31 березня 2018 року відбувся багатостраждальний з’їзд соціал-демократичної партії в Киргизстані.
Незважаючи на те, що дата часто переносилася — це сталося! Порядок денний — визначення політичної долі президента Киргизстану Алмазбека Атамбаєва.
У ході з’їзду делегати заслухали інформацію першого заступника голови СДПК Фаріда Ніязова про діяльність СДПК. Ніязов ще в грудні минулого року повідомив новину про відновлення Атамбаєва в якості голови партії СДПК.
Із його слів, «у СДПК немає інших кандидатів. Кількість кандидатів не обмежена, але соціал-демократи єдині в думці — це Алмазбек Атамбаєв».
Саме він очолював цей пост ще до інавгурації наприкінці 2011 року, і до 31 березня це місце залишалося вакантним.
Після цього делегати з’їзду одноголосно підтвердили повноваження Алмазбека Атамбаєва в якості голови партії СДПК.
До чого це призведе і як знову це відіб’ється на народові Киргизстану — покаже час. Адже тільки «сліпий» не бачить темних справ колишнього глави держави.
Йдучи з поста президента, Атамбаєв заявив, що планує «займатися творчістю» і не планує повертатися на державні посади.
Хоча і не виключив, що займеться оновленням партії і особисто буде відбирати кандидатів у депутати парламенту від соціал-демократів. Але зараз усе виглядає так, ніби екс-президент скорегував свої плани.
Очевидно, що Атамбаєв, повернувшись у СДПК, розраховує відновити свій вплив не тільки в рамках партії, а й у цілому в країні.
СДПК — партія влади. Політичне об’єднання, яке перестало бути опозицією в 2011 році, незмінно входить до складу правлячих коаліцій Жогорку Кенеша.
За останні вісім років двоє з чотирьох спікерів парламенту були членами СДПК. Соціал-демократи найчастіше ставали прем’єр-міністрами Киргизстану.
Навряд чи Атамбаєв, повертаючи собі пост глави партії, не розраховує на продовження політичних традицій.
Навряд чи, використавши владу протягом усього шести років, коли в інших країнах президентствують набагато довше, він так просто відмовиться від привабливої ідеї повернути все знову.
Однозначно, Атамбаєв планує зміцнити свої політичні позиції і задовольнити свої амбіції, повернувшись до влади.
Можна передбачити, які цілі переслідує колишній глава держави. Як мінімум, Киргизстан знову отримає клановий і «кишеньковий» парламент та олігархів у владі, а сам Атамбаєв стане якщо не обраним, то негласним лідером, таким собі сірим кардиналом, і знову керуватиме країною.
І тільки волевиявленню киргизького народу під силу не дати здійснитися задуманому.
Недарма в соціологічному опитуванні, яке провели кореспонденти інформаційного агентства «Голос Бішкека» спільно з групою волонтерів на вулицях столиці, результати були передбачувані.
Задавали запитання: «Як ви ставитеся до повернення у велику політику екс-президента Алмазбека Атамбаєва?».
Із 1 тис. 500 опитаних осіб переважна більшість — 73% — виступили категорично проти, 12% — налаштовані позитивно, решта не відповіли. Аналогічне опитування в січні цього року проводив інформаційний портал «Кактус медіа».
Його результати були схожими. Ці соцопитування демонструють ставлення до Алмазбека Атамбаєва пересічних громадян, а не політичної еліти, що залишилася при владі після того, як він пішов із посади.
Народ Киргизстану не хоче голосувати за колишнього президента, а отже, і повертатися до колишнього стилю управління.
Адже йому від попереднього глави держави залишилися наслідки його рішень, які дають відгомін і сьогодні.
Наприклад, проведена при ньому скандальна модернізація ТЕЦ, після якої бішкекчани ледь не замерзли цієї зими.
Або зіпсовані відносини майже з усіма стратегічними партнерами, через що Киргизстан несе не тільки іміджеві, а й фінансові втрати до цих пір.
А становище з економікою країни, показником якого є рекордний дефіцит державного бюджету: з початку президентства Атамбаєва він виріс більш ніж на 50%.
А провалені ним реформи судової системи та правоохоронних органів, розгул криміналу, який отримала країна за час правління Атамбаєва?!
Здавалося б, шість років правління, але як вони відбилися на ситуації в країні, вплинули на долю цілого народу. Ось чому громадяни Киргизстану виступають проти повернення Алмазбека Атамбаєва у велику політику.
І коли знову долю цього народу вирішує купка політиків з їхнім псевдолідером, який втратив повагу у своїй країні та імідж на міжнародній арені, то нічого хорошого від цього чекати не варто.
