Про що мовчить Зеленський. Кому після війни належатимуть ключі від українських надр?
Хоча нам цього прямо ніхто не каже, але ми розуміємо: нас ведуть негативними сценаріями. >>
Сподіваючись на Трампа: тепер зупинити згубний для України «Північний потік-2» здатні тільки США
17.04.2018
«Газпром» за мовчазної згоди Європи прагне перетворити одну з найпотужніших газотранспортних систем на нашому континенті на заржавілий брухт. (Фото з сайта censor.net.)
Дозвіл Німеччини споруджувати газогін «Північний потік-2», який вона дала одіозній російській компанії «Газпром», може започаткувати великі зміни у Європі. І не лише щодо транзиту газу.
«Північний потік» — проект політичний, і цього не приховують навіть у Берліні, лобіюючи при цьому сумнівний варіант постачання палива.
Утiм ставити крапку в цій історії, схоже, завчасно. По-перше, не до кінця пророблено технічні деталі угоди, а по-друге, своє слово ще не сказала Америка.
Між Москвою і Вашингтоном
Вибір Німеччини, яка тривалий час виступає послідовним критиком путінської Росії і раптом погодилася на експансійний проект Володимира Путіна, насправді зрозуміти не так уже й важко.
Офіційний Берлін по суті обирав між експансіями зі сходу, тобто з Росії, і з Заходу — із Сполучених Штатів Америки.
США вже давно, ще до обрання президентом Дональда Трампа, планували постачати свій газ на європейський континент. У скрапленому вигляді.
Конкуруючи на цьому ринку із Катаром, який уже почав повільно заповнювати нішу, що утворилася внаслідок газових війн за участю Росії.
Трамп тільки підняв ставки, які вже були зроблені до нього. І почав вписувати їх у свою передвиборчу програму, яка передбачала створення нових робочих місць для американців, підтримку вітчизняного товаровиробника і міжнародний протекціонізм.
Як вдалий приклад подібних намагань можна розглядати поставку американського вугілля до України, що дала роботу тисячам пенсільванських шахтарів.
Утiм із Берліном ця стратегія дала збій. «Трамп хотів знизити газову залежність Європи від Росії і при цьому заробити грошей. Але Німеччина є регіональним лідером у Європі і продемонструвала свої меркантильні інтереси, — пояснив аналітик Дмитро Снєгірьов. — Берлін, даючи згоду на будівництво газопроводу, хоче послабити вплив США на Європу».
Таким чином, останні події, внаслідок яких енергетична галузь України може опинитися на межі серйозних випробувань, виникли не з нашої вини, а через геополітику.
Де-факто останнє фіаско було більшим програшем Америки, а не України. Та серйозніші наслідки цей програш матиме для нас. Якщо, звичайно, за океаном не вирішать додати інших аргументів.
Експерти, проте, зазначають: США проспало підготовку Кремля до газового захоплення Європи.
«США своєчасно не зреагували на те, що «Газпром» придбав у Німеччині й Австрії підземні газові сховища. Цим Росія фактично ще раз зацікавила їх у будівництві «Північного потоку-2» і посилила вплив, просуваючи свою агентуру. Адже Німеччина та Австрія неодноразово порушували питання про пом’якшення санкцій і відновлення торгових стосунків iз РФ», — продовжує Снєгірьов.
А з іншого боку — Анкара...
«Північний потік-2», до речі, є не єдиною загрозою для української газотранспортної системи. Із півдня нашу державу має оминути ще один російський газогін — «Турецький потік». Який прийшов на зміну забороненому Єврокомісією «Південному потоку».
«Турецький потік» вже фактично готовий. І це найбільш небезпечно для України. Тому що його дві гілки — на Туреччину та Європу позбавлять нас півмільярда доларів», — стверджує експерт.
Цей газогін, як відомо, передбачає поставку російського газу до Туреччини по дну Чорного моря і далі, транзитом, в європейські країни. Поставки російського газу здійснюватимуться двома «нитками».
Потужність кожної з них — 15,75 мільярда кубічних метрів. Перша «нитка» — в Туреччину, друга — в країни Південної та Південно-Східної Європи.
