Ситуація, коли над нашою хатою — голосно і несподівано — вдруге з’явилася тінь від найбільшого європейського авіадискаунтера «Райянейр», помалу перетворюється на абсурд і комплекс меншовартості. І ця ситуація є далекою від розвитку авіації та транспорту взагалі.
Бо якщо спробу «МАУ» знову подати на «райянів» до суду можна було передбачити (вони вже одного разу подавали), то заява гендиректора «Борисполя» Павла Рябікіна про слоти показала головне: ірландці заходять на наш ринок по-піратськи, під овацію публіки і за підтримки Президента, якому подібне піратство приносить електоральні бали.
Те, що «Райянейр» почав продавати квитки у «Бориспіль», не домовившись із аеропортом, вчинок, з точки зору авіабізнесу, — нетиповий.
Слоти, треба розуміти, мають «протиснути» зверху і постфактум: міністр Омелян або команда Порошенка, і кожен з них намагатиметься ставити собі це в заслугу.
Слоти працюватимуть проти «МАУ», але народ сприйме це радо, тому що «МАУ» — це, як відомо, «бариги», «скотський сервіс» і «нехай сволочі збанкрутують».
«Райяни», звичайно, радо з’їдять національного перевізника, — потенціал у хлопців є. Відтак гроші за квитки, які б мали залишитися в Україні, підуть у Дублін.
Якщо абстрагуватися від постаті власника «МАУ» — то це повний абсурд. Якщо ж згадати його темні фінансові оборудки, псевдобанкрутства з «кидками» і виведення активів, то це, звичайно, вимагає рішучих дій. Але з боку правоохоронців, а не «Райянейру».
Тези Рябікіна — якого зараз модно копати ногами — щодо розподілу слотів є цілком логічними. «Бориспіль» — хаб «МАУ». Як «Ататюрк» — «Турецьких авіаліній», Франкфурт — «Люфтганзи» і т.д.
Тобто класична схема роботи: хабові перевізники літають iз головних аеропортів, «пойнт ту пойнт» («з точки в точку») працюють iз другорядних.
То чому тоді «Райянейр» вдруге заводять саме в «Бориспіль»?! Що не так із Жулянами, де обіцяний термінал у Гостомелі?
Збудувати там одноповерхову хатину, покрити дешевою вагонкою, встановити чотири робочі місця прикордонників — зовсім не великі інвестиції.
І було б точно не гірше, ніж в аеропорту Любека, куди «райяни» разом із «Візейром» літали за милу душу.
Хтось може собі уявити, що «Райянейр» зайде денними, тобто найзатребуванішими рейсами у той же Франкфурт, Мюнхен, а «Люфтганза» скаже «Ендшульдіген, бітте», — і самоліквідується?!
Під радісне «хі-хі» Ангели Меркель, що особисто переріже стрічку в терміналі... Хоча ціни в «Люфтганзи» не нижчі за «МАУ», а сервіс не кращий.
Так, у Франкфурт лоукости літають. Але переважно у Франкфурт-Хан — за 70 км і 15 євро від міста. А в головний, «Інтернейшнл»: зранку чи ввечері, коли вони там нікому особливо не заважають.
Бо «Люфтганза» своїми хабовими рейсами дає робочі місця і податки до бюджету. Якщо «МАУ» цього не робить, то це питання до відповідних органів, які нині вже позбулися корупції і тому мають бути справедливими...
Так, лоукости базуються у центральному аеропорту Будапешта — відколи «помер» «Малев», їх національний перевізник.
А вже у Варшаві дискаунтери літають переважно із Модліна, за 30 кілометрів від столиці, — бо компанія «Льот» ще жива і навіть намагається трохи агресивно заходити на чужі ринки.
Але український народ любить «Райянейр» тією ж самою палкою любов’ю, що межує із обожнюванням і яка завжди йде перед тотальним розчаруванням.
Любить емоціями, а не розумом, завдяки міфу, який українці самі ж і створили: про тотально дешеві квитки за 10 євро, якими добрі ірландці обдаровуватимуть усіх охочих.
Майкл О’Лірі, їх виконавчий директор, такого комунізму, до речі, не обіцяв.
Тому що середня вартість крісла «Райянейра» — 40 євро. Квитків за 10 євро є досить мало, продають їх сильно заздалегідь, і щоб купити дешеве, треба не лінуватися вистежувати акції.
Супердешеві квитки, за одне євро, справді бувають. Але переважно на західноєвропейських лініях із високою частотою польотів.
А, наприклад, Софія—Барселона на літні місяці 2018 року, якщо купувати «без підготовки», — від 150-200 євро в два боки. І так далі.
Дешеві квитки нам може дати тільки конкуренція. Що ми і спостерігали на прикладі «Аеросвіту», «МАУ», які відповідно реагували на «візейри» з «райянами».
А не ситуація, коли на ринку залишиться тільки один, хай навіть і з ірландською пропискою. Щоб на ринок заходили інші авіакомпанії, у тому числі й дискаунтери, треба збільшувати доходи населення плюс розвивати програми їх субсидування, як робить, зокрема, Ізраїль.
А усміхнений Порошенко, віра у добру і справедливу авіакомпанію та, що мені сподобалося найбільше, — надання «Райянейру» властивостей МВФ: мовляв, якщо на український ринок зайде він, то за ним потягнуться й інші перевізники, — якесь кумедне хуторянство та інфантилізм в одному флаконі.
Залишилося дочекатися, як «обдурені пасажири» вимагатимуть у Порошенка позбавити «Райянейр» звання лоукоста. Як такий, що не виправдав довіри..
