«Глобальний» перехід: як найбільший у Черкасах Свято-Михайлівський собор перейшов до Православної церкви України
У Черкасах перейшов до Православної церкви України найбільший в області Свято-Михайлівський кафедральний собор. >>
Подружжя дресирувальників хоче створити у Ніжині реабілітаційний центр для циркових звірів
14.03.2018
Валентина Шрамко зі своїми чотирилапими зірками. (Фото з сімейного архіву.)
Біля помешкання подружжя ніжинських дресирувальників Євгена та Валентини Шрамків iз-за паркану почув дивні звуки — гавкіт собаки впізнав, а от у відповідь йому почулося якесь незвичне доброзичливе ричання чи то рев.
Уже потім господарі розповіли, що то ведмедиця Любаша гомонить iз собакою Бумером, вольєри ж навпроти, тим більше обоє знайомі змалку.
Місцеві на подібне вже й уваги не звертають — знають, що в циркачів Шрамків віднедавна вдома живуть не тільки ведмеді, а й півтора десятка іншої живої екзотики.
«Залишилися зі своїми улюбленцями на руках, як iз дітьми...»
Євген та Валентина понад п’ятнадцять років віддали дресеруванню тварин, виступам під куполом i гастролям. У цирку й познайомилися.
— Починали звичайними асистентами, — каже Валентина, — хоча в обох — естрадно-циркова освіта. Пізніше я стала працювати з удавами та крокодилами. А Євген iз ведмедями, поросятками, собаками. Коли одружилися, вигадали й спільні циркові постановки з тваринками. На сцені в нас було завжди різноманіття — у номери брали навіть птахів.
Проте все змінилося зовсім нещодавно. Через проект закону про заборону використання тварин у пересувних цирках та вже введені санкції на виступи цирків iз тваринами в багатьох великих містах України, серед яких і Київ, директори та прокатники шапіто вже не так активно працюють iз дресирувальниками.
Великих тварин не беруть зовсім, з маленькими виступати ще можна, однак не всюди. А ще майже рік тому справжня циркова трупа — єнот, носуха, два ведмеді, дві чорно-бурі лисички, пара дикобразів, двоє крокодилів, чотири коти і стільки ж собак британської Шелті — радувала юних глядачів у Києві, Львові, Хмельницькому та багатьох інших містах.
— Залишилися зі своїми улюбленцями на руках, як iз дітьми, адже цирк був їхнім життям, — продовжує розмову голова сімейства Євген. — Зараз не гастролюємо зовсім і в майбутньому також цього не робитимемо. Але кому весь наш «зоопарк», крім нас самих, треба. Добре, що знайшлися небайдужі люди, які допомагають овочами та фруктами, що, звісно, не може не радувати.
Подружжя Шрамків мріє, аби в Ніжині запрацював реабілітаційний центр для циркових тварин або контактний зоопарк. Дресирувальники вважають, що це має бути благодійний проект для тварин. Ні в якому разі не звичайний зоопарк, не комерційна річ.
— Сусіди радять — віддайте свою живність у звіринець, — говорить Валентина. — Але як вони там житимуть, якщо майже кожного з 18 «акторів» я власноруч iз пляшечки вигодувала. Це те саме, що віддати свою дитину. Нам уже колега з Хмельницького, теж дресирувальник, що мав схожу ситуацію, пропонував привезти наших улюбленців до нього, адже в Хмельницькому такий контактний центр для циркових тварин, котрих штучно відправили «на пенсію», вже успішно працює. Однак подумайте самі, навіщо їхати пів-України, якщо можна подібне облаштувати в Ніжині на користь нашим «дітлахам». Бо виходить, щоб побачити того самого ведмедя чи дикобраза, треба їхати до Києва.
Собака, який «виняньчив» трьох ведмежат
Сильний зв’язок господарів iз власними чотирилапими вихованцями й справді помітний. Не дивно, що ведмедю подружжя дало ласкаве ймення «Синок».
