Віктор Ющенко: «Боляче, що Європа така сліпа»

— Як саме отрута до вас потрапила і що ви відчули тоді?

 

— Це була третя спроба замаху, коли до виборів лишався майже місяць. На зустрічі з керівництвом Cлужби безпеки України, яке співпрацювало тоді з російською командою, мені підсипали отруту. Ми вечеряли десь о 22:30, це було після великого мітингу. Я зустрічався з керівником СБУ та його першим заступником. Як каже слідство, отруту додали до рису.

 

Десь за годину я відчув сильний біль у голові. Думав, що це через перевантаження і що я просто заморився. Коли під’їжджав додому, біль уже не можна було терпіти. Такого болю я в житті не переживав. Удома поцілувався з дружиною і вона сказала, що в мене металевий присмак на губах.

 

У неї були пігулки, якими я іноді користувався від болю. Завжди було достатньо однієї, але не допомогла. Попросив другу, знову не допомогло. Потім мене знудило, можливо, це допомогло пережити дозу діоксину, яка була у 40 разів більшою за біологічну норму.

 

— Як швидко почались зміни вашої зовнішності?

 

— Перші півтори доби розширювались зони болю. Минула доба, а лікарі не могли поставити діагноз. Тоді до мене прийшов Голова Верховної Ради і сказав, що якщо хочу жити, то треба терміново у західну клініку. Коли я вже виїхав у Австрію, то на другий чи третій день почались набряки тіла і голова стала набагато більшою. Біль поширився по всьому організму. Почались запальні та гнійні процеси всередині тіла.

 

— Коли прийшло розуміння, що вас отруїли?

 

— Відчуття, що мене отруїли, прийшло не одразу. В австрійській клініці провели діагностику на отруту. І я разом із лікарями проторював думку, що мене отруїли. Коли вже зробили аналізи в різних клініках світу на наявність діоксину, коли ці дані підтвердили, то переконались у злій роботі політики, проти якої я боровся.

 

— Чи є у вас сумніви, хто вас отруїв?

 

— Давно вже немає сумнівів. Слідство пройшло велику дорогу. Воно вже знає, з якої країни цей матеріал, ким і яким маршрутом привезений. Правда, всі, хто це робив, перебувають не в Україні. Тому сумніву давно немає. Але є процедура слідства, яка повинна завершитись.

 

— Чи вірите, що Володимир Путін особисто дав наказ отруїти вас?

 

— На це питання в мене є відповідь, але я її не можу оголошувати. До самого Путіна я звертався у 2005 році та дещо пізніше, щоб він посприяв роботі російської генпрокуратури та співпраці російської та української прокуратур. Наприклад, щодо обміну продуктами діоксину, який виробляється у російських лабораторіях, щоб українська сторона отримала формули матеріалу, як отримала від інших міжнародних центрів.

 

На жаль, Україні не видали осіб, які цей злочин вчинили. Жодного конструктивного кроку з боку Росії для розслідування не зробили. (У 2008 році російська прокуратура передала українським колегам інформацію, що виявлений в організмі Віктора Ющенка діоксин не виробляється в РФ. — Авт.)

 

— Але ви впевнені, що Росія відповідальна за це?  (Схвально киває головою. — Авт.)

 

— Можливо, отримавши інструкції від пана Путіна?

 

— Ви зачіпаєте технічні деталі. Спочатку потрібно завершити слідство, повернути з Росії людей, які виконували ці доручення. Доки ці люди не дадуть свідчення, важко відповідати на ваше питання. Але сумнівів немає, що крапку поставлять.

— Чи можете сказати, що повністю відновились після отруєння?

 

— Ні, і такої відповіді ніколи не буде. Багато органів ніколи не працюватимуть, як колись. Вивести діоксин з тіла повністю біологічно неможливо. Я навіть зараз відчуваю симптоми від отруєння. Але змирився, що це до кінця життя.

 

— Якою була ваша перша думка, коли почули про отруєння Скрипаля у Великій Британії? Це нагадало вам про вашу історію?

 

— Якщо відповідати емоційно, мені боляче, що Європа така сліпа, недружня, несолідарна всередині щодо політики, яку проводить Росія. Путін та його соратники бояться, щоб Європа не почала говорити одним голосом. Скільки жертв у тієї політики буде — ще багато тисяч людей. Хочеться, аби об’єднана Європа зрозуміла, що найбільша небезпека для пересічного європейця — це середньовічна феодальна політика Росії у ХХІ столітті.

 

Путін може дати Європі дешеву нафту і газ, купивши якусь лояльність. Але ми таким ставленням до Росії не знімаємо проблеми, а просто відстрочуємо і робимо тяжчою для наступних поколінь. Дехто в політиці розглядає цей епізод (отруєння у Солсбері. — Авт.) як випадковий. Велика помилка Заходу, що досі в повітрі є запитання, за ким дзвонить дзвін. Кожен із вас, хто не вписується у «рускій мір», хто є опонентом цього брєдового концепту, той — перша потенційна жертва. Об’єднана Європа не повинна віддавати на поталу Росії Східну Європу — від Білорусі до Кавказу.

 

— Повертаючись до отруєння Скрипаля, чи ви маєте сумніви, хто міг це організувати?

 

— У мене жодних сумнівів немає. Є зрозумілий глибокий мотив, чому це відбулось. Це відбулось із тією людиною, яка поставила під сумнів сьогоднішню кремлівську політику. Московські спецоргани сприйняли це як ляпас, бо вони думають, що великі та сильні. Добре, що світ починає це солідарно оцінювати та розуміти, що це — надзвичайно серйозна загроза. Це не проблема особистості, а проблема порядку, незалежно від країни — сьогодні Британії, а завтра — Нідерландів та інших.

