Петля вже на шиї: чому Путін обов'язково постане перед судом

(Закінчення. Початок у номерах за 16—17, 20, 21, 27 лютого)

Прем’єр-міністр Малайзії Наджіб Разак наголосив, що його країна визнає офіційні результати міжнародного розслідування і вживе рішучих заходів для притягнення до відповідальності винних за збитий літак МН17.

 

Генеральний прокурор Нідерландів Фредерік Вестербеке запевнив, що «справа обов’язково закінчиться судом».

 

За знищення малайзійського літака президента Путіна і вище військове командування Росії повинен був судити Міжнародний воєнний трибунал як воєнних злочинців.

 

Але постійний представник РФ при ООН Чуркін, за вказівкою Путіна, наклав вето на резолюцію про створення трибуналу. 

 

Судовий процес над підозрюваними у збитті літака рейсу МН17 відбудеться у нідерландському суді міста Гаага за національним законодавством, яке передбачає процедуру заочного засудження, заявив міністр безпеки і юстиції Нідерландів Стефан Блек.

 

Якщо Генеральній прокуратурі й правосуддю Нідерландів вистачить громадянської мужності залишитися незалежними від впливу «великої геополітики» і «сильних світу цього», то Путіна і вище військове керівництво Росії за знищення малайзійського літака і вбивство 298 людей будуть судити заочно.

У грудні 2017 року перший заступник Генпрокурора України Дмитро Сторожук, за підсумками зустрічі з керівниками Генеральної прокуратури і Національної поліції Нідерландів, повідомив: «У наші плани у 2018 році входить підготовка матеріалів щодо підозрюваних для подання до суду відповідно до підписаної 7 липня 2017 року угоди про передачу юрисдикції до Королівства Нідерландів. Кількість фігурантів кримінальної справи налічує 120 осіб».

 

Сторожук наголосив, що, відповідно до зазначеної угоди, судовий процес у національному суді Нідерландів не позбавляє Україну можливості звертатися до українського суду з обвинувальними актами щодо осіб, причетних до знищення літака.

 

У кожній країні-учасниці спільної Міжнародної слідчої групи є своє кримінальне провадження, своє слідство, ми знаходимо докази і матимемо можливість звертатися в національні суди з клопотанням про засудження винних у збитті літака.

Юридичний «маразм» 

У зв’язку з такою заявою Сторожука виникає запитання до Генерального прокурора Юрія Луценка: чому до цього часу (за три з половиною роки) до українського суду не направлено жодного обвинувального акта і навіть не повідомлено про підозру в збитті малайзійського літака жодній особі, починаючи з президента Путіна і вищого військового керівництва Росії?!

Хто і що заважає? Президент Порошенко не дозволяє? Виходить, що так. Наведу лише один приклад, який дає підстави так вважати. 

 

Ще 22 серпня 2016 року Луценко заявив, що 18 особам із числа представників державної влади (серед них і радник президента Росії Сергій Глазьєв) та вищого керівництва Збройних сил РФ, серед яких: міністр оборони, два його заступники і ще 10 генералів вищого командного складу ЗС РФ, повідомлено про підозру в розв’язанні агресивної війни проти України (ст. 437 КК) та зміні меж території і державного кордону України (ст. 110 КК), їм обрана міра запобіжного заходу утримання під вартою, і всі вони оголошені в державний розшук. 

 

А де ж Путін — головний підозрюваний у замовленні й організації цих злочинів?! Неповідомлення президенту, верховному головнокомандувачу ЗС Росії Путіну підозри як замовнику й організатору зазначених злочинів проти України, коли така підозра оголошена його підлеглим, з юридичної точки зору, є абсурдом.

 

Чи можна собі уявити, щоб радник президента, міністр оборони, його заступники або начальник ГШ ЗС Росії без наказу президента Путіна розв’язали проти України війну, ведуть її майже чотири роки, а Путін про це нічого не знає?

 

Це вказує на те, що Президент Порошенко (з невідомих суспільству причин і своїх якихось інтересів, швидше за все — бізнесових) заборонив Генпрокурору Луценку і його попередникам оголошувати процесуальне повідомлення про підозру Путіну, обирати йому запобіжний захід у вигляді арешту й оголошувати його у розшук.

