Театр імені Івана Франка презентує душевну казку для дорослих «Дорога Памела»

Автором п’єси є американський драматург і сценарист ХХ століття — Джон Патрик.

 

Лауреат Пулітцерівської та премії «Тоні» за п’єсу «Чайна церемонія», за якою був знятий однойменний фільм Даніеля Манна у головній ролі з Марлоном Брандо.

 

Чимало п’єс автора поставлені на Бродвеї, а за його сценаріями зняті кінострічки у Голлівуді.

 

Його твори на сьогодні дуже популярні та затребувані американськими та європейськими театрами.

 

Особливо «Дивна місіс Севідж» та «Дорога Памела» (друга назва «Як би нам пришити стареньку»).

 

Щодо популярності в Україні, то донедавна, приміром, йшла вистава «Моя дорога Памела» у Київському Молодому театрі (у головній ролі — Тетяна Стебловська).

 

Торік улiтку за цією п’єсою з’явилася вистава у Чернігівському Молодіжному театрі, а восени — у Рівненському українському музично-драматичному театрі.

 

Із 2015 року постановка «Моя дорога Памела, або Як уколошкати стареньку» йде на сцені Львівського драматичного театру імені Лесі Українки.

 

І це, переконана, не весь перелік українських постановок...

Режисером постановки у Київському театрі імені Івана Франка є заслужений діяч мистецтв України Дмитро Чирипюк, сценографом — заслужений діяч мистецтв України Андрій Александрович-Дочевський (обидва вже понад 25 років віддано працюють у цьому закладі).

 

Співрежисером є Олексій Зубков. Пластичне оформлення створила балетмейстер Ольга Семьошкіна, музичне — Артем Орлюк, костюми — Катерина Маркуш.

 

«Для постановочної групи на чолі з режисером-постановником Дмитром Чирипюком головним чинником у виборі саме цього твору стала не стільки довершеність драматичного матеріалу, яскравість та неординарність характерів, їхніх проявів у неочікуваних ситуаціях, скільки пронизливість і щем людяності, що нею наповнена п’єса, — розповідає Наталя Пономаренко, керівник літературно-драматичної частини театру.

 

— Виникло бажання в наш прагматичний утилітарний час нагадати про історичні цінності людського Буття: милосердя, добро, справедливість. Про те, що чудо можливе, і від кожного з нас, від наших вчинків подекуди залежить життя ближнього. Варто лише зробити крок... і, можливо, допомогти віднайти необхідні слова, підтримати того, хто зневірився». 

 

«Дорога Памела» — це історія про трьох аферистів — Сола (Олег Стальчук), Бреда (Олексій Зубков) і Глорії (заслужена артистка Тетяна Шляхова), які хочуть розбагатіти завдяки бідній бабусі Памелі Кронкі (народна артистка України Олена Хохлаткіна).

 

У старенької не залишилось нікого з рідних: її єдиними співрозмовниками (і захисниками) є домашній кіт-іграшка та Бог, якому вона пише листи на Різдво.

 

А ще сержант поліції Джо Янкі (Назар Задніпровський), якого вона одного разу врятувала від судоми м’язів. 

 

Тож спершу трійка шахраїв хоче поцупити її дорогоцінну колекцію баночок з-під парфумів (зібраних на смітниках).

 

Потім — отримати компенсацію (у розмірі 50 тис. доларів) за її смерть від страхової компанії. Оселитися у домі Памели, застрахувати, ввійти в довіру цим пройдисвітам вдається, а от убити — ніяк.

 

Незбагненна наївність, доброта, довірливість старенької зрештою змінюють навіть їхні зачерствілі серця. 

 

На сцені нагромаджене знахідками зі смітників підвальне приміщення, яке ось-ось може перетворитися на руїни через аварійний стан.

 

Коробки, баночки, пакети, магазинні візки для покупок — це все є багатством старенької Памели.

 

Втративши все найцінніше у житті, вона все одно залишилася оптимісткою: рада кожному дню і кожному новому знайомству.

 

Завдяки новим співмешканцям — Солу, Бреду і Глорії — її помешкання стає безпечнішим, чистішим і затишнішим: з’являються полички, диван із коробок, багацько нових дрібниць зі смітників.

 

А завдяки Памелі чистішими стають думки і наміри аферистів.

 

«Дорога Памела» — це вистава про виняткових людей, які своєю добротою і сердечністю роблять світ трохи кращим, закликають до людяності й співчуття.

 

А також — про право вибору, з яким ми стикаємося чи не щохвилини: брехати чи правду сказати, сваритися чи миритися, чесним бути чи ошукувати, допомагати чи дбати лише про себе...

 

Характерну, гротескну і драматичну актрису Олену Хохлаткіну у ролі Памели просто не впізнати... Спокійна, повільна у рухах, з тихим хриплим голосом.

 

Просто — бабка-кульбабка, як точно зазначає один з героїв. Життя викинуло її героїню на узбіччя, однак вона не втратила людяності, віри у Бога, милосердя до оточуючих.

 

Чуйна і турботлива — вона завжди рада прийти на допомогу ближньому.

 

Пишучи листа до Бога, вона зазначає, що любов — це не задоволення, а важка щоденна праця. Тож сама кожну мить намагається прожити з любов’ю в серці, та й інших до цього залучити.

 

І, у міру своїх сил, кожного зробити щасливим. 

 

«У цій виставі зійшлося дуже багато людських факторів, — розповідає Олена Хохлаткіна. — І я вдячна усім — від постановників і партнерів до робітників цехів. Переконана, що наша вистава, як хороше вино, ще має настоятися. Адже створювалася вона в дуже короткі терміни. Проте постановка є вкрай необхідною і, як кажуть, на часі. Це — бенефіс любові. Переконана, що нашій планеті не потрібна велика кількість «успішних» людей. Вона відчайдушно потребує миротворців, цілителів, реставраторів. Людей, поруч з якими добре жити. Планеті необхідні люди з мораллю, які зроблять світ живим і гуманним. Наша вистава саме про це — про здатність любити ближнього».