Реалізація планів щодо будівництва «Турецького потоку», на думку аналітиків, призведе до кардинальної зміни розстановки сил у Чорноморсько-Балканському регіоні і негативно позначиться на позиціях України як основного транзитера російського газу в Європу.
«Тепер Ердоган триматиме за горло Грецію, Болгарію, Румунію та Італію, куди качатимуть російський газ. У США прекрасно розуміють, що не зможуть зі скрапленим газом зайти на європейський ринок», — резюмує Снєгірьов.
Співпраця між Москвою та Анкарою у паливній та інших сферах двосторонньої торгівлі триває, сторони йдуть на поступки одна одній.
Як відомо, у травні 2017 року Туреччина вже домовилася з Росією про зняття торгових обмежень щодо діяльності турецьких компаній на території РФ і відкриття доступу для своєї продукції на російський ринок.
Ще раніше турецький президент Реджеп Тайїп Ердоган відмежувався від збитого турецькими ВПС російського винищувача та попросив вибачення за цей «інцидент».
Мирова для Путіна
Експерти та посадовці тим часом наголошують на викликах, які можуть мати місце в тому випадку, коли Європа відважиться сісти на російську газову голку.
«Росія виводить свій стратегічний бізнес iз країн своєї потенційної агресії. Коридор на Україну, країни Балтії, Польщу», — сказав секретар РНБО Олександр Турчинов на Міжнародному безпековому форумі, що відбувся днями в Києві.
Турчинов застеріг західних політиків, заявивши, що будівництво «Північного потоку-2» означатиме нову війну в Європі. І не лише в Україні.
Із ним цілком погодився, скажімо, екс-прем’єр-міністр Литви Андріус Кубілюс.
«Якщо буде побудований «Північний потік-2» і виявиться, що для Росії більше не потрібні газові труби України, є велика ймовірність, що вся ця сотня тисяч військ піде знову з війною на Україну», — зазначив екс-посадовець.
«Північний потік-2» — це загроза не лише для європейської безпеки, а й для безпеки енергетичної, а також він потягне за собою поширення кремлівської пропаганди. Бізнесмени, які беруть у цьому участь, думають лише про гроші. Вони не розуміють усієї небезпеки цього проекту. Ангела Меркель на це не має суттєвого впливу, все вирішує коаліційна більшість, де багато друзів Путіна», — додав президент французького Центру дослідження політичних рішень Ніколя Тензер.
Думку «пропутінських» на форумі в Києві найкраще сформулював депутат Євпропарламенту з Німеччини Йоахiм Шустер.
«Ми мусимо вести збалансовану політику з Росією. З одного боку, накладаючи санкції, з іншого — знаходячи шляхи для співпраці з нею, і «Північний потік» може бути хорошим способом реалізувати це. До того ж такі дії можуть задобрити Путіна, пом’якшити ескалацію конфлікту в Україні і повернути Крим», — прокоментував він точку зору, яка, на жаль, має достатню популярність у Західній Європі.
І призводить до наслідків, які ми бачимо в нашій державі.
Втрата трьох мільярдів, або Як не стати брухтом
Суто економічні збитки нашої держави внаслідок початку роботи «Північного потоку-2» — близько трьох мільярдів доларів щорічно.
Рівно стільки держава заробила торік від транзитування російського газу нашою територією, транспортувавши європейським споживачам 93,5 млрд. кубометрів газу.
Початок роботи обхідного трубопроводу позбавить нас цих коштів. Станеться це навіть попри заяви самого «Газпрому», що, мовляв, вони не планують зовсім припиняти український транзит, а лише зменшать його, скажімо, до 10-15 млрд. кубометрів. Днями таку заяву зробив очільник російського газового монополіста Олексій Міллер.
«Ми ніколи не ставили питання про відмову від української ГТС. Транзит цілком може зберегтися в обсязі 10-15 млрд. куб м на рік, але українська сторона повинна довести економічну доцільність нового контракту», — сказав він.
Втім, на думку експертів у галузі енергетики, така заява — м’яко кажучи, лукавство. Транспортувати 10-15 млрд. куб м газу на рік Україні невигідно.