 

За цих обставин Порошенко, як кандидат юридичних наук, має розуміти, що такими своїми діями він не лише приховує особливо тяжку злочинну діяльність Путіна проти основ національної безпеки України, миру і міжнародного правопорядку, а стає ще і його співучасником, чим вчиняє діяння, які мають ознаки кримінального правопорушення, що, в свою чергу, є підставою для початку щодо нього процедури імпічменту.

 

Нагадаю, що 25 серпня 2016 року Президент Порошенко, перебуваючи в Маріуполі, заявив: «Єдиною людиною, яка організувала агресію проти України, є Путін». 

 

Голова українського парламенту Андрій Парубій зазначив: «Весь світ давно знає ім’я і прізвище головного злочинця. Це — Володимир Путін».

 

Будучи головою фракції БПП, Луценко неодноразово емоційно заявляв, що Путін — воєнний злочинець і його будуть судити. То де ж тоді офіційна підозра Путіну в «розв’язанні агресивної війни проти України», яку Луценко обіцяв оголосити ще в 2016 році, уже як Генпрокурор? 

 

На ці обставини я звертав увагу Луценка і Порошенка у своєму зверненні до них, яке було опубліковане в «Україні молодій» 14 вересня 2016 року в статті «Агресорам — по заслугах», і пропонував Луценку свою допомогу в розслідуванні справи. 

 

У Генпрокуратурі мені підтвердили, хто саме дав вказівку генеральним прокурорам Махніцькому, Яремі, Шокіну і Луценку не вчиняти проти Путіна зазначених процесуальних дій — Президент Порошенко. 

 

Сподіваюся, що Юрій Луценко не забув своїх відповідей на мої запитання: чому Путіну не оголошена підозра в розв’язанні агресивної війни проти України, зміні меж території і державного кордону України та чому його не оголошено у розшук і не отримано в суді дозволу на його затримання і арешт, як на його підлеглих, підозрюваних у вчиненні цих же злочинів, які вони вчинили за наказом президента Путіна?

 

У серпні 2016 року міністр юстиції Павло Петренко заявив: «Ми можемо оголошувати підозру Путіну і Медведєву, якщо вони порушили українське законодавство, їхні посади не мають значення».

 

Путін і Медведєв порушили не лише закони України і норми міжнародного права та Статут ООН. Вони вчинили злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, що вже визнано міжнародними інституціями, але не українським правосуддям.

 

Наголошую, для притягнення Путіна і Медведєва до кримінальної відповідальності є всі підстави!

 

Виходить, що на словах Порошенко, Парубій, Луценко, Петренко говорять одне, а на ділі роблять інше. А це вже схоже не лише на юридичний «маразм», а й на політичну «шизофренію» у формі роздвоєння особистості, коли Президент, Генпрокурор, міністр юстиції і більшість депутатів парламенту впродовж майже чотирьох років воєнної агресії Росії проти України кричать, що «йде війна» (яку Президент Порошенко називає «вітчизняною»), але офіційно на законодавчому рівні не визнають війну війною, не оголошують «воєнного стану» на сході України, а до 18 січня поточного року РФ не визнавали державою-агресором. 

 

Бойові дії на Донбасі влада офіційно назвала антитерористичною операцією (АТО), а підозру вищому керівництву Збройних сил РФ висунула у «розв’язанні агресивної війни». Де ж логіка у діях Президента, парламенту, Генпрокурора, міністра юстиції?

 

Закликаючи депутатів проголосувати за визначення у законі РФ державою-агресором, голова парламенту Андрій Парубій підкреслив, що «це треба було зробити давно».

А де ж Президент і депутати були раніше? До влади прийшли на жертовності Героїв Небесної Сотні ще в 2014 році! 

 

Наступного дня після президентських виборів Порошенко обіцяв завершити АТО за декілька годин. Завершує — майже чотири роки. За цей час загинуло понад 11 тисяч осіб і майже 25 тисяч поранено, — а вони захищали Україну від воєнної агресії Росії (українців — 94%). 

