За даними соціологів, оптимізм українців поступово зростає, навіть попри проблеми, які їх найбільше турбують: недовіра до влади, складності з реалізацією свого потенціалу на Батьківщині та необхідність вирушати у трудову еміграцію.
Оптимістичніше ставиться до нас навіть МВФ, який уже доволі позитивно оцінює потенціал нашої держави, не лише економічний, а й інтелектуальний.
Утiм, як зазначають експерти, лідерів — громадських, політичних тощо — у наших реаліях треба формувати.
Цю нішу намагаються заповнювати, і одним із таких прикладів є організація Школи київського політика, що працює у столиці.
Оптимізм є, справа за успіхами
Оптимізм українців стосовно економічної ситуації в країні поступово зростає, виявило опитування, проведене неурядовою американською організацією International Republican Institute. Більший оптимізм висловили респонденти по всій країні. Масштабне опитування IRI охопило 19 000 українців iз 24 міст, включаючи Маріуполь i Сiверськодонецьк на Донбасі.
Респонденти двадцяти трьох iз 24 міст переконані, що економічна ситуація в Україні покращилась за останній рік. У всіх 24 містах респонденти відзначили покращення економічних ситуацій власних домогосподарств.
«Це демонструє, що відданість таким реформам, як децентралізація, позитивно впливає на країну й означає важливий поступ України на шляху до демократії», — зазначив регіональний директор з питань Євразії неурядової американської організації International Republican Institute Стівен Нікс.
Тим часом Міжнародний валютний фонд заявив: він не вважає Україну країною, що розвивається з низьким доходом, і пов’язує падіння доходів у країні з військовим конфліктом.
У МВФ відзначили, що в 2014 році рівень доходів в Україні в перерахунку на одного громадянина був на 14% нижче рівня, до якого країни включаються в групу низькодохідних (2 330 доларів річного доходу).
Проте Україна не була включена до групи країн із низьким доходом у зв’язку з тим, що основною причиною зниження доходів став військовий конфлікт.
«Падіння рівня доходів в Україні, в основному, відображає вплив військового конфлікту», — наголосили у Фонді.
При цьому Україна не була включена до групи низькодохідних країн і в 2018 році, оскільки структура її економіки є типовою для країн з ринковою економікою.
Проте серед проблем, які у нашій державі нині загострюються, — темпи трудової міграції та, як наслідок, кадровий голод. Українські компанії уже б’ють на сполох.
Вони відчувають конкуренцію з європейцями за трудові ресурси.
Затрати на них у загальній структурі собівартості їх продукції досі були доволі низькими. Наприкінці 2017 року Держстат опублікував обстеження щодо трудової міграції українців.
Так, у 2015—2017 роках з України емігрувало 1,3 млн. осіб, або 4,5% населення.
Із них 43 тис повернулися, ще 49 тис були тимчасовими трудовими мігрантами. Найбільше українців емігрувало до Польщі, Росії, Італії та Чехії.
Утiм говорити, що Україна залишиться без українців у найближчі роки, теж не можна.
Адже аналогічні темпи еміграції спостерігалися в Польщі, Литві та Латвії після приєднання цих країн до Євросоюзу. Не оминула ця ситуація Румунію та Болгарію.
Експерти та громадські активісти зазначають: потенціал у нашої держави доволі значний, ситуація аж ніяк не безнадійна, але для реалізації цього потенціалу необхідна мобілізація зусиль.
Не лише вимагати, а й пропонувати
Одним із елементів такої роботи є підготовка власних лідерів: як у сфері політики, так і економіки, суспільної думки тощо.
Мода на іноземних фахівців, на щастя, вже минула, і тепер суспільство очікує на власних. Як напрямок такої роботи — перший етап Школи київського політика.
«Наша школа — це чудова можливість для людей, які небайдужі до долі держави, бачать себе в політиці та потребують нових знань від професійних лекторів, бажають знайти однодумців», — каже голова Київської міської організації Української галицької партії Андрій Смолій.
Лекцію на тему «Публічна політика» для киян провів доцент КНУ ім. Тараса Шевченка, директор департаменту внутрішньої політики Міжнародного центру перспективних досліджень, політолог Ігор Петренко.
«Школа Київського політика є хорошим проектом, який дійсно допомагає людям орієнтуватися та отримувати базові знання, щоб вони змогли змінити те, що вони хочуть, бути активними не просто на словах чи у гаслах, а й бути активними, розуміючи, що необхідно змінювати і як це робити. Ми хочемо вийти на те, щоб суспільство не просто щось вимагало від влади, а пропонувало конкретні варіанти, як можна вирішити проблеми, — каже він.
І продовжує: — Лекція, яку я сьогодні прочитав, була про публічну політику. Це важливий іпостас політики загалом, це той інструмент, який громадські активісти, організації та політики можуть застосовувати для того, щоб вирішувати суспільні проблеми і досягати певних пріоритетів чи соціальних цілей. Розуміти її специфіку, її зміст, що на неї впливає, що є головним, суб’єкти її вироблення, які взаємодії можуть виникнути, — це є важливим елементом впливу громадськості та суспільства. Коли суспільство вже не просто щось вимагає від влади, а пропонує конкретний варіант того, як можна вирішити цю проблему або як можна досягти певного соціального стану».
Динамічно та цікаво працював з учасниками школи Наріман Дарвішов, практичний психолог та тренер.
Він не дав сумувати учасникам наприкінці дня, адже усю теорію лекції продемонстрував та закріпив на практиці грою «Сніданок з особистістю».
«Взагалі, політична діяльність — це така концентрована комунікація, і на Школі київського політика я розповідав про асертивність як про здатність на переговорах не поступатися власними позиціями та зберігати повагу до позицій своїх партнерів. Також ми не оминули базові психологічні маніпуляції та впливи, а найголовніше — основні засоби, як ми можемо їм протидіяти», — каже психолог.
«Безперечно, дуже тішить така велика кількість молодих людей, які відвідали захід. Мені здається, що це свідчить про формування певного здорового середовища для втілення якісних змін. Великим плюсом є і практично стовідсоткова явка наших партійців, які показують своїм прикладом бажання до саморозвитку і до розуміння певних політичних процесів, які відбуваються в нашій державі», — каже член київської міської організації Української галицької партії Владислав Біль.
Середній вік учасників заходу — від 17 до 35 років. Усі вони брали активну участь у дискусіях та інтерактивах.
Першим був проект Школи галицького політика, який стартував восени 2017 року в трьох галицьких обласних центрах: у Львові, Тернополі та Івано-Франківську. Відразу три заняття у всіх трьох містах відбулися за два останні тижні.
Зокрема, у Львові Школа пройшла 24 березня, а наступного дня правильно комунікувати у соцмережах вчився Івано-Франківськ.
«Європейські цінності притаманні лише пасіонарній частині активних українців. Їхня питома вага в нашому суспільстві становить 5-10%. Ці цінності потроху, повільно, але поширюються на решту українців. Однак вони зовсім не притаманні владі в Україні. Там продовжують домінувати радянські цінності, — резюмував економіст Олександр Савченко. — Втім, там, де ситуацію вирішують люди чи громадські організації, спостерігається рух до європейських цінностей».
