«І це все про нього» — таку назву однієї з радянських кінострічок можна використати, говорячи про сумнозвісний полігон на Миколаївщині в Широкому Лані, де армійське керівництво вже вкотре наступає на одні й ті ж граблі, адже схожа ситуація була тут у 2016 році: наразі на полігоні намети військовослужбовців затоплені водою, навкруги суцільне болото й пересуватися по території можна лише по дошках, інакше втопишся в багнюці.
І це неподобство військовослужбовець ЗСУ із Запоріжжя Юлія Матвієнко «посміла», як вважають генерали, видати «на гора» (в соцмережі), описуючи жахіття побуту побратимів та ще й на додачу виклала фото.
Смілива жінка завершила свою розповідь у «Фейсбуці» фактично зверненням до високих армійських чинів: «Коли наступного разу генерали будуть питати, чому не хочуть залишатися на контракт, просто нехай уявлять собі хоч одну добу там прожити».
Опублікували викривальні фото й інші військовослужбовці — командування їх «запеленгувало» й застосувало своєрідне покарання: солдати змушені збирати снаряди, які не розірвалися після стрільб на полігоні.
«За ті фото, що ми викладаємо, нас зібрали, «піхоту», люди, які не підготовлені до цього, пройти полігон 7-8 км, і виявляти снаряди, що не вибухнули. Всі втомилися, спітніли, але сьогодні лазні не буде, і це все у вихідний день», — написав у «Фейсбуці» Сергій Марков, один iз тих, хто викладав фотографії з полігону.
У свою чергу радник міністра оборони України Юрій Бірюков, якого чимало атошників м’яко кажучи не долюблює, заявив, що, мовляв, фото, які показують непридатні умови для життя на Широкому Лані, — це «мерзотна розгонка історії потопаючих на полігоні».
Зокрема, він наголошує, що там будується стаціонарний табір, котрий, можливо, буде зроблено в серпні цього року й додає: «Історію з Широким Ланом так активно намагаються розігнати з простої причини — з нами воюють. Силами мінометів і снайперських гвинтівок, силами ДРГ й танків, силами корисних ідіотів, котрі нічого не можуть фактичного запропонувати, крім волань у «ФБ».
На жаль, ставлення «батьків-командирів» до солдат в українській армії залишається на рівні сталінських загороджувальних загонів, причому як на передовій, так і в тилу: виживуть — добре, а ні, то замінимо іншими...