Він виріс у прямому значенні на руках у Валентини. До чотирьох років ведмідь сприймав дресирувальницю як матір, важко переносив розлуку, та й нині по-дитячому радіє, коли бачить жінку, якщо можна так говорити про восьмирічного ведмедя, зріст якого близько півтора метра.
Прив’язана до своїх господарів і дворічна Любаша — та, що любить погомоніти з охоронцем двору псом Бумером. Через ґрати молода ведмедиця, трохи соромлячись незнайомців, простягує лапку за улюбленим смаколиком — печивом, а потім «дає п’ять» Валентині.
А у вольєрі навпроти звертає на себе увагу той самий Бумер — цей собака, виявляється, «виняньчив» трьох ведмежат, віддано граючись iз клишоногою малечею.
У пам’яті Валентини та Євгена є оригінальні історії з життя кожної з 18 циркових зірок. Якось під час виступу в Київському цирку в носухи Боні порвався повідок.
Валентина думала, що тваринка втече, але Боні спокійнісінько продовжив виступати.
А коли дресерувальники залишили малого бешкетника в гримерці, то, повернувшись, кімнату не впізнали — шпалери подерті, вазони побиті, а сам винуватець мирно спав у тераріумі удава.
Побачивши господиню, їй назустріч вибігають чотири симпатичні котики. Вони теж дресировані, й що цікаво — всі звичайних порід, навіть більше, представляють коти різні регіони: одного підібрали під час гастролей на Луганщині, іншого — на Західній Україні, ще одного привезли з Білорусі, а четвертий чотирилапий — місцевий.
Поки господиня ділилася спогадами, з однієї з кліток до її кишені потяглася малесенька чорнява лапка, схожа на дитячу ручку.
Єнот Кроха не звик собі відмовляти, вирішив узяти ще трохи печива. Свого часу відзначився на великій сцені й він. Під час номера у Львові, коли Кроха, за сценарієм, підіймав прапор, зал устав.
«Ми за чотири роки навчання стільки тварин не бачили, як тут за п’ять хвилин»
— Валентино, чимало людей вважають, що в цирку тварин мучать i знущаються з них? Дивлячись на вашу команду, про щось погане годі й думати.
— Звісно, на привеликий жаль, прецеденти є всюди. Проте в нашій практиці й в усіх колег, з якими ми коли-небудь контактували, ніхто не те що застосовував, не думав про насильство. Як тварина до тебе ставитиметься, працюватиме з тобою, коли ти з неї знущатимешся?! Тварини все пам’ятають, повірте. У нас був випадок, коли поросятко Хрюша — надзвичайно розумний артист — iшло назустріч усім акробатам i дресирувальникам, проте кидалося на асистента. Як виявилося, асистент його постійно ганяв мітлою, аби не заважало. Шкода, звісно, що дітям, які на екранах бачать насилля, бійки, порнографію, тепер не можна подивитися й на живих тварин у цирку.
— Як устигаєте нагодувати і прибрати за такою командою?
— Цілою сім’єю працюємо на свій живий куточок. У нас, окрім циркачів, ще кури, кролики, пацюки та інші собаки. Починаємо годівлю та ранкове прибирання десь о 9-10-й годині, а закінчуємо ввечерi. Допомагають наші батьки та знайомі.
— А скільки треба, щоб нагодувати, приміром, двох ведмедів?
— У середньому в день Любаша та Синок з’їдають відро каші й стільки ж фруктів чи овочів.
— Не боїтеся, що тваринки схильні до хвороб та інфекцій, а лiки коштують дорого?
— Із циркових часів ми звикли завжди перебувати на обліку у ветлікаря. Без цього ми б не змогли працювати. Те саме робимо й зараз. Ніжинські ветеринари нас добре знають, колись навіть приводили інтернів. Молодь казала: «Ми за чотири роки навчання стільки тварин не бачили, як у вас за п’ять хвилин». А щодо цін, то ліки дорожчають. Ціни кусючі: таблетки від гельмінтів — 200 гривень, щеплення — 150.
