На «Кубку Дерюгіної» у змаганнях «одиночниць» українки здобули лише одну нагороду

Кожна зміна поколінь у вітчизняній команді гімнастичних грацій останнім часом змушує вболівальників на певний час переходити в стан очікування, аби простежити за народженням та становленням нового лідера в синьо-жовтій збірній.

 

Після того, як бронзова призерка Олімпіади-2016 в Ріо Ганна Різатдінова зійшла з гімнастичного помосту, зосередившись на сімейних справах, у національній команді сконцентрувалися на формуванні оновленого колективу, адже про припинення кар’єри заявила й другий номер нашої збірної Вікторія Мазур.

 

На 23-му за ліком турнірі «Кубок Дерюгіної», його минулого тижня приймав столичний Палац спорту, відбулася своєрідна «презентація» шанувальникам вітчизняної художньої гімнастики нової команди.

 

Перед стартом сезону прогнозувалося, що роль першого номера в команді виконуватиме Олена Дьяченко, проте через серйозну травму гомілковостопу, котра завадила гімнастці оптимально підготуватися до знакового турніру, показати на домашньому килимі свій максимальний потенціал вона не змогла.

 

Утім саме її зусиллями українська команда розжилася єдиною медаллю в змаганнях одиночниць, які відбувалися в структурі світового «Гран-прі».

 

Припустившись кількох грубих помилок під час кваліфікації, свій турнірний шлях у багатоборстві Дьяченко завершила на десятому місці, пробившись при цьому лише до одного «малого» фіналу.

 

Однак, сконцентрувавшись лише на виступі з обручем, у підсумку Олена порадувала своїх наставників «бронзою». Четвертою в цьому фіналі стала ще одна вітчизняна грація — Єва Мелещук.

 

Упритул до п’єдесталу — на аналогічній позиції — вона завершила й багатоборство, титул найсильнішої в якому, до слова, здобула росіянка Катерина Селезньова.

 

Також залишила Мелещук свій слід і у фіналі зі стрічкою, де посіла п’яту сходинку, та у вправах iз м’ячем, де фінішувала сьо­мою. У трьох фіналах виступила й інша вихованка школи Дерюгіних — Влада Нікольченко.

 

Її результат: п’яте місце у вправах iз булавами, сьо­ме — зі стрічкою, восьме — з м’ячем. Четверта українська учасниця «малих» фіналів — Яніка Вартлаан — відзначилася сьомою позицією в фіналі з булавами.

 

Кращими ж у цих міні-турнірах стали росіянки Марія Сергєєва та Катерина Селезньова, котрі взяли по два «золота».

 

А от у змаганнях юніорок домінування російських грацій не виглядало настільки вже вражаючим.

 

На противагу вихованкам потужної академії Ірини Вінер, українська школа художньої гімнастики представила талановиту Христину Пограничну, котра в протистоянні з Дариною Трубніковою з Росії  здобула «золото» з обручем, вигравши при цьому «срібло» в трьох інших видах.

 

Знаково, що обійшли наші юні гімнастки представниць Росії й у командних змаганнях, де, окрім Пограничної, за «синьо-жовтих» виступала Вікторія Онопрієнко.