За таких обставин Києву доведеться вкладати свої кошти. Міністр енергетики Ігор Насалик повідомив, що економічно вигідним транзит стає при річному обсязі 40 млрд. кубометрів газу. Які Росія нам давати не планує.
Як саме планують діяти наші посадовці у випадку, якщо таке рішення все ж буде ухвалено, наразі вони не розповідають.
«Нафтогаз» прораховує варіанти того, що буде. І, звичайно ж, ані «Нафтогазу», ані країні не потрібно, аби система перетворилася на брухт. У нас є сценарій, ми розуміємо, що і як ми робитимемо. Ми розуміємо, що ми точно не перетворимо систему на металобрухт», — сказав уповноважений по роботі з державними органами «Нафтогазу» Вадим Гламаздін.
Санкції США і власна стратегія
Розпочати спорудження газогону росіяни планують уже у наступному місяці. Але, на думку експертів, ситуацію з «Північним потоком-2» наразі не можна вважати завершеною.
Принаймні поки свого слова не сказала Америка. А вона, судячи з усього, налаштована рішуче.
І задля досягнення власних цілей планує використовувати дієву і перевірену зброю — санкції. Причому під обмеження може потрапити як сам газогін, так і компанії, що його будують.
При цьому Америка не відмовляється від своїх планів транспортувати газ через океан — для європейського споживача.
«Ми збудуємо нову інфраструктуру і зможемо експортувати більше нафти й природного газу, знизимо їхню ціну. І таким чином ми надамо додаткові джерела поставок, особливо для України. Адже ми не хочемо, щоб «Північний потік-2» заважав Європі протистояти російській агресії», — розповіла постійний представник США при НАТО Кей Хатчінсон.
Але експерти радять нашій державі не очікувати пасивно активності команди Дональда Трампа, а самим кувати власну енергетичну незалежність.
Так, Німеччина, за їхнiми словами, своєю заявою про політичну складову у рішенні про спорудження газогону передала ініціативу нашій державі.
Сьогодні разом із європейськими партнерами ми мусимо підготувати реалістичну пропозицію для газового транзиту після 2019 року.
«Однією з основних складових цієї пропозиції повинен бути анбандлінг «Нафтогазу», що дозволить йому відповідати вимогам Третього енергопакета ЄС. Другим компонентом пропозиції повинно бути створення консорціуму з управління ГТС із респектабельними газовими європейськими операторами, які не беруть участі в інших проектах «Газпрому», — сказав енергетичний експерт Карел Хірман.
Ці партнери, зазначає експерт, можуть допомогти створити єдиного оператора для українського газового ринку та для партнерів за транзитом і таким чином сформувати максимально переконливу позицію для переговорів України з «Газпромом» про умови нового транзитного контракту.
«Це ключове домашнє завдання для Києва. При цьому вікно можливостей може протриматися недовго. У Києва немає часу для тривалих розмов і внутрішніх сварок», — резюмував він.
ОЦІНКИ
«Наша ГТС набагато надійніша за «потоки»!
За останні п’ять років спостережень аварійність магістральних газопроводів України є в сім разів нижчою, ніж аналогічних систем у Росії, — стверджує директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко.
«На частку нашої ГТС припадає балансування запитів європейських споживачів, а це означає, що обсяг поставок може за добу зрости вдвічі або так само різко скоротитися. Для будь-якої європейської газотранспортної системи і її оператора це щоразу виклик, — каже експерт. — Українська ГТС iз цим справляється. За останні роки не було жодного випадку, щоб українська сторона не виконала своїх зобов’язань».
І додає: «Навіть у ситуаціях, коли «Газпром» докладав усіх зусиль, щоб проблеми в українській ГТС виникли: зменшував тиск на вході в газотранспортну систему України нижче договірного і, відповідно, нижче нормативного, різко змінював заявлений обсяг поставок, не надавав своєчасно інформацію про плани транспортування газу тощо. При цьому і наша ГТС, і газотранспортники в цілому, і диспетчери справлялися, а залізо не підводило».