— Україна має великий досвід протидії замахам та російській пропаганді. Що ви порадите уряду Британії, ґрунтуючись на українському досвіді?

 

— Україна ціну російської політики, можливо, відчуває найкраще в Європі. Чотири роки тому Росія анексувала Крим і завела своїх солдат. У жодній країні Європи жоден президент слова не сказав на захист України. Жоден дипломат не був виставлений за двері через окупаційну російську політику. Кримська авантюра Росії вдалася дуже дешево, і це підігріло до наступного кроку — а чому б не провести анексію ще дев’яти областей України? Але об цей план зламалися зуби, бо на захист України стало молоде покоління, по суті, весь Майдан у кросівках та куртках пішов на східний фронт.

 

Путінська політика боїться одного, щоб проти неї не виступили солідарно десятки країни. Чому історія про висилку російських дипломатів так вразила Росію? Не тому, що є фізична шкода, а тому, що це морально девальвує перед усім світом те, що робить Путін та його оточення. 

 

Росія має валовий продукт менше Нідерландів. Росія економічно слабка, але її фінансова жила базована на нафті та газі. 82% нафти та газу Росії продається у Європу. У європейському балансі поставки Росії складають 30%. У мене питання до пересічного європейця — чи відчувають вони, що кожна тонна російської нафти є джерелом фінансування путінської політики і воєн?

 

— Чи вважаєте, що висилка дипломатів зашкодила Путіну, і чи світ має бути жорсткішим щодо нього?

 

— Переконаний, що дипломатичний демарш глибоко неприємно вразив особисто Путіна. Це велика демонстрація солідарності з британськими політиками всього європейського та неєвропейського світу.

— Через рік в Україні відбудуться президентські вибори. Рейтинги показують, що лідерами будуть Петро Порошенко та Юлія Тимошенко. Чи може ще хтось втрутитись у цю боротьбу?

 

— Сьогодні ці кандидати провідні. Але попереду нас чекає дуже непростий перерозподіл голосів. Симпатії в межах 13-15% ні про що ще не говорять. За ними йде група політиків із 5-6% підтримки, а понад 40% виборців не визначилися. Є багато імен, які можуть вийти на перемогу, але за умови, що за ними стане команда тих, хто сьогодні ще йде окремими колонами.

 

— Якщо буде другий тур із двома прізвищами — Порошенка і Тимошенко, ви б за когось проголосували?

 

— Не скажу. Це треба питати ближче до виборів.

 

— Ми знаємо ваше критичне ставлення до Юлії Тимошенко. На вашу думку, чи буде її обрання негативом для України, як дехто вважає?

 

— Я набагато більше знаю Юлію Володимирівну, ніж ви. Крім того, я читав президентську пошту. Я занадто багато знаю щодо цього прізвища. З іншого боку, я максимально хочу бути джентльменом.

 

— Ви позитивно відгукувались про Олега Ляшка. Чи вилилось це у реальну співпрацю і чи виллється?

 

— Коли говоримо про конкретну політичну силу, мені подобається, коли лідер партії відкрито декларує свої цілі і розуміння того чи іншого процесу. Чи ви чули, щоб Радикальна партія не прокоментувала будь-яке питання? Чому не шанувати людей, які мають позицію щодо найскладніших питань? Вони ж можуть ризикувати, що післязавтра відповідь на ці питання може бути іншою.

 

— Чи можете балотуватись у парламент, зокрема і за цим списком?

 

— Я ці питання не розглядаю. Але я спілкуюсь із багатьма партіями, і якщо ви знаєте таку, яка чіткіше висловлюється за Радикальну партію, назвіть. У них є багато помилок, починаючи із земельного питання. На мій погляд, не можна жити у ХХІ столітті та входити до шести країн світу, де немає руху землі, а вся вона поділена за олігархами. Мені це соромно, тому таку логіку не приймаю.

 

— Була інформація, що за сприяння Радикальної партії ви могли очолити Нацбанк. Це правда?

 

— Як ви думаєте, мене цікавить НБУ? Я занадто багато знаю. Якщо ми хочемо бачити НБУ успішним, нам треба мати цілу систему інтегралів, які функціонують як коліщатка у швейцарському механізмі. У нас немає злагодженого національного бюджетного механізму, живемо не за коштами, друкарський верстат є щоденним інструментом, хто захоче бути головою НБУ?

 

— А вам пропонували?

 

— Ні. Я знаю, з якими складнощами сьогодні стикається Прем’єр-міністр, якого я глибоко шаную. Мені здається, він толковий чоловік, який пробує зробити свою економічну політику, але поки що в багатьох речах вона не вдається. Думаю, в основі не проблема знань, це проблема політичної команди. Коли тобі за нарядом виставляють людей. Я щиро хочу допомогти й сьогоднішньому голові НБУ, бо в нього надзвичайно складне поле, і Прем’єр-міністру, бо бачу чисте стремління. Мені здається, що ця людина розуміє, що в нього все попереду. Буде погано, якщо він зникне. Якщо ви слідкуєте за роботою Прем’єра за останній рік, то це Прем’єр, який багато додав. Це Прем’єр, який не бруднить руки, він порушує багато тем, які мені симпатичні.

 

— Чи варто Прем’єру йти у президенти?

 

— Думаю, ще зарано. 

 

ЛЮБІ ДРУЗІ

Друг Саакашвілі

ДУМКА З ПРИВОДУ