 

Діяльність Порошенка показала, що він не має реального плану повернення суверенітету України над анексованим Кримом, Севастополем і окупованою територією Донбасу.

 

Гібридна позиція Президента, на думку військових і політичних експертів, є додатковим свідченням його неспроможності вирішувати проблеми, що постали перед країною, народ якої не довіряє владі. 

 

Опитування Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва і соціологічної служби Центру Разумкова, які були проведені у грудні минулого року, засвідчили, що 66,7% громадян України вважають, що українське суспільство потребує нових політичних лідерів і лише 18,8% довіряють нинішнім. 

 

Соціологічні дослідження показали, що Президенту Порошенку не довіряє 62% населення країни, Прем’єр-міністру Гройсману — 56%, голові парламенту Парубію — 72%, а до керівників державних інституцій Турчинова, Луценка і Авакова недовіра ще більша — 75%.

 

Я не довіряю ні верховному головнокомандувачу, ні секретарю РНБО, ні керівникам силових відомств не як громадянин, а як генерал української спецслужби.

 

А це різні речі, нiж просто політична недовіра. Така ж недовіра є і у багатьох генералів та офіцерів, які пройшли війну на Донбасі або перебувають там зараз. 

Те, що відбувається сьогодні в країні, дає підстави стверджувати: 

 

1. В Україні немає національної Держави, українського Президента, українського уряду, українського парламенту не лише за національним складом, а й за змістом і духом ( це тоді, як етнічними українцями є понад 80% населення України).

 

2. В Україні встановлено маріонетковий політичний режим на чолі з олігархом-президентом Порошенком (олігархи за національною ознакою також не є українцями), який управляється з Вашингтона, Брюсселя і Кремля та обслуговується силовими структурами і судами, повністю підконтрольними Порошенку. 

 

3. Режим Порошенка все більше набуває ознак поліцейської держави і державного тероризму, визначеного Женевською декларацією 1987 року «Про державний тероризм» (документ А/43/307).

 

4. В Україні немає Президента як гаранта державного суверенітету, територіальної цілісності України, дотримання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. Конституційний принцип верховенства права замінений на «верховенство свавілля і насилля».

 

Як приклад, силове захоплення і насильницька депортація екс-президента Грузії Мiхеїла Саакашвілі з України, яку Захід розцінив як грубе порушення його громадянських прав. 

 

По суті, Порошенко виконав наказ Путіна щодо Саакашвілі. Нагадаю, 14 грудня 2017 року на прес-конференції в Москві Путін заявив: «До якого часу народ України буде терпіти, що по Києву бігає цей грузин. Я думаю, що українцям давно потрібно вже його вигнати з країни!». 

 

Відомий вислів: наказ начальника — закон для підлеглого! Порошенко з ентузіазмом виконав наказ московського начальника. 

 

Ще один приклад залежності Порошенка від Путіна. У червні 2014 року (за два місяці до масштабного вторгнення російських військ в Україну 24 серпня, що призвело до Іловайської трагедії) Путін через канцлера ФРН Ангелу Меркель наказав Порошенку призначити свого кума Віктора Медведчука посередником у Тристоронній контактній групі.

 

І Медведчук був призначений спеціальним представником на переговорах у Мінську, включений до складу підгрупи з гуманітарних питань.

 

Зараз Порошенко і його оточення роблять з Медведчука образ «героя-рятівника» українських військовополонених.

 

Свого часу (30. 08. 2000 р.) голова СБУ Леонід Деркач доповідав Президенту Леоніду Кучмі, що Медведчук був таємним агентом КДБ і працював під псевдонімом «Соколовський».

 

На що Кучма йому зауважив: «...Мені відомо, що він був агентом КДБ стовідсотково».

 

Їхня розмова (як і розмови Кучми з Порошенком) є на аудіозаписах, зроблених Миколою Мельниченком у кабінеті екс-Президента Кучми. 

 

Кучма призначений Порошенком представником України на переговорах у Мінську. Це вдячність Порошенка за створення своєї бізнес імперії за часів режиму Кучми. Створити тоді чесно і законно великий, а тим більше олігархічний бізнес, без корупційних зв’язків із Кучмою було неможливо.

