неочікуваних, але необхідних витрат за рахунок власних ресурсів; для споживання страв із м’ясом, рибою або їх вегетаріанським еквівалентом через день; для тижневого сімейного відпочинку не вдома один раз на рік; на автомобіль; на пральну машину; на кольоровий телевізор; на телефон (у тому числі мобільний). Якщо людина каже, що їй не вистачає коштів на чотири із цих дев’яти пунктів, то це вже крайній рівень матеріальної депривації».
За даними Держстату, наші співвітчизники найчастіше потерпають від неможливості дозволити собі неочікувані необхідні витрати за рахунок власних ресурсів.
І якщо в країнах ЄС серед опитаних таких 36%, то в Україні — 60%.
Загалом депривація населення в Україні була за різними пунктами більшою у 2-7 разів, ніж у країнах ЄС.
«Якщо порівнювати результати, отримані у 2007 році та у 2017-му, то частка тих, хто досяг крайнього рівня матеріальної депривації, збільшилась із 29% до 32,6 відсотка. Бідність традиційно найбільш поширена у багатодітних родинах та у сільських домогосподарствах, у неповних сім’ях та тих, де немає працюючих осіб», — каже Людмила Черенько.
Рівень бідності, за ознаками депривації, торік був найбільшим за період із 2007 року майже в усіх групах домогосподарств.
І всі ці загрозливі цифри врешті повинні підштовхнути можновладців до певних рішучих крокiв, які дадуть змогу підвищити рівень життя більшості українців. Адже ще трохи такого «життя» — й молодші повтікають за кордон, а старші вимруть.
