Два канцлери під одним газом: Меркель відмовилася запровадити санкції проти Шредера

В інтерв’ю німецькій газеті «Більд», яке з’явилося в понеділок, 19 березня, Павло Клімкін висловив думку, що в умовах напруження між Заходом i Росією санкціями повинен бути охоплений також колишній канцлер Німеччини Герхард Шредер.

 

«Важливо, щоб санкції стосувалися не лише членів російського уряду і російських державних підприємств, а й тих, хто за кордоном форсує проекти Путіна», — сказав український міністр виданню «Більд». — Герхард Шредер — для Путіна найважливіший лобіст у світі. Тому варто вивчити, яким чином ЄС може діяти в такій ситуації».

 

Водночас газета навела думки кількох німецьких політиків стосовно можливого запровадження санкцій проти Шредера.

 

Так, міністр оборони ФРН Урсула фонд дер Ляєн у розмові з «Більд» визнала, в свою чергу, що до ймовірного призначення санкцій проти Шредера слід поставитися «дуже обережно».

 

А за словами експерта Християнсько-демократичного союзу Німеччини в справах закордонної політики Ельмара Брока, є скандалом, що колишній канцлер представляє інтереси Путіна «і дивує, що досі це залишається без наслідків у публічних дебатах».

 

Минулого тижня американське ділове видання «Уолл-Стріт Джорнел» в одній із статей назвало німецького екс-канцлера «найважливішим олігархом Путіна».

 

Утім «федеральний уряд не бачить жодних підстав для подібних роздумів», відповів на слова Клімкіна офіційний представник канцлера Німеччини Штеффен Зайберт під час брифінгу для журналістів. 

 

Герхард Шредер займав посаду канцлера ФРН з 1998 по 2005 рік. Упродовж цих років він активно лобіював інтереси «Газпрому» в Німеччині та ЄС.

 

Після поразки на виборах 2005 року «Газпром» винагородив його зусилля, спочатку призначивши головою наглядової ради, а потім — комітету акціонерів компанії Nord Stream AG, керуючої газопроводом «Північний потік».

 

У вересні минулого року Шредера обрали головою ради директорів російського нафтоконцерну «Роснєфть»

 

Водночас він надалі очолює комітет акціонерів компаній «Північний потік» та «Північний потік-2». 

 

Приватне акціонерне товариство «Роснєфть» перебуває під санкціями Євросоюзу за дії Росії в Україні, тому після призначення Шредера головою його ради директорів Ангела Меркель нібито вдавано обурилась: «Я вважаю: те, що робить пан Шредер, — недобре, принаймні, в «Роснєфті». Тепер вона просто проігнорувала законну вимогу очільника МЗС України. 

 

Утім після холодної реакції Берліна Павло Клімкін і сам скоригував свої висловлювання. «Я хочу внести ясність: я не пропонував запровадити санкції проти таких осіб, як Герхард Шредер. Хоча потрібно бути пильним, щоб Росія не просувала свої небезпечні проекти в Європі. Врешті-решт, ми всі разом розпочали дискусію», — написав Клімкін у «Твіттері». 

Але дискусія якось не вдається, оскільки Німеччина в особі канцлера Меркель відстоює свої власні економічні інтереси всупереч санкціям, продовжує лобіювати проект «Північний потік-2» усупереч протестам сусідів по ЄС та США, які вказують, що цей проект ставить під загрозу енергетичну безпеку Євросоюзу та робить євроспільноту залежною від Росії. 

 

У понеділок, тобто в день публікації заяви Клімкіна в «Більд», Ангела Меркель відвідала з візитом Варшаву.

 

Перед її прибуттям польські ЗМІ однією з головних тем цих переговорів анонсували саме питання реалізації проекту «Північний потік-2», рішучим противником якого є Польща.

 

Але вже за результатами переговорів «Північний потік-2» навіть не згадувався. Ймовірно, що пані Меркель поставила питання таким чином, що ця тема взагалі не підлягає обговоренню, оскільки Берлін не збирається відмовлятися від проекту.

 

Заступник міністра закордонних справ Польщі Конрад Шиманський повідомив, що Польща намагалася переконати Німеччину відмовитися від будівництва «Північного потоку-2», з огляду на роль Росії в отруєнні екс-полковника ГРУ Сергія Скрипаля в Англії.

 

«Після подій у Солсбері в нас виникла нова ситуація. Варто ще раз замислитися, чи є Росія партнером, який заслуговує довіри», — сказав Шиманський.

 

Але й цей аргумент на Меркель не подіяв. Після переговорів заступник керівника польського МЗС розчаровано заявив в інтерв’ю радіостанції RMF FM, що «Польщi залишається лише переконувати Німеччину в тому, що з «Північним потоком-2» пов’язані лише негативні наслідки». 

 

Позицію поляків підтримують і британці. Минулої суботи 17 політиків, у тому числi й колишній лідер Консервативної партії Ієн Дункан Сміт, підписали лист голові міністерства закордонних справ Великої Британії Борісу Джонсону iз закликом про спротив щодо будівництва газопроводу «Північний потік 2» — повідомила у неділю газета «Санді Таймс».

 

«Ми переконані, що, особливо в період зростаючої напруженості у відносинах iз Росією, ви побачите абсолютну необхідність для Великої Британії взяти участь у забезпеченні гарантій безпеки та суверенітету наших партнерів iз НАТО на східному фланзі», — аргументували автори листа.

 

«Враховуючи те, що Кремль володіє контрольним пакетом акцій «Газпрому», легко уявити, що новий газопровід консолідує вплив Росії на європейську економіку, викликаючи конфлікт між європейськими країнами та перетворюючи їх у заручників», — додали британські політики.

 

Водночас вони зауважили, що «Північний потік-2» позбавить Україну додаткових джерел доходу, що оцінюється в розмірі до 2 мільярдів доларів на рік від транзитних зборів, і може бути використаний для того, щоб зірвати постачання газу країнам Східної Європи або навіть позбавити їх цих поставок.

 

«У зв’язку з цим для Великої Британії важливо висвітлити чіткі загрози в галузі безпеки, геополітики та економіки для миру та стабільності в Європі, які пов’язані з будівництвом та експлуатацією нового газопроводу між Німеччиною та Росією», — написали депутати, заявивши, що вони будуть вимагати парламентських дебатів на цю тему.

 

На Ангелу Меркель не справляє враження і те, що наприкінці минулого тижня група з 39 сенаторів від Республіканської та Демократичної партій США висунула вимогу адміністрації президента Трампа заблокувати проект «Північний потік-2». Американські законодавці вважають, що реалізація цього проекту зробить американських союзників та партнерів у Європі більш вразливими для «впливу та політики примусу» з російського боку.