 

Ворон ворону око не виклює (президент президента у в’язницю не саджає). Радник міністра внутрішніх справ Зорян Шкiряк наприкінці січня 2016 року заявив: «... «Куманьок» Путіна Медведчук був завербованим агентом КДБ СРСР ще в студентські роки, мав псевдо агент «Соколовський». Здавав гебістам українських патріотів ще в роки совка. Все це є в архівах СБУ». 

 

5. Весь нинішній активний політикум і, в першу чергу, маріонеткова влада на чолі з президентом-олігархом, які порушують Конституцію і закони України та нехтують повагою до самої Держави Україна, — є реальною загрозою незалежності України.

 

6. Президент, парламент, уряд, вводячи народ в оману, у своїй непрофесійній (щоб не сказати злочинній) діяльності керуються принципом «війна все спише», а тому, хто їх справедливо критикує, навішують ярлик «агент Москви». 

 

Аналіз діяльності вищих посадових осіб та народних депутатів дає підстави вважати, що саме серед них є багато «агентів впливу Кремля», а Президент Поршенко залежний від Путіна і контролюється Медведчуком, з яким пов’язаний спільними бізнесовими інтересами.

У поведінці Петра Порошенка для мене (як колишнього слідчого і контррозвідника) немає нічого дивного — знаю його ще студентом, потім — як депутата, мені добре відома його біографія, в тому числі й неофіційна (як і біографія його старшого брата і батька, якого судили за корисливі злочини, — «яблуко від яблуні падає недалеко»).

 

Порошенко був «гібридним» учнем, студентом, бізнесменом, політиком і став таким же «гібридним» Президентом і Верховним головнокомандувачем з «гібридними» інтересами, в першу чергу олігарха, якого вітчизняні й зарубіжні політики публічно називають «баригою», «злодієм офшорів»  та іншими образливими словами. Українцям повинно бути соромно за такого Президента.

 

Для зарубіжних політиків і журналістів (але не для мене) Порошенко — олігарх із багатьма «білими плямами» в біографії, який після загадкової загибелі у серпні 1997 року старшого брата Михайла (заклав з батьком основи сімейного бізнесу) «успадкував» його бізнес і створив власну бізнесову фінансову імперію за підтримки Президента Кучми. 

 

У ЗМІ висловлені різні версії смерті Михайла: загинув у автомобільній катастрофі (дехто впевнений, що катастрофа була влаштована навмисно і це було замовне вбивство); був убитий у Криму відомою бандою «Башмаки», куди приїхав на переговори; втопився (інші говорять, що втопили) в морі на Кіпрі.  

 

Наближені до сім’ї Порошенка люди пояснюють, що для нього і рідні це болюча тема. Погоджуюся з цим.

 

У той же час український народ має право знати все про свого Президента. Порошенко зобов’язаний розповісти правду про обставини загибелі свого брата, спростувати звинувачення у рейдерстві, надавши документи про законність створення своєї бізнес-імперії, щоб зняти будь-які інсинуації навколо цих питань. 

 

Риси характеру Порошенка (який у євреїв називається «хуцпа», від ідиш, сходить до івриту — хуцпе — зухвалість або нахабство як властивість характеру) — це безмежна жадоба до грошей і до влади як засобу збільшення своїх статків, а також брехня та бравурна поза і гарні жести, які носять явно виражену патологію, що вже видно неозброєним оком.

 

Психологи і психіатри давно підмітили психопатичні риси характеру в людей такого типу. Їх бажання влади і в політиці, і в бізнесі одночасно — це домінантні риси характеру таких людей, це — їх друге «Я», це — їхня «хуцпа». 

 

«Хуцпа» також визначається як «особливо цинічна, підла, зухвала брехня» або «верх цинізму й нахабства, що паралізує опонента».

 

Відомий український волонтер і журналіст Олексій Мочанов (нагороджений орденом Богдана Хмельницького «за громадянську мужність, вагомий особистий внесок у розвиток волонтерського руху, зміцнення обороноздатності та безпеки Української дер­жави») вважає Президента Порошенка «патологічним брехуном і жаднюгою».

