В Україні вже засіяли більшість запланованих під ранні ярові площ

За попередніми розрахунками експертів «Українського клубу аграрного бізнесу», нинішня посівна майже на чверть перевершить за вартістю торішню, сягнувши 127 мільярдів гривень.

 

Весняно-польові роботи навесні 2017 року обійшлися аграріям у 103 мільярди. Основними причинами подорожчання посівної стає підвищення цін на основні виробничі ресурси, зростання витрат на оренду землі та інфляція.

 

На третину серед виробничих ресурсів зросли загальні витрати на добрива, на 29 відсотків — паливно-мастильні матеріали та на 17 — насіння.

 

Основу весняної посівної складатимуть чотири культури, на які припадає 92 відсотки всіх витрат. На соняшник, згідно з прогнозом, буде витрачено 46 мільярдiв, на кукурудзу — 42, на сою — 19, а на ярий ячмінь — 10 мільярдів гривень.

 

Восени озимими культурами засіяли 7,8 мільйона гектарів, iз яких 5,9 мільйона зайняла озима пшениця, мільйон — озимий ріпак, 800 тисяч — озимий ячмінь та майже 200 тисяч гектарів — озиме жито.

 

Цьогорічна зима виявилася сприятливою для перезимівлі озимини, відсоток втрат оцінили мінімальним за останні роки, тому великого відсотку пересівання озимини не прогнозують, навіть попри весняну повінь.

 

Зекономлені завдяки сприятливій погоді кошти аграрії, схоже, використовуватимуть, аби встигнути провести посів у короткому вікні між затягнутими холодами та швидким потеплінням.

 

За результатами опитування УКАБ, проведеного у березні, 34 відсотки аграріїв по всій території України готові доплачувати за скорочення часу доставки запчастин для ремонту сільськогосподарської техніки.

 

У середньому доставка деталей сьогодні триває 58 годин з моменту замовлення. За умови, що цей час скоротиться вдвічі, аграрії готові плати на 20 відсотків більше при доставці деталей для комбайнів, на 18 — для обприскувачів і на 16-17 — для тракторів, сівалок та ґрунтообробної техніки.

 

«Під час так званих «гарячих періодів», тобто під час посівної кампанії, обприскування, збирання врожаю, більше половини аграріїв готові переплачувати за скорочення часу доставки деталей для основних типів техніки, бо втрати від простою техніки на ремонті в цей період є незрівняно більшими», — каже Петро Лахай, аналітик аграрних ринків асоціації «Український клуб аграрного бізнесу».

80 відсотків нафтопродуктів завозять сьогодні в Україну з-за кордону, спонукаючи до конкуренції. Тому нинішня весна не накрила господарників ще й підвищенням сезонних цін на нього.

 

Тим часом ініціатива ввести мита, яка надійшла ще з осені від нардепів, пов’язаних із групою «Приват» бізнесмена Ігоря Коломойського, таки здатна спричинити здорожчання. Власне, будь-який новий податок на імпорт призведе до цього.

 

Тему обмеження імпорту на цьому ринку минулого тижня знову почали лобіювати, але навряд чи вдасться ії реалізувати.

 

У Нафтогазовій асоціації України iз самого початку не підтримали монополію, передбачену оновленою редакцією законопроекту №6776-д: «Такі нововведення призведуть до спотворення конкуренції, поставлять у нерівні умови імпортерів і вітчизняні нафтопереробні підприємства».

 

Нагадаємо, законопроект, поправки до якого парламент у першому читанні ухвалив ще 14 листопада, передбачає перегляд у Податковому кодексі України ставок деяких податків і акцизів.

 

Директор консалтингової групи «А-95» Сергій Куюн попередив: якщо Верховна Рада підтримає пропозицію ввести мита на імпорт нафтопродуктів, зростуть не лише ціни на бензин.

 

Уведення мита в односторонньому порядку, без консультацій з торговими партнерами — Литвою, Польщею, Білоруссю, Болгарією, країнами Чорноморського регіону тощо — може призвести до кроків у відповідь, які вдарять по українському експорту.

 

«За 10 років управління «Укртатнафтою» група «Приват» не побудувала жодної нової технологічної установки для підвищення глибини перероблення нафти, а на якість «Євро-5» перейшла останньою серед найбільших гравців ринку, відставши на кілька років. Замість підвищення своєї конкуренто­спроможності шляхом упрова­дження нових технологій група «Приват» пропонує підвищити ціни на нафтопродукти для споживачів», — зазначив Куюн.

