Перша Міжнародна конференція «Меди Межиріччя», присвячена медовому господарству, технологіям та регулюванню ринку бджолярства в Україні, відбулася минулого тижня у селищі Семенівка.
Її метою стало створення галузевого кластеру, який об’єднав бждолярський бізнес, владу та громадськість.
Найміцніша спільнота — з індивідуалістів
Полтавська облдержадміністрація вже визначила свою функуцію у новоствореному кластері: забезпечити умови для розвитку бізнесу, іміджевого як для Полтавщини, так і для всієї України.
«Ми свідомо підписали меморандум, який накладає на нас певну фінансову відповідальність, бо бджолярі нині потребують підтримки, — пояснив голова Полтавської ОДА Валерій Головко. — Через обласну спілку пасічників зможемо створити окрему програму, яка дасть можливість поліпшити технічну базу й сприятиме розвитку медової галузі на Полтавщині, як експортоорієнтованої».
В Україні досі не було кластерів з бджільництва. Полтавщина стала першопрохідцем. На думку заступника міністра аграрної політики та продовольства Ольги Трофімцевої, перевага кластеризації полягає саме в тому, що для мікровиробника, якими зазвичай і є пасічники, стане можливим спільний вихід на цивілізовані ринки збуту.
Ядром стартового кластеру виступить місцеве приватне сільськогосподарське підприємство «Дружба».
«За європейською практикою, такий кластер вибудовується від шести місяців до п’яти років, — розповідає очільник базового сільгосппідприємства Сергій Семигреєнко. — Але перший крок у його формуванні ми зробили — підписали Меморандум про співпрацю між представниками бізнесу, влади, громадськості, освіти і науки. Почнемо створювати раду директорів. Кластер зареєструємо як юридичну особу. До його складу ввійде десять районів області».
За інформацією прес-служби Полтавської облдержадміністрації, разом з обласним керівництвом меморандум уже підписали голова Спілки пасічників України Володимир Стретович, ректор Полтавської державної аграрної академії Валентина Аранчій, виконавчий директор громадської спілки «Органічна Україна» Олена Ракова, директор Державного навчального закладу «Гадяцьке аграрне училище» Наталія Сенчук.
Промисловизація хенд-меду
Кожен регіон України намагається підняти марку традиційного українського промислу по-своєму.
Інвестиції у 20 мільйонів гривень отримав перший на Львівщині завод із переробки меду та продуктів бджільництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренома».
Як уже повідомлялося, у лютому нинішнього року він відкрився в селі Сопошин Жовківського району.
«Дуже важливо, щоб виробники сільськогосподарської продукції, виробники, які працюють в агропромисловому комплексі, мали якнайбільшу додану вартість, — пояснює централізоване кураторство над проектом голова Львівської ОДА Олег Синютка. — А додана вартість створюється від кінцевого продукту, тим паче, якщо цей продукт є затребуваним на ринку».
Поки що це єдиний, але, сподіваються, не останній підрозділ такого ґатунку в області. Село отримало сучасне підприємство, де зможуть працювати місцеві мешканці, сплачуючи податки до місцевого бюджету, а не в бюджети успішніших країн-сусідів.
Завод став втіленням одного з трьохсот проектів, які супроводжує облдержадміністрація, слідкуючи, щоб інвестори не мали клопотів з адміністративними бар’єрами та організацією роботи.
Родзинкою заводу є саме сортовий мед: акацієвий, липовий, гречаний, соняшниковий, ріпаковий, — який звідси експортують у Польщу, Австрію, Італію, Канаду. Кожна партія має експертний висновок.
Підприємство має можливість регулярно поставляти поліфлорний (зібраний з різних видів рослин) або монофлорний мед (зібраний з одного виду рослин) загальним обсягом до 500-1000 тонн на рік.
Планують найближчим часом створити органічну та промислову пасіки, започаткувати виробництво фасованого меду, налагодити виробництво інноваційних лікувально-профілактичних засобів на основі продуктів бджільництва та екологічно безпечних препаратів для бджіл.
Бренд у поміч
«Медові брати» — таку назву обрало і запатентувало як бренд ще одне українське підприємство-експортер. Воно розпочало виробництво особливого, кремованого меду, два роки тому.
Сировина надходить на пакування з різних регіонів: підприємство має пасіки на Миколаївщині, Черкащині (по 60 вуликів), та у Хмельницькій області (10 вуликів).
За словами засновників, організація невеликого цеху з виробництва кремованого меду коштує близько п’яти тисяч доларів США. В цю вартість входить і обладнання, бідони та кремовниці.
Мед на підприємстві фасують у баночки по 35-450 грамів та великі ємності по 2,1 кілограма.
Гуртові ціни складають від 90 до 140 гривень за кілограм або в роздріб — від 40 гривень за баночку.
За словами натхненника бренду Дмитра Кушніра, якість кожної партії продукції контролює лабораторія якості Інституту бджільництва імені Прокоповича у Києві.
Окрім продажу на внутрішньому ринку, фасований товар експортують до Франції.
«Наша ціль — показати, що продукти з високою додатною вартістю можливо створювати у будь-якому регіоні», — говорить Кушнір.
При цьому акцентує, що принципово відмовилися від виробництва рідкого меду. Адже тоді його доводиться перегрівати або фільтрувати, а такі маніпуляції можуть зашкодити якості.
У процесі ж виробництва кремованого меду його підігрівають тільки до 30 градусів, переливають у кремовниці та перемішують кілька днів.
За минулий рік підприємство продало 2 тонни меду. Це поки що небагато.
Але мета хорошого бренду — не забезпечити кількість, а гарантувати якісний продукт.