 

Лінгвісти зазначають, що аналогів єврейського слова «хуцпа» в інших мовах, як і перекладів його з ідишу чи івриту на інші мови, не існує. Будь-які переклади слова «хуцпа» на інші мови неминуче неповні, тому що не відображають всіх відтінків його значення,— відзначав польський єврей, письменник Лео Ростен.

 

Професор, єврей Алан Дер­шовіц у науковій праці «Хуцпа» показав, що за своє панування і перевагу в світі євреї повинні бути вдячні «хуцпі» — національній рисі єврейського народу і не соромитись її. На його думку, особливо важливу роль «хуцпа» відіграла в підпорядкуванні євреями США. 

 

Інший єврейський професор Норман Фінкельштейн у книзі «Позаду хуцпи» доповнив риси характеру євреїв.

 

Настійливо рекомендую прочитати зазначені праці відомих єврейських учених, особливо тим, хто, ознайомившись зі статтею, почне говорити щось про так званий «антисемітизм» і навішувати ярлик «антисеміт», не знаючи, що це таке. 

 

Історики зауважують, що «хуцпа» від початку була голов­ним прийомом у євреїв-більшовиків у політичній боротьбі за владу в Росії. Їх вождь Ленін (який мав єврейське коріння) зазначав: «Дійсне враження може справити лише наднахабнiсть». 

 

Самі євреї, не соромлячись, ці риси свого характеру з гордістю відзначають як позитивні, називаючи їх: «впевненість у собі», «абсолютне почуття власної гідності», «відсутність сором’язливості і боязкості».

 

На переконання євреїв, «хуцпа» для них — це своєрідна гордість, яка викликає бажання діяти, без побоювання виявитися недостатньо підготовленим або нездатним для цього.

 

«Хуцпа» для євреїв — це сміливість, здатність змінити свою долю, боротися з її непередбачуваністю. Багато з євреїв впевнені, що саме існування їхньої держави Ізраїль — священне, це і є акт «хуцпа».   

Провідна українська письменниця, поетеса, твори якої перекладено багатьма мовами, Оксана Забужко вживає слово «хуцпіст» і стверджує, що цей термін досі не ввійшов у наш лексикон, хоча, на її думку, українському політологічному дискурсу його бракує. 

 

Поведінка Порошенка яскраво характеризує його як «хуцпіста». Як говорить народне прислів’я: «Горбатого могила виправить» (про вперту людину, яка не піддається перевихованню, не сприймає позитивних впливів, не може позбутися своїх вад). 

 

Права Оксана Забужко, коли вживає у своїй літературній творчості термін «хуцпіст» до осіб iз такими рисами характеру.

 

Зазначу також, що слово «хуцпа» вживається також і неєвреями, які говорять про інших неєвреїв. Наприклад, в опублікованій St. Petersburg Times статті, дії президента Путіна названі «наглістю — хуцпою в російському стилі».

Щодо підпорядкування собі судової влади, керівників силових відомств, ЦВК, уряду і парламенту, то Порошенко, маючи характер «хуцпи», є більш зухвалим, цинічним, хитрим і навіть небезпечним, нiж тричі судимий за насильницькі і корисливі злочини втікач Янукович (детально про це я писав у публікації «За все в житті платити треба...»,  «Україна молода» за 8 червня 2017 р.). 

 

За час війни багаті стали ще багатшими (що засвідчило електронне декларування), а бідні — ще біднішими. Фірмових магазинів «Рошен» в Україні виросло більше, ніж грибів після дощу, статки Порошенка збільшилися до 1,6 млрд. доларів. 

 

Кондитерська корпорація Порошенка за спиною Молдови продає свій товар придністровській компанії «Шериф», що належить олігарху Віктору Гушаку, якого вважають головним бенефіціаром існування невизнаної «ПМР», на території якої розташовані військові бази РФ. За три останні роки «Рошен» наторгував із «Шерифом» на понад 3 млн. доларів. 

 

Журналісти встановили, що Порошенко, окрім Липецької фабрики «Рошен», має в країні агресора-окупанта бізнес-імперію заводів і фабрик, в т. ч. ті, які працюють на МО Росії. 

