Воріженькам
Проклять нема — вони в сльозах не тонуть.
Прокляття не лягають у труну —
нехай хоч сто синів схоронять,
летять у небеса молитва й сум.
Проклять нема — умерзли в ґрунт вічномерзлотний,
порозривали камінь Соловків...
Ти — бісів чорт, москалику безродний!
Убивця і загарбник од віків.
Проклять нема. Шкодую рідне слово
занапастить злостивості тавром.
Непрощеним тиняйся, підмосков’я,
картаючи себе за безголов’я,
ніхто тебе не прийме байстрюком.
Проклять нема. Хоч ненависність — звідти,
З твоїх боліт. Вже Кривда не вповзе
ніколи в наші ясла й діти,
а з Виру зійде помста, мов з небес.