Крім традиційних соняшника-кукурудзи українські аграрії потроху починають експериментувати з нішевими культурами.

 

На Лебединському насіннєвому заводі вже не вперше розпочали посівну кампанію з гороху та чечевиці. Цими ранніми зерновими тут уже засіяли більше 200 гектарів. 

 

«Щоб отримати максимум насіння, горох сіяли з густотою до 1 мільйона 200 рослин на гектар. Поле «заряджене» комплексними мінеральними добривами. Все насіння перед посівом було протруєне фунгіцидами, інсектицидами та інокулянтом. Наразі ми розпочали посів соняшника, і вже за кілька днів піде кукурудза», — повідомив директор СТОВ «ЛНЗ-Агро» Роман Франчук.

 

Компанія LNZ Group, яка обробляє землю в різних областях, через погодні умови посів ранніх зернових почала лише у двох кластерах, Шполянському та Черкаському.

 

На Сумщині поки що лише підживили озиму пшеницю — чекають, коли підсохнуть надто вологі поля.

 

Тим часом екватор весняної посівної перетнули: як повідомляє прес-служба Мінагрополітики, станом на 16 квітня посів ранніх ярих зернових та зернобобових культур проведено на 1,2 мільйона гектарів, що становить 51 відсоток до прогнозу.

 

Зокрема, посіяно: ярого ячменю — 828 тис. га (52%); вівса — 67 тис. га (32%); пшениці — 70 тис. га (40%); гороху — 265 тис. га (63%); цукрових буряків — 86 тис. га ( 28%); соняшнику — 211 тис. га (4%).

 

Обстеження озимих зернових показало, що з посіяних 7,3 мільйона гектарів сходи отримано на 99,8 відсотка площ.

 

З них у доброму та задовільному стані — майже 90 відсотків. Сходи озимого ріпаку теж отримані на 99 відсотках площ.

 

Посів ярих зернових культур прогнозується на площі 7,4 млн. га, у тому числі ранніх ярих — 2,4 млн. га.

 

Структуру зернового клину під урожай 2018 року корегуватимуть залежно від умов перезимівлі за рахунок оптимізації площ ярих зернових, зокрема, кукурудзи на зерно та пізніх круп’яних.

Кабінет Міністрів 4 квітня схвалив та направив до Верховної Ради законопроект, який передає сільськогосподарські землі, що були виділені у постійне користування, фермерам та їхнiм нащадкам.

 

Йдеться про передачу близько півмільйона гектарів у всіх областях України у власність понад 25 тисяч користувачів.

 

«Українською землею мають володіти українці, а сільгоспземлею — фермери, а не латифундисти та агрохолдинги. Ми вносимо цей дуже важливий закон та відновлюємо соціальну справедливість щодо фермерів — тих, хто стояв біля витоків фермерського руху», — пафосно повідомив Прем’єр-міністр Володимир Гройсман. Але не все так просто, як розказується.

 

Як відомо, землі для ведення фермерських господарств передавалися в 90-х на правах довічного успадковуваного володіння та постійного користування.

 

Внаслідок внесення змін до законодавства оформити ці ділянки у власність та передати у спадщину стало неможливим, створивши юридичні проблеми для великої кількості фермерських господарств.

 

Законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо передачі права власності фермерським господарствам на земельні ділянки, надані засновникам таких господарств у постійне користування, довічне успадковуване володіння для створення та/або ведення фермерського господарства (селянського (фермерського) господарства)» передбачає, що земельні ділянки, надані засновнику фермерського господарства у постійне користування або довічне успадковуване володіння, за заявою засновника передаються у власність фермерського господарства.

 

Залежно від місця розташування ділянки, заява подається до місцевого управління Держгеокадастру або органу місцевого самоврядування. Ось тут і захована інтрига «доброчинства» нинішніх можновладців-землерозпорядників.

 

Чимало спірних земельних ділянок, права на які раптово пред’явили багаторічним орендарям новоспечені мульти-фермери, цієї весни стануть пусткою.

 

Адже протягом останного року саме в підрозділах Держгеокадастру швиденько переписували-перештамповували ті ділянки для «потрібних» людей, які протягом короткого часу зареєстрували по кілька фермерських господарств у різних регіонах, а тепер відпанахають ті ділянки у довічну власність під прикриттям нового закону.

 

Щоправда, це — зовсім інша історія, до якої ми ще повернемося.