 

Багаті «живуть по-новому» (як і обіцяв Порошенко), а бідні (яких майже 80% населення) — ледве виживають. Дійсно, «кому війна, а кому матір рідна».

 

При Президентові Порошенку Україна стала одним із лідерів за рівнем корупції у світі і чемпіоном у Європі. Громадські активісти справедливо охрестили Порошенка «гарантом корупції» в Україні.

 

Іде війна, гинуть захисники України і мирні люди, а Президент, Верховний головнокомандувач Порошенко дозволяє собі на тиждень залишити країну без керівництва і таємно відпочити на Мальдівах за 500 тисяч доларів.

 

Деякі юристи розцінили таку відсутність Порошенка як самоусунення від виконання обов’язків Президента, за аналогією з Януковичем, за що останній був парламентом усунутий від влади.

 

Чим закінчив «проффесор» Янукович і його «сім’я», у якого Порошенко з березня по грудень 2012 року був міністром економічного розвитку і торгівлі (збільшивши за цей період свої статки до мільярда доларів США), лавіруючи між Януковичем і його «сім’єю» (щоб не відібрали бізнес) та опозицією і Заходом (щоб не похоронити себе як політика) — відомо. 

 

Щоб не повторилася нова трагедія в Україні, в тому числі з Порошенком і його родиною, щоб не впало на його рід прокляття людей — Порошенку необхідно покаятися перед українським народом за свою брехню (кривду), невиконані обіцянки і результати своєї діяльності та відмовитися від участі в президентських виборах на другий термін і добровільно подати у відставку (зробити подібне я публічно рекомендував Януковичу в грудні 2013 року, а після його втечі попереджав, що може чекати його дітей або онуків, якщо він не повернеться в Україну, не покається на колінах перед українським народом, рідними загиблих і не постане перед правосуддям).

 

Таке ж рекомендую зробити й іншим «хуцпістам», які нічим не кращі за Порошенка (Гройсману, Яценюку, Турчинову, Пашинському, Тимошенко, Рабіновичу, Добкіну та «хуцпістам»-клоунам). 

Вибір на ними. Але головний вибір за нами — українцями. Який вибір, така й доля... 

 

При зміні нинішньої олігархічної влади на українську багатьох «хуцпістів» чекає лава підсудних за пограбування українського народу і доведення його до жебрацького стану, за здачу Криму, за розстріл Небесної сотні, за Іловайську трагедію, за знищення добровольчих батальйонів, за приниження української нації та за інші злочини, вчинені проти українців.

 

Учасники багатотисячного маршу «За майбутнє» в ухваленій резолюції визнали Порошенка «гарантом окупації і корупції» і висунули вимоги «негайної відставки Президента, проведення дострокових президентських та парламентських виборів» і оголосили про збір підписів за відставку Президента Порошенка.

 

Ця публікація є моїм підписом за відставку Порошенка і віддачу його під суд.

Путін може закінчити своє життя як диктатори Чаушеску (розстріляли), Хусейн (повісили) або Каддафі (пораненого розтерзали і вбили). «Російський бунт — безглуздий і нещадний!», зазначав Олександр Пушкін.

 

Не виключаю, що оточення президента Росії заради своєї безпеки і збереження мільярдних статків проведе операцію під кодовою назвою «кремлівський карлик» і «замочить Путіна у сортирі». 

 

Це буде для нього Вищий Справедливий Суд!

 

Формулу порятунку земної цивілізації виведено Майстрами Сходу: «Сьогодні вже не тисячі, а мільйони кажуть: «Ні війні!». Людство усвідомило той факт, що ще одна велика битва буде рівнозначна його повному знищенню, і досить багато людей стверджують, що краще нехай зникне правитель і цілий народ, який розв’язав війну, але цивілізація вціліє».

 

Думаю, що світ можна врятувати, ліквідувавши лише правителя та його оточення! А народ хай робить висновки та пам’ятає формулу свого порятунку.

 

Петля на шиї Путіна затягнулася, стілець під ним захитався... Світовій громадськості залишилося зробити лише один рух для порятунку цивілізації, а українському народу — один крок для усунення від влади олігарха-Президента Порошенка та таких «хуцпістів», як він.