Республіка Туреччина належить до трійки світових лідерів серед країн-споживачів яловичини.
А географічні чинники сприяють тому, що ця держава дуже зацікавлена в імпорті потрібної їм м’ясної продукції з України.
Тому сам Бог велів скористатися чудовою нагодою налагодити вигідну співпрацю українським тваринникам.
Тим паче, що вони останнім часом постійно втрапляють у халепу через перманентні революції в податковому законодавстві, яке у нас постійно перекроюють змінні політекономісти.
Минулого тижня з робочим візитом до українських колег прибула місія Головного директорату захисту та контролю Міністерства сільського господарства Республіки Туреччина.
Її мета — оцінка системи державного контролю за виробництвом яловичини.
З представниками компетентного органу Туреччини зустрілися керівники відповідних структурних підрозділів Держпродспоживслужби.
У рамках місії фахівці Республіки Туреччина ознайомилися з функціями і повноваженнями Держпродспоживслужби, її територіальних органів.
Також відбулися візити до центральної лабораторії Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи, державного підприємства «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин».
А щоб переконатися в реальній здатності українських постачальників забезпечити потенційних покупців якісним м’ясом, представники турецької сторони запланували безпосередньо проінспектувати діяльність господарств, що утримують ВРХ, та забійних підприємств.
У підсумку роботи цієї місії ми отримаємо оцінку системи державного контролю за виробництвом м’яса яловичини.
Сторони вже встигли обмінятися думками щодо подальшої роботи компетентних органів. Зокрема, домовилися про способи та перспективи подальшого узгодження ветеринарних сертифікатів і підписання відповідних форм для експорту української яловичини до Туреччини.
Перший заступник Голови Держпродспоживслужби Андрій Жук пообіцяв, що його служба зробить усе від неї залежне, щоб експортні можливості для українських виробників сільськогосподарської продукції розширювалися.
Бо для аграріїв це сьогодні чи не найреальніший спосіб втриматися на плаву, отримавши відносну незалежність від непередбачуваної зарегульованості внутрішнього ринку.
